Єдиний унікальний номер 253/10344/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2694/2014

Категорія - 53 Головуючий в 1-й інстанції - Румілова Н.М.

Доповідач - Зінов'єва А.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді: Зінов'євої А.Г.

суддів: Ларіної Н.О.

Азевича В.Б.

при секретарі: Стефановій Я.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 лютого 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що з відповідачем вона знаходилася у трудових відносинах з 17.10.2011 р. по 25.07.2012 р., після чого була звільненою за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. На день звільнення в неї утворилася заборгованість по заробітній платі в розмірі 9036 грн. за період з 01.11.2011 р. по 25.07.2012 р., яку їй виплачено не було і яку вона просила стягнути на її користь. Крім того, оскільки розрахунок з нею не проведений, просила стягнути на її користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з 25.07.2012 р. по день ухвалення рішення. У зв'язку з невиплатою заробітної плати їй було спричинено моральну шкоду, на відшкодування якої просила стягнути на її користь 5000 грн.

В ході слухання справи позивачка свої вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі вточнила і просила стягнути на її користь заборгованість в розмірі 7668 грн. 66 коп.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 11 лютого 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 були задоволені частково: на її користь з відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 01.12.2011 р. по 25.07.2012 р. в розмірі 7668 грн. 66 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з грудня 2011 року по день ухвалення рішення в розмірі 3000 грн. та грошову компенсацію в розмірі 1000 грн. Крім того, з відповідача в дохід держави стягнуто судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погодившись з рішенням суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, позивачка принесла апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду в цій частині змінити і задовольнити її вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 посилалася на те, що у суду першої інстанції не було підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки таке рішення суперечить як вимогам діючого законодавства, так і фактичним обставинам справи. При розгляді справи судом встановлено розмір заборгованості по заробітній платі, яка утворилася на день її звільнення. Нею уточнені позовні вимоги щодо суми заборгованості, яку також визнано відповідачем і в цій частині вимоги задоволені у повному обсязі. Зменшуючи розмір суми середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з посиланням на те, що відповідач намагався виплатити заборгованість в ході слухання справи з приводу чого справа неодноразово відкладалася, тоді як позивачка від отримання коштів відмовилася, суд першої інстанції не звернув уваги, що відкладення справи відбувалося періодично за клопотаннями обох сторін. При цьому, сам факт відкладання справи не свідчить про бажання відповідача вирішити справу у позасудовому порядку. Оскільки її позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволені у повному обсязі, відповідно до діючого законодавства на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку до фактичного його проведення.

До судового засідання сторони не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та судових витрат зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм оцінку і обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з непроведенням відповідачем таких розрахунків при звільненні працівника.

Разом з тим, визначений розмір суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, період його нарахування та розмір судового збору, не відповідає нормам матеріального і процесуального права, що відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, є підставами для скасування судового рішення в цій частині з ухваленням нового.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що сторони дійсно в період з 17.10.2011 р. по 25.07.2012 р. знаходилася у трудових відносинах, після чого позивачка була звільненою за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України. На день звільнення в неї утворилася заборгованість по заробітній платі в розмірі 7668 грн. 66 коп., яку ані на день звільнення, ані на день ухвалення судового рішення їй виплачено не було.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В ході слухання справи судом першої інстанції встановлено, що фактичний розрахунок між сторонами не відбувся, оскільки заборгованість по заробітній платі не виплачена.

Як вбачається з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» №13 від 24.12.99 р. (далі Постанова), установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виник спір щодо розміру заборгованості по заробітній платі. В ході слухання справи позивачкою в цій частині вимоги були уточнені і задоволені судом у повному обсязі. Вказані обставини визнані відповідачем і рішення ним не оскаржене.

Виходячи з наведеного, у суду першої інстанції не було підстав для часткового задоволення вимог ОСОБА_2 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Задовольняючи частково вказані позовні вимоги з тих підстав, що відповідач намагався виплатити заборгованість по заробітній платі, від отримання якої позивачка відмовилася і, обґрунтовуючи такий висновок відкладанням справи, суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність у відповідача доказів на підтвердження таких доводів.

Як вбачається з позовної заяви та апеляційної скарги ОСОБА_2, нею ставиться питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 25.07.2012 р. по день ухвалення рішення, тобто по 11.02.2014 р.

В ході слухання справи судом першої інстанції у відповідності з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 р. «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) проведено розрахунок середньоденного заробітку ОСОБА_2, який складає 45 грн. 69 коп., що сторонами не оспорюється.

Кількість робочих днів за визначений позивачкою період (з 25.07.2012 р. по 11.02.2014 р.) складає - 389 робочих днів. На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і помилково дійшов висновку про необхідність нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку з грудня 2011 р., тим самим вийшов за межі позовних вимог. Крім того, дійшовши висновку про період затримки розрахунку у 552 дні, суд не звернув уваги на те, що відповідно до вимог діючого законодавства оплата середнього заробітку у даному випадку проводиться лише за кількість робочих днів у визначеному позивачкою періоді. Доказів того, що позивачка працювала щоденно по 8 годин, останньою не надано.

Виходячи з наведеного позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку (з 25.07.2012 р. по 11.02.2014 р.) підлягають частковому задоволенню, а саме на її користь підлягає стягненню - 17773 грн. 41 коп. (45 грн. 69 коп. х 389 дн.), з якого підлягають відрахуванню податки та обов'язкові платежі, відповідно до діючого законодавства.

В іншій частині рішення позивачкою, як і відповідачем у повному обсязі рішення суду не оскаржене.

Щодо стягнення судових витрат, у зв'язку із частковим задоволення позовних вимог ОСОБА_2 вони підлягають стягненню відповідно до ст. 88 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 р. (в редакції за станом на день виникнення правовідносин) (далі Закон).

Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року. При цьому, відповідно до ч.3 ст. 6 Закону, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. Оскільки станом на 01.01.2014 р. мінімальний розмір заробітної плати складає 1218 грн., то відповідно до ч.2 ст. 4 Закону, розмір судового збору складає: для вимог майнового характеру - 1% ціни позову, але не менш 0,2 розміру мінімальної заробітної плати; для вимог немайнового характеру - 0,2 розміру мінімальної заробітної плати (243 грн. 60 коп.)

Стягуючи з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп., суд першої інстанції на вищевказані вимоги Закону уваги не звернув. Оскільки судом в мотивувальній частині рішення не визначено за який з позовів підлягає стягненню зазначений судовий збір (позивач від сплати судового збору звільнений), то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір за позов майнового характеру, розмір якого буде складати 254 грн. 42 коп. ((17773 грн. 41 коп. + 7668 грн. 66 коп.) х 1%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п. 4, 313, 314 ч.2, 316 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 11 лютого 2014 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судових витрат змінити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 17773 (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 41 коп.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 254 (двісті п'ятдесят чотири) грн. 42 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення суду набирає законної сили з дня його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий:

Судді: