Справа № 430/1201/13-ц
РІШЕННЯ
іменем України
09.04.2014 р. смт.Станиця Луганська Луганської області
Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:
головуючого Соболєва Є.О.,
при секретарі Сухаревській Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» до ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» про відшкодування шкоди в порядку регресу,
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом до відповідачів, в якому посилаючись на те, ним було відшкодовано за договором страхування серії АТК № 207382 від 02 вересня 2011 року страхувальнику ОСОБА_2 страхове відшкодування в сумі 2761,90 грн., автомобіль якої було пошкоджено внаслідок ДТП з вини ОСОБА_1 (відповідач 1), цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ПАТ «СК «Оранта-Лугань» (відповідач 2), вказуючи на те, що відповідно до вимог закону він має право зворотної вимоги до винної особи, зазначаючи, що в такому разі відшкодування страхової виплати, зменшеної на суму франшизи, йому повинен провести відповідач 2, відповідач 1 йому повинен відшкодувати суму франшизи, просив суд стягнути на свою користь з ОСОБА_1 500,00 грн., а з ПАТ «СК «Оранта-Лугань» - 2261,90 грн. - у відшкодування виплати страхового відшкодування.
На початку судового розгляду представник позивача, явка якого була визнана обов'язковою, позов підтримав, наполягав на його задоволенні, суду пояснив, що страхувальнику ОСОБА_2 ними була виплачена договірна сума, що була визначена на підставі експертного звіту. Потім від позивача надійшла заява, в якій він просив продовжувати розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Відповідач ОСОБА_1 28 листопада 2013 року, коли був присутнім в судовому засіданні, позов не визнав, суду пояснив, що не визнає його тому, що автомобіль ОСОБА_2 до моменту ДТП мав пошкодження, це, з його слів, підтверджується тим, що місце пошкодження не співпадає з місцем удару, а також тому, що ДТП сталося не з його вини, а з вини водія ОСОБА_4 . Потім після оголошення перерви ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому суд вважав можливим розглянути справу за його відсутності.
Представник відповідача 2 Захарова Т.Ю. спочатку розгляду справи була присутньою в судовому засіданні, позов визнала частково, вказуючи, що вони не проти регресної вимоги позивача, з її слів, питанням залишається тільки розмір страхового відшкодування, який незрозуміло звідки взявся. Після проголошення перерви за її клопотанням для надання свого (правильного) розрахунку страхового відшкодування, до суду не з'явилась, від відповідача 2 надійшла заява про розгляд справи за відсутності їхнього представника.
Заслухавши осіб, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 1191 цього ж Кодексу передбачається, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
З матеріалів справи судом встановлено, що 02 вересня 2011 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування серії АТК № 207382, за умовами якого остання застрахувала на випадок пошкодження та незаконного заволодіння свій автомобіль «ЗАЗ 110307» державний номер НОМЕР_1.
28 січня 2012 року у м. Луганську по вул. Відродження відбулась дорожньо-транспортна пригода. Учасниками цієї пригоди були автомобіль «ВАЗ 2109» державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, та автомобіль «ЗАЗ 110307» державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_2.
Відповідно до постанови Станично-Луганського районного суду Луганської області від 15 лютого 2012 року винним у вказаному ДТП було визнано водія автомобіля «ВАЗ 2109» ОСОБА_1.
Згідно частини четвертої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Подія, яка відбулась 28 січня 2012 року у м. Луганську за участю застрахованого позивачем автомобіля ОСОБА_2 відповідно до умов наведеного вище договору добровільного страхування є страховим випадком, і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (ст. 8 ЗУ «Про страхування»).
Згідно платіжного доручення № 814 від 16 березня 2012 року йдеться, що позивач виплатив потерпілій в ДТП ОСОБА_2 договірну суму страхового відшкодування, визначеному розрахунком страхового відшкодування в розмірі 2761,90 грн..
Також, як вбачається з матеріалів справи, що не заперечувалось відповідачами, цивільно-правова відповідальність винного у ДТП ОСОБА_1 була застрахована у відповідача 2 згідно полісу № АА/7985986 з лімітом відповідальності за шкоду, завдану майну потерпілого 50000,00 грн., при цьому франшиза становить 500,00 грн..
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Виходячи із змісту наведеної норми закону за винного шкоду майновим інтересам потерпілих осіб повинен відшкодовувати страховик, який здійснив страхування цивільно-правової відповідальності цієї особи.
Застрахувавши цивільну-правову відповідальність ОСОБА_1 відповідач 2 повинен відповідати за регресною вимогою позивача, який відшкодував завдану шкоду потерпілій особі згідно умов договору добровільного страхування, до якого в такому разі перейшло право вимоги заподіяної шкоди.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (ст. 9 ЗУ «Про страхування»)
Наведене, незважаючи на те, що хоча й дійсно є незрозумілості стосовно розрахунку страхового відшкодування, свідчить, що суму страхового відшкодування, яку позивач виплатив потерпілій від ДТП особі, слід стягнути з відповідача 2 за відрахуванням суми франшизи. Таким чином з ПАТ «СК «Оранта-Лугань» слід стягнути витрати позивача на страхове відшкодування в розмірі 2261,90 грн. (2761,90 грн. - 500,00 грн. = 2261,90 грн.).
Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Ця норма закону зобов'язує винну особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, погасити різницю завданої шкоди, що не була покрита страховим відшкодуванням.
Отже, враховуючи, що в силу закону за рахунок відповідача 2 не має можливості відшкодувати позивачу всю суму витрат по страховому відшкодуванню, цю різницю, яка дорівнює розміру франшизи, повинен відшкодувати відповідач 1, з якого на користь позивача слід стягнути ці витрати в розмірі 500 грн..
Позицію відповідача 1 стосовно того, що автомобіль ОСОБА_2 після ДТП не отримав пошкоджень, оскільки вони були наявними до його настання, а також те, що він не винен у ДТП, суд не бере до уваги через те, що ця позиція спростовується наявними у матеріалах справи доказами, з якими ОСОБА_1 на час скоєння ДТП був згоден.
Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача 2 відносно недоведеності правильності розміру страхового відшкодування, оскільки ним альтернативного розрахунку представлено не було, крім того, враховуючи загальний розмір цього відшкодування, суд вважає ці доводи не суттєвими для правильного вирішення справи по суті.
Відповідно до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України при задоволенні позовних вимог з відповідачів на користь позивача належить стягувати усі понесені останнім судові витрати в рівних частках.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130,174, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» витрати по сплаті страхового відшкодування в сумі 500,00 грн..
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» витрати по сплаті страхового відшкодування в сумі 2261,90 грн..
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Оранта-Лугань» на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування» 229,40 грн. - суму судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні з цим позовом до суду.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10-ти днів з дня його отримання сторонами.
Головуючий: