КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 23.11.2006                                                                                           № 8/252

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:                              Губенко Н.М.

 суддів:                                          Барицької  Т.Л.

                                        Ропій  Л.М.

 при секретарі:                       

 За участю представників:

 від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином

 від відповідача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Сніжнянський завод хімічного машинобудування "Сніжнянськхіммаш"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 12.09.2006

 у справі № 8/252 (Катрич В.С.)

 за позовом                               ВАТ "Сніжнянський завод хімічного машинобудування "Сніжнянськхіммаш"

 до                                                   Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

 про                                                  стягнення 28721,04 грн.

 На підставі ст.ст.99, 77 ГПК України 07.11.2006 розгляд справи було відкладено, а 21.11.2006 оголошено перерву в судовому засіданні на 23.11.2006. 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі №8/252 в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2004 у справі № 35/491 було тимчасово зупинено на законних підставах, тому висновок позивача про незаконне користування відповідачем належними позивачу грошовими коштами, не відповідає дійсності; зазначеним рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено також наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.03.2003 і незаконність нарахування річних та інфляційних збитків у період дії мораторію; нарахування річних та збитків від інфляції було здійснено позивачем без врахування загального строку позовної давності, документів в підтвердження наявності поважних причин пропуску строку позовної давності позивач не надав.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі № 8/252 скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти рішення про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 22 942,64 грн., річних в сумі 5 778,40 грн., судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

На думку заявника судом неправильно застосовано норму ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", порушено вимоги ст.ст.33,43 ГПК України.

Заявник вважає, що висновок місцевого господарського суду про пропуск строку позовної давності не відповідає дійсним обставинам справи.

В клопотанні від 16.11.2006 позивачем на підставі ст.22 ГПК України запропоновано встановити факт відсутності звернення відповідача із заявою про застосування строків давності, визнати причину пропуску сроків давності поважною та відновити строки давності, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача вартості предмету договору з урахуванням інфляції та 3% річних за станом на день розгляду справи в суді.

Розглядом зазначеного клопотання встановлено наявність підстав для часткового задоволення клопотання, а саме щодо оскарження рішення стосовно позовних вимог про стягнення інфляційних втрат за період з квітня по серпень 2006р. та річних з 16.03.2006 за 152 дні, як зазначено у клопотанні позивача, наданому в суді першої інстанції на підставі ст.22 ГПК України; в решті частини клопотання від 16.11.2006 задоволенню не підлягає, враховуючи  ту обставину, що згідно із ст.101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції; підстави для надання оцінки обставинам застосування строку позовної давності відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить у позові відмовити, посилаючись на те, що станом на поточну дату зведене виконавче провадження № 652/27 від 22.04.2002, в складі якого знаходиться виконавче провадження , відкрите на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2004 у справі № 35/491, зупинено на підставі пп.12.4.4 п.12.4 ст.12 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" та п.15 ст.34 Закону України "Про виконавче провадження", таким чином виконання рішення Господарського суду міста Києва від 07.02.2004 у справі № 35/491 тимчасово зупинено на законних підставах, тому висновок позивача про незаконне користування відповідачем належними позивачу коштами не відповідає дійсності; станом на дату подання позову минув строк позовної давності; в порядку п.3 ст.267 ЦК України відповідачем було заявлено про пропуск строку позовної давності у відзиві на позовну заяву № 2-650 від 12.07.2006.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, зважаючи на доводи відзиву на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов про стягнення з відповідача  22 942,64 грн. інфляційних втрат за період із жовтня 2002р по березень 2006р. та  5 778,40 грн. річних за період із жовтня 2002р. по 15.03.2006 у зв’язку з прострочкою оплати обладнання, одержаного відповідачем від позивача згідно із актами передання-прийняття № 94 від 10.09.2002, № 93 від 30.09.2002 на виконання договору № 3028/61-к від 02.10.2001. В клопотанні від 28.07.2006 позивачем збільшено розмір позовних вимог про стягнення інфляційних втрат до 33 073,40 грн. та річних до 6 089,46 грн., додатково нарахувавши інфляційні втрати за період з квітня по серпень 2006р. та річні за 152 дні.

Відповідно до договору № 3028/61-к від 02.10.2001 позивач, за договором постачальник, зобов’язався виготовити і поставити, а відповідач, за договором замовник, прийняти та сплатити за продукцію згідно із специфікаціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2004 у справі № 35/491 встановлено, що внаслідок невиконання належним чином в повному обсязі зобов’язання за договором № 3028-к від 02.10.2001 сума боргу відповідача перед позивачем склала 9 524,95 грн., яку зазначеним рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача.

Отже, керуючись нормою ч.2 ст.35 ГПК України, слід виходити з того, що  борг відповідача перед позивачем становить суму 9 524, 95 грн.

За рішенням від 07.02.2004 у справі № 35/491 позовні вимоги в частині стягнення інфляційної складової  та 3% річних залишені без розгляду.

Позов у справі № 8/252 згідно із датою поштового штемпелю на конверті пред’явлено 29.05.2006, докази сплати відповідачем заборгованості у сумі 9 524,95 грн. відсутні.

В договорі № 3028/61-к та в додатках до договору сторонами не погоджено строк оплати продукції,  в п.3 специфікацій №№ 1, 2, 3, які є додатками до договору, лише передбачено, як зазначено, форму оплати: 50% передоплата, 50% - за фактом постачання.

Статтею 165 чинного на час відвантаження продукції за договором № 3028/61-к ЦК Української РСР, передбачено, якщо строк виконання зобов’язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час; боржник повинен виконати таке зобов’язання в семиденний строк з дня пред’явлення вимоги кредитором, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов’язання.

Докази того, що позивачем пред’являлась вимога до відповідача про сплату боргу до часу набрання чинності ГК України та ЦК України, відсутні.

Відповідно до п.4 Прикінцевих положень ГК України і Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями цих Кодексів, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Згідно із ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже строк виконання відповідачем зобов’язання оплатити одержану продукцію настав 01.01.2004, а перебіг строку позовної давності відповідно до ст.ст..253, 260 ЦК України почався з 02.01.2004, тому на час пред’явлення позову - 29.05.2006 строк загальної позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, не закінчився.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки порушення строку оплати продукції відповідачем почалось з 02.01.2004, позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат та річних, нарахованих за період до 02.01.2004, є безпідставні та задоволенню не підлягають, в решті частини періоду нарахування позовні вимоги про стягнення 2 732, 75 грн. інфляційних втрат та 748,43 грн. річних є такими, що грунтуються на нормах законодавства та підтверджені матеріалами справи, тому підлягають задоволенню.

З висновками суду першої інстанції немає підстав погодитись, адже відповідно до ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, таким чином, оскільки позовні вимоги грунтуються на умовах договору поставки, укладеного сторонами, немає підстав брати до уваги стан виконавчого провадження щодо виконання рішення про стягнення основного боргу, крім того, ані ГК України, ані ЦК України не передбачено звільнення сторони від сплати інфляційних втрат та річних у разі прострочки грошового зобов’язання; оскільки за рішенням Господарського суду міста Києва від 07.02.2004 у справі № 35/491 позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та річних залишені без розгляду з підстави, передбаченої п.5 ст.81 ГПК України, як зазначено у мотивувальній частині рішення – у зв’язку з ненаданням позивачем обгрунтованого розрахунку іфляційної складової боргу та 3% річних, то у справі № 35/491 суд не вирішував спір щодо стягнення інфляційних втрат та річних, отже не встановлював факти, які є підставою для звільнення від доказування у справі № 8/252.

Дійсно, ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2004 у справі № 23/365-б порушено провадження у справі про банкрутство Дочірньої компанії "Укргазвидобування" НАК "Нафтогаз України" та з моменту порушення провадження у справі введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника відповідно до ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2005 у справі № 23/365-б дію мораторію припинено. Однак, оскільки позивачем подано позов про стягнення інфляційних втрат та річних, які є складовою частиною грошової суми, що є, поряд із основним боргом, грошовим зобов’язанням відповідача перед позивачем, то дія ч.4 ст.12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на позовні вимоги у справі № 8/252 не поширюється.

Апеляційна інстанція не може погодитись із доводами відповідача, враховуючи викладене та наступні обставини.

Оскільки в п.3 специфікацій №№ 1,2,3 до договору № 3028/61-к не зазначено строк оплати продукції, немає підстав для висновку про  погодження сторонами  умови про те, що строк оплати настає наступного дня після одержання продукції, адже зміст п.3 специфікацій стосується лише форми оплати, а з положень розділу УІІ Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 № 888, видно, що термін: "форма оплати" не є тотожним терміну: "строк оплати".

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції та часткового задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 12.09.2006 у справі № 8/252 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04053, м.Київ, вул.Кудрявська, 26/28, р/р 26002003101, ЄДРПОУ 30019775 МФО 320843 в АБ "Укргазпромбанк") на користь Відкритого акціонерного товариства "Сніжнянськхіммаш" (86510, м.Сніжне Донецької обл., вул.Радянська,101, р/р 260009301570123, ЄДРПОУ 00217662, МФО 334237 у від.Промінвестбанку України в м.Сніжне) 2 732 грн. 75 коп. інфляційних втрат, 748 грн. 43 коп. річних, 34 грн.81 коп. державного мита, 14 грн.30 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 17 грн. 41 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Сніжнянськхіммаш" (86510, м.Сніжне Донецької обл., вул.Радянська, 101, р/р 2600093015770123, ЄДРПОУ 00217662, МФО 334237 у від. Промінвестбанку України в м.Сніжне) в доход Державного бюджету України 5 грн. 41 коп. державного мита за розгляд позовної заяви та 2 грн. 74 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

В решті позову відмовити."

2. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

3. Справу № 8/252 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Губенко Н.М.

 Судді                                                                                          Барицька  Т.Л.

                                                                                          Ропій  Л.М.