КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 10.07.2007                                                                                           № 13/36

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - КозійМ.М. – представник, дов. б/н від 01.04.2007;

 від відповідача - СоборукЮ.Ф. – представник, дов. б/н від 22.02.2006,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрексім Логістик"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 03.04.2007

 у справі № 13/36 (Євдокимов О.В.)

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Санрайс"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю  "Укрексім Логістик"

             

                       

 про                                                  стягнення 16995,29 грн.

 На підставі ст.ст.77,99 ГПК України 26.06.2007 розгляд справи відкладався на 10.07.2007.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №13/36 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 000 грн. основного боргу, 160 грн. державного мита та 111,09 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що на виконання умов договору № 30 позивачем відповідно до заявок надані експедиторські послуги з перевезення вантажу на загальну суму 16 000 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними; з матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 01/02/07 від 14.02.2007 (поштовий чек № 1502 від 14.02.2007) з вимогою розглянути і надати відповідь на претензію в п’ятнадцятиденний строк та перерахувати суму основного боргу в розмірі 16 000 грн., пеню – 916,58 грн., яку відповідач залишив без відповіді та задоволення; суд вважає, що позивачем обґрунтовано пред’явлена до стягнення з відповідача сума основного боргу у розмірі 16 000 грн.; враховуючи те, що умовами договору не передбачено застосування неустойки за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов’язання, судом не може бути застосований до відповідача наданий позивачем розрахунок пені.

В апеляційній скарзі та доповненні до апеляційної скарги відповідач просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі № 13/36 з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що відповідачем, у встановленому законом та договором порядку, не було отримано від позивача необхідних для сплати документів, тому відповідач не має можливості та підстав виконати свої грошові зобов’язання; хоча при поданні позовної заяви позивачем було надіслано на адресу відповідача оригінали актів виконаних робіт, рахунків-фактур та ксерокопії товарно-транспортних накладних, засвідчених позивачем, однак, в порушення п. 5.2 договору не надано оригіналів договору, заявки та податкової накладної за кожне перевезення.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись на те, що всі документи, пов’язані з перевезенням, були передані відповідачу, про що свідчить розписка працівників відповідача; також документи позивачем були надіслані відповідачу повторно, що підтверджується описом документів та повідомленням про вручення поштової кореспонденції відповідачу 21.05.2007.

Позивачем надані документи, витребувані ухвалами апеляційного господарського суду від 08.06.2007, 26.06.2007.

Розглянувши апеляційну скаргу та доповнення до апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін та враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем до Господарського суду міста Києва подана позовна заява про стягнення з відповідача 16 000 грн. заборгованості, 995,29 грн. пені та судові витрати.

Згідно з розділом 1 генерального договору на транспортне експедирування № 30 від 01.09.2006 предметом цього договору є порядок взаємовідносин, які виникають між позивачем, за договором експедитором, та відповідачем, за договором замовником, при здійсненні автомобільних перевезень вантажів в міжнародному та внутрішньодержавному сполученнях транспортними засобами позивача за замовленнями (заявками) відповідача та пов’язаних з ними різноманітних послуг; відповідач доручає, а позивач приймає на себе повноваження і обов’язки від імені та за кошти відповідача здійснити пошук та підбір транспортних засобів з метою організації перевезення та доставки вантажів автомобільним транспортом.

В розділі 5 договору № 30 зазначено, що розрахунок за виконане перевезення здійснюється відповідачем протягом 5 банківських днів з моменту надання позивачем оригіналів документів.

Відповідачем були надані та позивачем прийняті до виконання заявки:

-          № 823 від 16.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: м. Одеса – м. Бориспіль, ставка та оплата за перевезення: 2 200 грн. за безготівковим розрахунком по оригіналах ТТН протягом 3-х банківських днів;

-          № 824 від 16.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: м. Бориспіль – м. Донецьк, ставка та оплата за перевезення: 3 600 грн. за безготівковим розрахунком по оригіналах ТТН протягом 3-х банківських днів;

-          № 825 від 16.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: м. Бориспіль – м. Харків, ставка та оплата за перевезення: 2 200 грн. за безготівковим розрахунком по оригіналах ТТН протягом 3-х банківських днів;

-          № 834 від 20.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: м. Бориспіль – м. Харків, ставка та оплата за перевезення: 2 250 грн. за безготівковим розрахунком по оригіналах ТТН протягом 5-ти банківських днів;

-          № 835 від 20.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: м. Бориспіль – м. Дніпропетровськ, ставка та оплата за перевезення: 2 250 грн. за безготівковим розрахунком по оригіналах ТТН протягом 2-х банківських днів;

-          № 836 від 20.11.2006 на перевезення вантажу за маршрутом: м. Бориспіль – м. Луганськ, ставка та оплата за перевезення: 3 500 грн. за безготівковим розрахунком.

Вказані заявки були виконані позивачем, що підтверджується товарно-транспортними накладними № 117077 від 16.11.2006, № 117060 від 17.11.2006, № 117059 від 16.11.2006, № 117062 від 20.11.2006, № 117063 від 21.11.2006, № 117061 від 20.11.2006.

Таким чином позивачем були надані транспортно-експедиторські послуги на загальну суму 16 000 грн.

Як стверджує позивач у відзиві на апеляційну скаргу, оригінали документів були надіслані ним відповідачу повторно та одержані відповідачем 21.05.2007.

Позивачем надані докази надсилання відповідачу оригіналів документів, а саме: опис вкладення у цінний лист від 17.05.2007, фінансовий чек підприємства поштового зв’язку № 8868 від 17.05.2007, повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 62697/5.

Апеляційним господарським судом не приймається в якості належного доказу вручення відповідачу оригіналів документів розписка від 22.11.2006, на яку посилається позивач, оскільки неможливо встановити наявність повноважень на одержання документів у посадової особи, якою ця розписка підписана, а також на розписці відсутні будь-які посилання на відповідача та печатка останнього, зі змісту розписки неможливо встановити про які саме документи зазначено, оскільки відсутні їх дати, номери, не вказано про їх причетність до конкретного перевезення.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Станом на день розгляду справи апеляційним господарським судом відповідач свої зобов’язання з оплати позивачу вартості транспортно-експедиторських послуг не виконав, у зв’язку з чим позовні вимоги про стягнення 16 000 грн. заборгованості підлягають задоволенню.

Як вбачається з розрахунку позивача, наведеного в позовній заяві, до позовної вимоги про стягнення 995,29 грн. пені, позивачем включено вимоги про стягнення 655,76 грн. пені, 115,69 грн. 3% річних, 224 грн. інфляційних втрат за грудень 2006 року та січень 2007 року.

Відповідно до ст.ст. 546, 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою; правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки ані договір № 30, ані заявки не містять умов щодо забезпечення неустойкою виконання зобов’язання відповідача щодо сплати вартості наданих послуг, вимоги позивача про стягнення 655,76 грн. є безпідставними.

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ту обставину, що позивачем не надано доказів надсилання оригіналів документів відповідачу вперше, у зв’язку з чим не доведено прострочення платежу за періоди, вказані у позовній заяві, то апеляційний господарський суд не має підстав для задоволення вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

04.07.2007 позивачем подано письмове доповнення від 02.07.2007, в якому позивач збільшив позовні вимоги про стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, які апеляційним господарським судом не приймаються та не розглядаються, оскільки ч. 3 ст. 101 ГПК України встановлено, що в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, враховуючи викладене та виходячи з того, що згідно зі заявками підставою для проведення розрахунку відповідача з позивачем було надання відповідачу товарно-транспортних накладних, які, як вже було встановлено вище, відповідачем були одержані, зворотного відповідачем згідно зі ст. 33 ГПК України не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2007 у справі №13/36 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2.          Справу № 13/36 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.