Єдиний унікальний номер 225/595/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3454/2014

Головуючий у 1 інстанції : Челюбєєв Є.В.

Категорія : 26 Доповідач : Кіянова С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області

в складі : головуючого - судді Никифоряка Л.П.

суддів Кіянової С.В., Іванової А.П.

при секретарі Ганжела М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Дзержинськвугілля» на рішення Дзержинського міського суду від 13 березня 2014 року за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Рішення Дзержинськеого міського суду від 13 березня 2014 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до державного підприємства «Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, стягнуто з ДП «Дзержинськвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 8 000 грн. та судовий збір на користь держави у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки судом 1 інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди, не встановлена група інвалідності, що свідчить про можливість відновлення стану здоров»я,

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги скарги і просив її задовольнити.

Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Задовольняючі частково позов ОСОБА_1 до ДП «Дзержинськвугілля» про відшкодування моральної шкоди, суд 1інстанції виходив з того, що позивач з 16.01.2012 р. до 02.06.2013 р. перебував у трудових правовідносинах з ДП «Дзержинськвугілля», де працював у небезпечних та шкідливих умовах. Висновком МСЕК від 28.05.2013 р. йому вперше було встановлено 25.% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням хронічний бронхит з переосвідченням у 2015 р. Моральну шкоду йому спричинено частковою втратою професійної працездатності, змінилися умови його життя, його звільнено з роботи за станом здоров»я. Розмір моральної шкоди визначено з урахуванням принципу розумності та справедливості.

При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обгрунтованного висновку про те, що позивач має права на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю на підставі ст..237-1 КЗпП України, рішення Конституційного Суду України №20-рп2008 р.

Так, відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.5 зазначеного Рішення Конституційного Суду України від 2008.10.08, "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 пункту 3 статті 7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзаців другого, третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати)") Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 2371 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам статті 22 Конституції України. З огляду на викладене Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень пункту 1, абзацу третього пункту 5, пункту 9, абзацу третього пункту 10, пункту 11 розділу I Закону N 717-V.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов обгрунтованного висновку про те, що позивач внаслідок часткової втрати професійної працездатності несе фізичні та душевні страждання, відчуває незручності, пов"язані з наслідками виробничьої травми, чим йому спричинено моральну шкоду.

Розглядаючи спір, суд повно, всебічно і об"єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильного висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього моральних страждань внаслідок пошкодження здоров'я на виробництві. Він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вимоги п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 року № 4 вказаний розмір моральної шкоди визначив в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. Так, позивачу дійсно вперше було встановлено висновком МСЕК від 28.05.2013 р. 25% втрати професійної працездатності за професійним захворюванням і його було звільнено за станом здоров»я.

Рішення суду 1 інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування не має.

Доводи апеляційних скарг про те, що позивачем не надано доказів спричинення моральної шкоди та не доведено її розмір безпідставні.

Доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом 1 інстанції норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Дзержинськвугілля» відхилити.

Рішення Дзержинськеого міського суду Донецької області від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді :