А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
22.08.2013 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Дворніченка В.І. (головуючого), Демченка С.М., Дідика В.М., з участю прокурора - Дьоміної І.Ю., розглянувши у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_3 на вирок Хустського районного суду від 27.05.2013 року,
В с т а н о в и в:
Зазначеним вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт.Королево Виноградівського району, зареєстрованої в АДРЕСА_1,проживаюча в АДРЕСА_2, українка, громадянка України, непрацююча, раніше судима вироком Хустського районного суду від 26.03.2001 року за ст.140 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.46-1 КК України звільнена від відбуття покарання з відстрочкою виконання вироку на 2 роки, вироком Хустського районного суду від 14.07.2003 року за ст.192 ч.2 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, вироком Хустського районного суду від 19.04.2006 року за ст.199 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст..75 КК України звільнена від відбуття покарання з відстрочкою виконання вироку на 3 роки, вироком Виноградівського районного суду від 19.07.2011 року за ст.199 ч.1 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, постановою Хустського районного суду від 14.08.2012 року звільненої від покарання за вироком Виноградівського районного суду від 19.07.2011 року
засуджена за ч. 1 ст. 115 КК України до семи років шести місяців позбавлення волі.
Ухвалено: запобіжний захід щодо ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити тримання під вартою, строк відбуття покарання обчислювати з 22.09.2012 року.
Постановлено: стягнути з ОСОБА_3 294,42 грн. вартості експертизи холодної зброї №92 від 24.10.2012 року та 294,42 грн. вартості експертизи холодної зброї №90 від 09.10.2012 року на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Закарпатській області, Код ЄДРПОУ 25575144, рахунок 31256272210434 в ГУДКУ в Закарпатській області, МФО 812016, КЕКД 25010100.
ОСОБА_3 визнана винною в тому, що 21.09.2012 року, приблизно о 19 годині, в приміщенні будинку № 139 по вул..Центральній в с.Сокирниця Хустського району між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, на грунті неприязних відносин виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3, тримаючи у правій руці ніж, нанесла потерпілому один удар ножем в область лівої частини грудної клітки, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили його смерть.
У потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення лівої половини грудної клітки зліва з пошкодженням правого шлуночка серця. Дане тілесне ушкодження виникло внаслідок дії колюче-ріжучих предметів, типу клинка ножа по механізму удару, є прижиттєвим, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням його смерті. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 124 від 22.10.2012 року, смерть ОСОБА_4 настала внаслідок колото-різаного поранення грудної клітки зліва, яке супроводжувалось наскрізним пораненням правого шлуночка серця, що призвело до зовнішньої і внутрішньої крововтрати та ускладнилось гіповолемічним шоком, що і стало безпосередньою причиною його смерті.
В апеляції та доповненні до неї засуджена ОСОБА_3 наголошує на відсутності наміру позбавляти ОСОБА_4 життя. Посилається на те, що потерпілий , будучи хворим на алкогольну епілепсію, під час припадку, сам наштовхнувся на кухонний ніж, який вона в той час тримала в руках. Апелянт стверджує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції судовий розгляд та слідство проведено однобічно та неповно, в основу вироку покладені суперечливі показання свідків, зроблено посилання на свідчення свідка ОСОБА_5, який в судове засідання не з'явився і покази якого судом навіть не оголошувались, вважає, що її дії слід кваліфікувати як вбивство з необережності, тому ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, засуджену ОСОБА_3, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та доповнення до неї, промову прокурора, який також вважає, що апеляція засудженої підлягає задоуволенню, а оскаржуваний вирок - скасуванню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, провівши судові дебати та надавши останнє слово ОСОБА_3, колегія суддів вважає, що апеляцію засудженої ОСОБА_3 слід задовольнити частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Вирок щодо ОСОБА_3 наведеним вимогам закону не відповідає.
Постановляючи вирок, суд не взяв до уваги, що суб'єктивна сторона умисного вбивства, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3, характеризується виною у формі умислу, з'ясування змісту і спрямованості якого, виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого злочину з врахуванням суб'єктивного ставлення винного до наслідків своїх дій, є обов'язковим.
Описуючи у вироку суб'єктивну сторону злочину, суд нечітко і неконкретно виклав обставини, що свідчать про спрямованість умислу ОСОБА_3 та її суб'єктивне ставлення до наслідків своїх дій - настання смерті потерпілого ОСОБА_4, а відтак не вирішив питання про умисел засудженої, що має визначальне значення для перевірки правильності кваліфікації дій за ч. 1 ст. 115 КК України.
У порушення вимог ст. 22 КПК України суд не вжив всіх заходів для всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи, внаслідок чого допустив однобічність і неповноту судового слідства.
Так, як на доказ винності ОСОБА_3, у вироці судоми зроблено посилання на протокол відтворення обстановки та обставин події злочину від 24.09.2012 року, під час якого обвинувачена ОСОБА_3, розповіла про подію злочину та показала механізм заподіяння потерпілому ОСОБА_4 тілесного ушкодження, без надання йому оцінки в сукупності з іншими доказами по справі, а саме: з фото таблиці до протоколу відтворення видно, як обвинувачена ОСОБА_3 за допомогою статиста показує механізм нанесення нею удару ножем потерпілому ОСОБА_4, при цьому статист знаходиться в горизонтальному становищі, в той час, як з висновку судово-медичної експертизи від 22.10.2012 року № 124 та показів ОСОБА_3, слідує, що ОСОБА_4 міг знаходитись у вертикальному положенні повернутий передньою поверхнею тіла до травмуючих предметів.
Всупереч ст. 74 КПК України та рекомендаціям, викладеним в п.22 Постанови ПВС України № 2 від 07.02.2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи», суд не перевірив версію ОСОБА_3, яка під час судового розгляду справи вказувала на те, що не мала наміру вбивати ОСОБА_4, не наносила йому цілеспрямованого удару ножем, а ножове порання, що стало причиною смерті, нанесено нею було випадково, під час спроби надати потерпілому першу медичну допомогу при алкогольній епілепсії.
Наведені твердження ОСОБА_3 залишились поза увагою суду, а частковому визнанню нею своєї вини судом належної оцінки не надано і у вироці не зазначено, чим таке спростовується. Питання про можливість нанесення засудженою поранення потерпілому, за вказаних нею обставин, про механізм заподіяння рани з урахуванням положення засудженого та потерпілої, місця знаходження ножа, напрямку і довжини раневого каналу, не досліджувалось, хоча з'ясування цього питання має значення для підтвердження версії засудженої чи її спростування.
Крім того, наведені у вироку суду висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що також тягне за собою його скасування.
Так, пославшись на покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як на доказ вини ОСОБА_3 в умисному спричиненні смерті ОСОБА_4, судом першої інстанції не було дано належної оцінки суперечностям в їх поясненнях і такі в судовому засіданні усунені не були, зокрема, щодо криків, які доносились з будинку, коли вони повертались з с.Крайникова і про які свідки одноголосно заявляли під час досудового слідства, однак заперечили в судовому засіданні; в якому становищі вони знайшли потерпілого, коли повернулися з с.Крайникова, через який проміжок часу вони повернулись на місце події, яким чином діяла ОСОБА_3 у вказаній ситуації, чи був на той момент живим потерпілий.
Також судом допущені інші істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.
Судом першої інстанції в порушення вимог ст. 318 КПК України не надана можливість виступити ОСОБА_3 в судових дебатах.
В порушення ч.2 ст.323 КПК України судом першої інстанції в обгрунтування вироку покладено доказ, який не був предметом судового розгляду, а саме, зроблено посилання, як на доказ винності ОСОБА_3, на покази свідка ОСОБА_5, який в судове засідання не з'явився і покази якого не оголошувались під час судового розгляду.
В порушення п.5 ч.1 ст..324 КПК України не досліджено судом та не дано належної оцінки наявним у справі акту судово-медичного дослідження від 22.09.2012 року в сукупності з актом № 178 амбулаторної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_3 та показами самої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо факту вживання підсудною ОСОБА_3 21.09.2012 року алкогольних напоїв, що в порядку ст.ст.65, 67 КК України має суттєве значення при обранні та призначенні міри покарання.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляції заслуговують на увагу. Допущені судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічна оцінка доказів, залишення поза увагою інших обставин справи, які могли істотно вплинути на висновки суду про визначення змісту суб'єктивної сторони вчиненого щодо ОСОБА_4 злочинного діяння та юридичну кваліфікацію дій винної особи, потягли за собою постановлення необґрунтованого судового рішення щодо ОСОБА_3, яке підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 367 КПК України, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
Під час нового розгляду суду належить вжити заходів для повного, всебічного дослідження обставин справи, дати належну оцінку зібраним доказам, врахувати і перевірити усі доводи, на які посилається апелянт, в тому числі ретельно дослідити та проаналізувати докази, що мають значення для з'ясування змісту суб'єктивної сторони діяння ОСОБА_3, встановити умисел та мотив злочину, перевірити версію останньої про відсутність наміру вбивати потерпілого, залежно від чого постановити у справі законне й обґрунтоване рішення.
При скасуванні судового рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, колегія суддів не вбачає підстав для зміни ОСОБА_3 запобіжного заходу та залишає такий у вигляді тримання під вартою.
Керуючись ст. ст.365, 366 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляцію ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Хустського районного суду від 27.05.2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попередній - тримання під вартою.
Судді: В.І.Дворніченко
С.М.Демченко
В.М.Дідик