А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І
П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
14.08.2013 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Дворніченка В.І., за участі представника Чопської митниці - Яворського Б.В.; захисника особи, щодо якої запроваджено протокол про ПМП - ОСОБА_2; розглянув матеріали адміністративної справи про порушення митних правил за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2013 року, якою його визнано винним за ст..472 МК України та піддано адмінстягненню у вигляді штрафу в розмірі 16321,50 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил, загальною вартістю 16321,50 грн.
В с т а н о в и в:
Згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2013 року, 09.03.2013 року о 08 год.42 хв. в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного поста «Тиса» Чопської митниці заїхав вантажопасажирський мікроавтобус марки «Мерседес-Бенц Спринтер», реєстраційний номер НОМЕР_1, в якому в якості пасажира прямував громадянин ОСОБА_3, що повертався в приватних справах з Італії в Україну. Як форму проходження митного контролю останній обрав порядок проходження митного контролю по каналу «червоний коридор».
Громадянину ОСОБА_3 було запропоновано заповнити митну декларацію, в якій він вказав свої паспортні дані, відсутність валюти, наявність багажу з особистими речами в кількості 21 місця. В ході митного контролю зазначеного транспортного засобу та речей гр.ОСОБА_3 було виявлено не вказані в митній декларації та не заявлені при усному опитуванні товари іноземного виробництва: колготки жіночі, підліткові та жіночі, панчохи жіночі із синтетичних волокон, різних торгівельних марок, розмірів та кольорів, країна виробництва - Італія, загальною кількістю 495 пар, шкарпетки та гольфи жіночі та чоловічі, з бавовни та синтетичних волокон, різних торгівельних марок, розмірів та кольорів, країна виробництва Італія, загальною кількістю 450 пар, які знаходились у п'яти картонних коробках без маркування. Доступ до них нічим не утруднювався, так як вони лежали у вантажному відсіку мікроавтобуса на підлозі.
Судом першої інстанції визнано правильною кваліфікацію дій ОСОБА_3 за ст..472 МК України, а його вину у незаявлені за встановленою формою в митній декларації точних відомостей про переміщувані ним через митний кордон України товари, які в даній кількості обмежені для переміщення через митний кордон України, - доведеною.
ОСОБА_3, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляції порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження та скасування постанови як незаконної з прийняттям нової постанови про закриття провадження в справі.
Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2013 року мотивоване тим, що судом першої інстанції, в порушення вимог ст.268 КУпАП, 526 МК України(2012 року), ОСОБА_3 про день, час та місце розгляду справи належним чином своєчасно повідомлено не було, жодних відомостей про це в справі немає, а розгляд справи про порушення митних правил проведено у його відсутності і в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, які підтверджували б факт отримання ним копії постанови від 04.04.2013 року, натомість ним таку отримано у відділі Хотинського ДВС 09.07.2013 року, отже, вважає причини пропуску строку апеляційного оскарження вказаної постанови поважними, а відтак клопоче перед судом апеляційної інстанції про поновлення пропущеного процесуального строку.
В обґрунтування вимог незаконності та необґрунтованості постанови суду першої інстанції, апелянт зазначає, що в зв'язку з неправомірним складенням протоколу про ПМП, відсутністю в ньому даних про вартість незадекларованих ним товарів, що має значення для правової кваліфікації його дій та для визначення виду і розміру адміністративного стягнення, однобічністю та неповнотою судового розгляду, проведеного з порушенням його прав, передбачених ст..268 КУпАП, 498 МК України, постанова від 04.04.2012 року підлягає скасуванню, а вилучені в нього товари - поверненню .
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Чопської митниці, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою, захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу та просив таку задовольнити, дослідивши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного.
Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні відомості про повідомлення ОСОБА_3 про день, час та місце розгляду справи судом першої інстанції, а так само не містяться жодні належні та допустимі докази того, що особа, притягнута до адмінвідповідальності фактично отримала копію постанови Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2013 року, а посилання суду першої інстанції в оскаржуваній постанові на заяву ОСОБА_3 про розгляд справи у його відсутності, подану ним до надіслання такої до Ужгородського міськрайонного суду є безпідставним і не звільняє суд першої інстанції від виконання норм ст..268 КУпАП та ст.526 МК України, приймаючи до уваги, що копія оскаржуваної постанови отримана ОСОБА_3.(а.с.42), апеляційний суд вважає поважною причину пропуску строку на апеляційне оскарження цією особою, поновлюючи його.
Згідно ч.1 ст.486 МК України(2012 року) завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням, а у відповідності до ст..489 МК України(2012 року) при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані норми перекликаються з положеннями ст..ст.245, 252, 280 КУпАП.
Ці вимоги закону при розгляді справи про порушення митних правил судом першої інстанції дотримані не були.
Так, ст.472 МК України, за якою кваліфіковано дії гр.ОСОБА_3 митним органом та судом першої інстанції, передбачено відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов'язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.
В свою чергу, у відповідності до ч.1 ст.374 МК України товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об'єктами оподаткування митними платежами, а згідно ч.4 цитованої статті товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 09.03.2013 року було заповнено митну декларацію, в якій він вказав свої паспортні дані, відсутність валюти, наявність багажу з особистими речами в кількості 21-го місця. В ході митного контролю транспортного засобу, на якому він слідував в якості пасажира, та речей гр.ОСОБА_3 було виявлено не вказані в митній декларації та не заявлені при усному опитуванні товари іноземного виробництва: колготки жіночі, підліткові та жіночі, панчохи жіночі із синтетичних волокон, різних торгівельних марок, розмірів та кольорів, країна виробництва - Італія, загальною кількістю 495 пар, шкарпетки та гольфи жіночі та чоловічі, з бавовни та синтетичних волокон, різних торгівельних марок, розмірів та кольорів, країна виробництва Італія, загальною кількістю 450 пар, які знаходились у п'яти картонних коробках без маркування. Доступ до них нічим не утруднювався, так як вони лежали у вантажному відсіку мікроавтобуса на підлозі.
В своїх поясненнях(а.с. 7-7зв.) ОСОБА_3 зазначив, що вказані товари переміщувались ним на прохання жінки, з якою він випадково зустрівся в Італії м.Домодосола і яка попросила передати зазначені коробки з уживаним одягом її близьким в Україні, а не задекларував такі у митній декларації, позаяк не знав, що наявні в них речі та товари є обов'язковими для декларування.
В порушення вимог ст.278 КпАП України при підготовці справи до розгляду суд не перевірив правильність складання протоколу та інших матеріалів справи про митне правопорушення, унаслідок чого прийняв до розгляду справу за відсутності усіх необхідних для її правильного вирішення відомостей (даних).
Відповідно до п.7 ч.2 ст.494 МК України у протоколі про порушення митних правил обов'язково зазначаються, зокрема, відомості щодо товарів, транспортних засобів , документів, вилучених згідно із статтею 377 МК України.
За змістом ч.4 ст.511 МК України вилучені товари, транспортні засоби та документи повинні бути перелічені у протоколі, що складається в передбачених цим Кодексом випадках, або в доданному до нього описі з точним зазначенням кількості, міри, ваги та особливих ознак цих товарів, транспортних засобів та документів, а також вартості товарів, транспортних засобів.
Всупереч наведеним вимогам закону ці дані не зазначено в протоколі про порушення митних правил, хоча для правильного вирішення справи та призначення виду і розміру адмінстягнення вони мають істотне значення, оскільки санкцією статті 472 МК України передбачено штраф в розмірі 100 відсоткової вартості товарів (предметів порушення митних правил). Більше того, у протоколі зазначено, що вартість вилученого товару буде визначено додатково, аналогічна відмітка міститься і в описі вилучених предметів.
У відповідності до ч.1 ст.495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, висновком експерта.
Як видно, в матеріалах справи відсутній такий висновок експерта, яки би достовірно підтверджував відомості про вартість вилучених предметів порушення митних правил. Звіт Ужгородської служби з експертного забезпечення митних органів 18.03.2013 року про попередню оцінку цих товарів є умовним і не відповідає методиці оцінки товарів, закріплених у Митному кодексі України. До того ж такий зроблено вже після складання протоколу про порушення митних правил від 09.03.2013 року, що є недопустимим і суперечить вимогам ч.1 ст.494 МК України.
Так, відповідно до Звіту про попередню оцінку товару 18.03.2013 року загальна вартість безпосередніх предметів порушення митних правил, станом на дату оцінки, становить 16321,50 грн. за умови, що вміст упаковок відповідає маркуванню і відповідній нормативній документації.
Таким чином, вказаний звіт є попереднім та умовним , а також залежним від певних обставин, а саме - якщо вміст упаковок відповідає маркуванню і відповідній нормативній документації. Дотримання цієї умови судом не перевірялося.
Суд першої інстанції , без дотримання зазначених вище вимог закону при підготовці справи до розгляду не дослідив матеріали справи про адміністративне правопорушення, унаслідок чого прийняв до розгляду справу за відсутності відомостей (даних) , необхідних для її правильного вирішення.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є необ'єктивність або неповнота провадження у справі або необ'єктивність її розгляду.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст.527 МК України у справі про порушення митних правил суд, що розглядає справу виносить, зокрема, одну з таких постанов - про проведення додаткової перевірки.
Враховуючи, що без визначення реальної вартості товарів, не задекларованих ОСОБА_3 09.03.2013 року, яка має бути підтверджена належними та допустимими доказами, неможливо констатувати наявність або відсутність в його діях складу порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена ст.472 МК України, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, постанова Ужгородського міськрайонного суду від 04.04.2013 року - скасуванню, а матеріали справи, запровадженої відносно нього - направленню на додаткову перевірку в Чопську митницю Міндоходів.
При додатковій перевірці Чопській митниці необхідно у передбачені Митним кодексом України строки призначити і провести у справі товарознавчу експертизу і визначити вартість цього товару у відповідності до методів, зазначених у законі, скласти протокол у відповідності до вимог ст.ст. 494, 511 МК України.
Керуючись ст..294 КУпАП, ст..ст.494, 527 МК України( 2012 року), апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В :
Клопотання ОСОБА_3 про поновлення стоку на апеляційне оскарження задовольнити.
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2013 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2013 року, - задовольнити частково.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 04.04.2013 року про визнання ОСОБА_3 винним у вчиненні порушення митних правил за ст..472 МК України та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 16321,50 грн. з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил, загальною вартістю 16321,50 грн., - скасувати, а матеріали справи про порушення митних правил, запровадженої відносно ОСОБА_3 за ст..472 МК України, - направити начальнику Чопської митниці Міндоходів для проведення додаткової перевірки, з метою визначення реальної вартості товарів, не задекларованих ОСОБА_3 та виконання вимог ст.ст.494, 511 МК України.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: