Справа № 22/1011                                       Головуюча у 1 -й інстанції Єзерська І.В.

Категорія 27                                               Доповідач Матюшенко І.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

8 червня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Матюшенка І.В.

суддів: Малахової Н.М., Косигіної Л.М.

при секретарі Забеліній О.О.

за участі апелянта ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського районного суду від 28 грудня 2005 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право на житло та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення частки у сумісній власності та встановлення порядку користування житловим приміщенням,

встановив:

Рішенням Житомирського районного суду від 28 грудня 2005 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право на житло в будинку АДРЕСА_1 та відмовлено ОСОБА_3 у позові до ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину будинку АДРЕСА_1 та встановлення порядку користування вказаним житловим будинком.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Апелянт зазначає, що суд, встановивши, що відповідачка ОСОБА_3 проживає в будинку АДРЕСА_2, не застосував положення ст. 107 ЖК України, не призначив суд будівельно-технічної експертизи для встановлення придатності будинку АДРЕСА_2 для постійного проживання та, розглянувши його позовні вимоги до ОСОБА_4, вийшов за межі позову.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Спірні правовідносини регулюються главою 6 розділу 111 ЖК України.

Встановлено, що відповідачі по справі є колишніми членами сім'ї власника будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 і відповідно до ч. 4 ст. 156 ЖК України не позбавлені права користування спірним житловим будинком.

У порядку ж ст. 107 ЖК України може бути розірвано договір найну з наймачем та членами його сім'ї, які користуються жилими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду. Крім того, садовий будинок АДРЕСА_2, де вимушено, із-за неприязнених стосунків між сторонами (а.с. 9, 14, 15, 18-21), проживали ОСОБА_3 та ОСОБА_4, не призначається для постійного проживання громадян (а.с. 81, 124). А тому, доводи апелянта щодо не врахування судом першої інстанції факту проживання відповідачів з жовтня 2004 року в садовому будинку є безпідставними.

Безпідставним є також посилання позивача на ст. ст. 319, 391 ЦК України, так як об'єктом власності є жиле приміщення, тому режим проживання в ньому регулюються нормами Житлового кодексу України.

Відхиляються апеляційним судом і доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки заява ОСОБА_1 про відмову від позову до ОСОБА_4 не була розглянута судом в порядку, визначеному ст. 174 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, рішення постановлене з додержанням норм матеріального та процесуально права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Житомирського районного суду від 28 грудня 2005 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у

касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох

місяців з дня набрання нею законної сили.             

Головуючий        Судді