О К Р Е М А У Х В А Л А
24.10.2013 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : Дворніченка В.І. (головуючого), Симаченко Л.І., Дацківа В.В., за участі прокурора: Сирохман Л.І., захисника ОСОБА_3, засуджених: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, розглянувши у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3 в інтересах засудженого ОСОБА_4, захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_5, прокурора Хустської міжрайонної прокуратури, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, засудженого ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Хустського районного суду від 09.07.2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, непрацюючого, освіта середня, раніше судимого 16.02.1995 року Володарськ-Волинським судом Житомирської області за ст..141 ч.2 КК України до трьох років позбавлення волі, 04.12.2009 року Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області за ст..185 ч.3 КК України до чотирьох років позбавлення волі та Виноградівським районним судом 17.12.2010 року по ст..185 ч.1 КК України до чотирьох років позбавлення волі,
- визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України з призначенням йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст..71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_4 приєднано невідбуту частину покарання за вироком Виноградівського районного суду від 17.12.2010 року у вигляді одного року 1 місяця 17 днів позбавлення волі та остаточно до відбуття призначено покарання у вигляді чотирьох років 1 місяця 17 днів позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 відраховується з моменту його затримання 21.04.2012 року;
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, мешканця АДРЕСА_2, українця, громадянина України, непрацюючого, раніше несудимого,
- визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України і призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_5 відраховується з моменту його затримання 21.04.2012 року;
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, мешканця АДРЕСА_3, українця, громадянина України, приватного підприємця, освіта середня, одруженого, раніше судимого,
- визнано винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначено йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.
На підставі ст..71 КК України частково приєднано до призначеного покарання ОСОБА_6 покарання визначене вироком Хустського районного суду від 12.01.2012 року у вигляді шести місяців позбавлення волі і остаточно призначено до відбуття покарання у вигляді трьох років 6 місяців позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6. до набрання вироком законної сили залишено попередній - тримання під вартою
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6 відраховується з моменту його затримання 21.04.2012 року;
Цивільний позов залишено без розгляду
Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 судові витрати за проведення судових експертиз в сумі 3462,48 грн.,
В с т а н о в и в:
Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Закарпатської області частково задоволені апеляційні скарги прокурора Хустської міжрайонної прокуратури, захисників ОСОБА_7, ОСОБА_3, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, вирок Хустського районного суду від 09.07.2013 року, постановлений під головуванням судді ОСОБА_10, щодо ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 скасовано, а справу повернуто прокурору Хустської міжрайонної прокуратури для організації проведення додаткового досудового розслідування, через суд, який постановив вирок, в зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, однобічністю та неповнотою досудового та судового слідства та істотним порушенням кримінально-процесуального закону під час досудового слідства та судового розгляду.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку колегія суддів звернула свою увагу на те, що головуючим по справі були допущені численні грубі порушення вимог кримінального і кримінально-процесуального закону, які і стали в подальшому підставою для скасування вказаного судового рішення та повернення кримінальної справи для організації та проведення додаткового досудового розслідування.
Постановляючи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обвинувальний вирок, на думку колегії суддів, головуючий по справі - суддя ОСОБА_10 неналежно та безвідповідально поставився до своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, зокрема до розгляду кримінальної справи у розумні строки та складання такого важливого процесуального документа як вирок.
Суддя ОСОБА_10, витративши значний час на судовий розгляд цієї справи та виготовлення вироку по ній (справа перебувала в провадженні судді з 21.06.2012 р. по 09.07.2013 р.), допустив явну невідповідність своїх висновків, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, грубе і системне порушення кримінально-процесуального закону, а також неправильно застосував кримінальний закон, проігнорував майже в повному обсязі вимоги ст.ст.49, 50, 52, 290, 291, 324, 327, 328, 334 і 335 КПК України (1960 р.) щодо формулювання у вироку обвинувачення, визнаного судом доведеним, і викладення мотивів, з яких суд відкидає інші докази, та підстав для визнання частини обвинувачення необґрунтованою і залишеня цивільного позову ОСОБА_9 без розгляду.
Крім того, судом першої інстанції допущено грубе порушення норм ст. 334 КПК України щодо змісту мотивувальної частини обвинувального вироку. Зокрема, мотивувальна частина постановленого вироку щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не містить формулювання та обсягу обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу скоєння та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину кожного з підсудних, не зазначено обставин, що визначають ступінь винності кожного підсудного, належним чином не наведено доказів, покладених судом в обґрунтування своїх висновків. Натомість ця частина вироку містить посилання на ті обставини, які саме органи досудового слідства, а не суд, вважають злочинними і доведеними.
При апеляційному розгляді справи було встановлено допущену необґрунтовану тривалість її розгляду судом першої інстанції. Судові засідання неодноразово відкладалися у зв'язку з неявкою учасників процесу, відсутністю головуючоо судді по справі тощо. Крім того , судом першої інстанції оголошувалися перерви в розгляді справи на строк понад місяць. В загальному розгляд кримінальної справи тривав з 21.06.2012 року по 09.07.2013 року, що з врахуванням обставин справи, не відповідає вимозі "розумного строку" розгляду.
Приймаючи рішення при постановленні обвинувального вироку про стягнення судових витрат по справі з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в солідарному порядку, суддею ОСОБА_10, всупереч вимогам ст..93 КПК України(1960 року) не постановлено, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з підсудних, з врахуванням при цьому ступеню їх вини та майнового стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 344 КПК України (1960 року) копія вироку вручається засудженому або виправданому в триденний строк після проголошення вироку.
Як вбачається з матеріалів справи, всупереч даному положенню закону, копія вироку захисником ОСОБА_5 була отримана тільки 02.08.2013 року, а засудженим ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - була направлена тільки 31.07.2013 року.
Як вбачається з протоколу судового засідання, в судовому засіданні був встановлений загальний порядок дослідження доказів, який, поряд із допитом підсудних, потерпілих та свідків, містить в собі також огляд і оголошення документів, передбачені ст. 314 КПК України (в редакції 1960 року), проте в судовому засіданні були досліджені не всі письмові докази по справі, що суперечить вимогам усності судового розгляду, регламентованого ст. 257 КПК України (в редакції 1960 року). В той час, як у вироку суду вказано посилання на письмові докази по справі як на досліджені в суді.
На порушення вимог ст. ст. 65, 66, 334 КПК України в основу свого висновку суд поклав докази, які були досліджені з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і викликають сумнів щодо їх достовірності та допустимості.
З протоколу судового засідання слідує, що судом першої інстанції при допиті свідків був порушений визначений ст. ст. 303, 308 КПК України порядок : обов'язок повідомити все, про що знають потерпілий та свідки в справі не роз'яснювався, питання, в яких стосунках потерпілий перебуває з підсудним не з'ясовувалось.
Колегія суддів вважає, що така недбалість при складанні протоколу судового засідання свідчить про неналежне виконання секретарем судового засідання вимог закону та відсутність контролю головуючого по справі судді ОСОБА_10, який не перевірив змісту протоколу, а формально засвідчив його своїм підписом, що в подальшому призвело до скасування вироку суду та фактичного затягування розгляду справи по суті.
Суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, обмежившись зазначенням у вироку найменуванням висновків проведених експертиз та процесуальних дій і документів, що засвідчують їх проведення, не розкриваючи при цьому їх змісту та не піддаючи належному аналізу викладені в досліджених доказах дані.
Окрім цього, суд не дав оцінки тому, що спрямовані на збирання, дослідження, перевірку, оцінку та використання доказів слідчі та процесуальні дії були проведені всупереч вимогам кримінально-процесуального закону, з порушенням норм ст. 22 КПК України щодо об'єктивного, повного та всебічного дослідження обставин справи.
Колегія суддів також звернула увагу на те, що суддею ОСОБА_10, в порушення вимог ст.ст.273, 292 КПК України одноособово, поза межами судового засідання, без з'ясування думки учасників процесу про можливість розгляду справи та видалення до нарадчої кімнати виносились постанови про застосування до свідків заходів, зазначених у ст.70 КПК України.
Наведені факти, які слугували підставою для скасування вироку, є недопустимими при здійсненні правосуддя, у зв'язку з чим апеляційний суд, керуючись ст. ст.380 КПК України (в редакції 1960 року) та п.п. 11,13 Розділу ХI „Перехідні положення"КПК України,
У Х В А Л И В :
Про зазначене довести до відома голови та керівника апарату Хустського районного суду Закарпатської області для відповідного реагування.
Відповідно до ст. 115 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обговорити зазначені в окремій ухвалі факти порушення закону на зборах суддів Хустського районного суду.
Про вжиті заходи повідомити апеляційний суд в передбачені законом строки.
На окрему ухвалу апеляційного суду до Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ можуть бути подані касаційні скарги протягом одного місяця з моменту її оголошення.
Судді: