П О С Т А Н О В А
І м е н е м У к р а ї н и
08.01.2014 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді Дворніченка В.І., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2013 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1,
визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст..471 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень
в с т а н о в и в:
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, 01.10.2013 року о 19 год.43 хв в зону митного контролю на ділянку «В'їзд» митного поста «Тиса» Чопської митниці заїхав легковий автомобіль марки «Додж», реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1, що слідував з Угорщини в Україну, в м.Ужгород. Як форму проходження митного контролю ОСОБА_1 було обрано порядок проходження митного контролю по смузі руху «зелений коридор». Транспортний засіб був виведений з загального потоку і направлений в смугу «червоний коридор». Під час здійснення митного контролю транспортного засобу та речей громадянина ОСОБА_1 були виявлені товари іноземного виробництва: інструменти ручні - ключі гайкові ручні нерозвідні, різних видів та розмірів торгової марки «Euro Line», іноземного виробництва, загальною кількістю 3984 штук, загальною вагою 467,65 кг. Виявлений товар знаходився у тридцяти п'яти картонних коробках, що лежали у багажному відсіку автомобіля.
Таким чином, на думку судді, громадянин України ОСОБА_1 вчинив дії, відповідальність за які передбачена ст..471 МК України.
Не погоджуючись із постановою судді , ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження в справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, мотивуючи тим, що в матеріалах справи відсутні докази того, що товари, які були вилучені 01.10.2013 року, були вилучені саме в нього. Крім того, не встановлено відсутності у апелянта коштів на оплату митних платежів, а загальна маса вилучених предметів зазначена митним органом - 467,65 кг, не відповідає дійсності. ОСОБА_1 в апеляційній скарзі також зазначив, що під час складання протоколу не враховано, що в автомобілі, крім нього, було ще сім пасажирів і більша частина товарів, виявлених митним органом, належала саме їм, в зв'язку з чим і було обрано спрощений порядок перетинання кордону. Отже, на думку апелянта, судом першої інстанції під час винесення постанови було порушено норми ст.280 КУпАП і належним чином не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа в його вчиненні.
Дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_1, перевіривши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.486 МК України(2012 року) завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням, а у відповідності до ст..489 МК України(2012 року) при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Дані норми перекликаються з положеннями ст..ст.245, 252, 280 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.319 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Згідно диспозиції статті 471 Митного кодексу України під порушенням встановленого цією нормою порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю закон передбачає переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор» товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Таким чином вказана норма митного закону передбачає дві кваліфікуючі ознаки - переміщення через митний кордон України особою, яка формою проходження митного контролю обрала проходження (проїзд) через «зелений коридор», товарів, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено законодавством України, або товарів в обсягах, що перевищують неоподатковувану норму переміщення через митний кордон України.
Відповідно до вимог статей 488, 489, 494 Митного кодексу України провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складання протоколу про порушення митних правил.
Посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та (або обтяжують) відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Протокол про порушення митних правил, окрім іншого, обов'язково повинен містити дані про вид та характер порушення митних правил, посилання на статтю Митного кодексу, що передбачає адміністративну відповідальність за таке порушення тощо.
Узагальнюючи дії ОСОБА_1, спрямовані на порушення митних правил, головний інспектор ВМО №1 митного поста «Тиса» Чопської митниці Міндоходів, у протоколі про порушення митних правил за № 2452/30502/13 від 01 жовтня 2013 року(а.с.2-5) вказав, що ОСОБА_1 порушив встановлений порядок проходження митного контролю в зонах(коридорах) спрощеного митного контролю, тобто у нього під час митного контролю виявлено товари в обсягах, що перевищують неоподатковану норму до переміщення через митний кордон України, що передбачена ст.374 МК України.
Ці дії ОСОБА_1, як інспектором митниці, так і судом першої інстанції, кваліфіковані за статтею 471 Митного кодексу України (а.с.3).
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, відповідальність за яке передбачена санкцією статті 471 МК України, підтверджений матеріалами справи, зокрема: поясненнями свідків(а.с.12,14,16,18,20,22); актом про проведення огляду товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу(а.с.24) та фототаблицями до нього(а.с.25-28); актом проведення зважування(а.с.29), карткою відмови (а.с.30); поясненнями ОСОБА_2.(а.с.33), який згідно журналу наряду виходу на роботу працював на ділянці «В'їзд» смуги руху «зелений коридор» та був присутнім при митному огляді легкового автомобіля, на якому слідував ОСОБА_1, під час якого і були виявлені товари іноземного виробництва; доповідною запискою головного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Тиса» Жидика А.І.(а.с.32-33).
Відповідно до вимог статті 531 Митного кодексу України підставами для скасування або зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил, зокрема, є: неповнота провадження у справі, невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи, неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.
Посилання апелянта, на те, що судом першої інстанції не враховано всіх обставин по справі, а саме: під час перетинання кордону, крім ОСОБА_1 в автомобілі знаходились ще й інші пасажири, яким належала більшість виявленого товару, позаяк такий ними придбавався спільно для особистих потреб в Угорщині, а їх пояснення про те, що всі гайкові ключі належать саме йому, дані ними виключно під тиском працівників митниці, - є безпідставними і не ґрунтуються на яких-небудь належних та допустимих доказах.
Апеляційний суд також не приймає до уваги і особисті письмові пояснення ОСОБА_1, оскільки такі спростовуються матеріалами справи та письмовими поясненнями свідків. Доводи апелянта про те, що митним органом належним чином не було встановлено відсутності у нього коштів на оплату митних платежів, а дані зважування товарів, виявлених у нього, не відповідають дійсності, не заслуговують на увагу, оскільки жодним чином не впливають на правильність висновку суду про кваліфікацію дій особи, притягнутої до адмінвідповідальності, і доведеності його вини у вчиненні порушення митних правил.
Таким чином, рішення суду першої інстанції про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу, відповідає загальним засадам накладення адміністративних стягнень, і постановлене з врахуванням обставин, перелік яких визначено ст.280 КУпАП.
Отже, на підставі вище викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1, слід залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду від 27.11.2013 року - без змін.
Керуючись ст ст.247, ст. 294 КУпАП, ст..ст.467, 527, 531 МК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду від 27.11.2013 року про притягнення до адмінвідповідальності ОСОБА_1 за ст.471 МК України - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя: В.І.Дворніченко