Справа № 22 /749                            Головуючий в суді 1 інст.: Лящук В.В.

Категорія 38                                          Доповідач Широкова Л.В.

УХВАЛА

Іменем     України

01 червня 2006 року.

Апеляційний суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді :Франовської К.С.,

суддів:    Широкової Л.В.,Товянської О.В.,

при секретарі Чичирко В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Любарське" с.Громада, Любарського району про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2006 року,-

встановив:

В січні 2006 року ОСОБА_1. пред'явила позов до ВАТ „Любарське" с.Громади Любарського району про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та відшкодування моральної шкоди,

Позивачка зазначала, що у відповідача тривалий час працювала. 04 березня 2002 року вона була звільнена з роботи за п.1 ст.36 КЗпП України.

Посилаючись на те, що відповідач у зв'язку з тим, що несвоєчасно та не в повному об'ємі проводив виплату заробітної плати, не розрахувався з нею при звільненні, утворилася заборгованість в сумі 1032 грн. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітної плати через порушення термінів її виплати, яка становить 300 грн. та 10120 грн. середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Позивачка також вважає, що у зв'язку з несвоєчасним розрахунком при звільненні відповідач заподіяв їй моральну шкода, яку визначила в розмірі 2000 грн.

Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2006 року ОСОБА_1 позов задоволений частково. Стягнуто з ВАТ „Любарське" с.Громада Любарського району на користь ОСОБА_1

229 грн.34 коп. заборгованості по заробітній платі, 80 грн.04 коп. компенсації втрати частини заробітної плати через порушення термінів їх виплати, 100 грн. моральної шкоди.

В задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 1120 грн. відмовлено за пропуском строку звернення до суду.

Стягнуто з ВАТ „Любарське" с.Громада, Любарського району в дохід держави 102 грн. державного мита.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 рішення суду в частині відмови в задоволенні їй позову просить скасувати та ухвалити нове, яким всі її позовні вимоги задовольнити.. Апелянт вважає, що строк звернення до суду вона не пропустила оскільки кошти були їй нараховані, проте не виплачені.

Перевіривши судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

Судом першої інстанції достовірно встановлено, що дійсно відповідач перед позивачкою має заборгованість по заробітній платі в сумі 229,34 грн., при цьому суд дав належну оцінку довідці архіву / а.с.5/. Про те, що заробітну плату в розмірі 803, 43 грн. позивачка отримала за рішенням суду остання не заперечувала.

Апеляційний суд погоджується із встановленою судом першої інстанції компенсацією за втрату частини заробітної плати через порушення термінів виплати її позивачці.

Також Апеляційний суд погоджується з висновком суду щодо заподіяної позивачці моральної шкоди в сумі 100 грн.

Правильним є також висновок суду щодо відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Судом першої інстанції при розгляді справи, обставини, на які містяться посилання в апеляційній скарзі, перевірялися. Висновки суду щодо часткового задоволення вимог ґрунтуються на доказах, наданих сторонами, їх правова оцінка сумніву не викликає. До правовідносин, які склалися між сторонами у зв'язку з виникненням спору. Правильно застосовані норми матеріального права.

За таких обставин Апеляційний суд вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 304,307,313-315 ЦПК України, Апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Любарського районного суду Житомирської області від 14 лютого 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою Апеляційного суду.

Головуючий:     Судді: