Єдиний унікальний номер 259/11489/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2962/2014
Головуючий 1 інстанції Добнєв С.С.
Доповідач Биліна Т.І.
Категорія 51
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Биліни Т.І., Хейло Я.В.,
при секретарі Мишко Д.О.,
за участю
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представників відповідача Ілларіонова О.Ю., Коваль О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка Національної академії наук України на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка Національної академії наук України про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 лютого 2014 року позовну заяву ОСОБА_1 до Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка Національної академії наук України(надалі ІнФОВ НАН України) про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді наукового співробітника відділу дослідження електрофільних реакцій ІнФОВ НАН України з часу його незаконного звільнення, тобто з 28 жовтня 2013 року.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2013 року по 12 лютого 2014 року в сумі 13155,63 грн. та заподіяну моральну шкоду в розмірі 500,00грн., а всього 13655,63 грн. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за один місяць в розмірі 3898,19 грн. допущено негайному виконанню.
В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 лютого 2014 року і ухвалити нове рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що на підтвердження сутності скоєного порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 були надані пояснення учасників конфлікту, свідків, членів трудового колективу, які співпрацювали з ОСОБА_1, яким у судовому рішенні не надано оцінки. З пояснень відповідача від 20.01.2014 року, та пояснень інших членів трудового колективу вбачається характеристика ОСОБА_1 як несумлінного, конфліктного працівника, який постійно провокує порушення трудової дисципліни, заважає виконувати іншим членам трудового колективу ІнФОВ НАН України трудові обов'язки. У наказі по звільнення ОСОБА_1 №77/к від 28.10.2013 року відображено випадок від 30.09.2013 року, який визнано таким, що має тяжкий характер для творчої та робочої атмосфери у трудовому колективі інституту
Представники відповідача Ілларіонова О.Ю., Коваль О.О в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, посили скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 виданої на ім'я ОСОБА_1, він 05 лютого 2004 року на підставі наказу №13/к був прийнятий на посаду в.о. молодшого наукового співробітника у відділ досліджень електрофільних реакцій ІнФОВ НАН України. 01 жовтня 2004 року позивач був переведений на посаду наукового співробітника того ж відділу вищеназваного інституту. Наказом директора ІнФОВ НАН України від 01 листопада 2010 року №98-к позивач був атестований на займану посаду на новий п'ятирічний термін. Наказом №77/к від 28 жовтня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади згідно п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 був звільнений без достатніх для цього підстав, так як не було отримано письмових пояснень останнього перед застосуванням дисциплінарного стягнення. Доказів того, що позивач відмовився такі пояснення давати відповідачем не надано. У наказі №19/к від 29 березня 2013 року не врахована та не визначена ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода. Вказаний наказ не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не може бути підставою для звільнення позивача із займаної посади. Крім того при звільненні позивача була врахована громадська догана, проголошена на загальних зборах ІнФОВ НАН України 24.07.2013 року, яка не є доганою в розумінні ст.147 КЗпП, а тому її врахування не відповідає положенням п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.
Апеляційний суд вважає висновки суду обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи та вимогами закону.
Згідно п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
Звільнення за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України допускається лише за наявності винних дій працівника.
Відповідно з вимогами частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати відпорушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Між тим, судом встановлено та підтверджується відповідними доказами, що звільнення позивача з підстав, передбачених п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України відповідачем проведено без дотримання зазначених вимог трудового законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що до позивача двічі застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, а саме 29.03.2013 року та 28 жовтня 2013 року. Проте лише за наслідками подій 07 березня 2013 року позивач надав пояснення. З пояснень наданих позивачем та із самого наказу не вбачається, яким чином його поведінка вплинула на ефективність роботи у науковому колективі та кому заподіяна шкода. (а.с.13-15,18,73)
Саме на вказані вище обставини позивач посилався і в своїх запереченнях на апеляційну скаргу.
Враховуючи наведені обставини, висновок відповідача щодо порушення позивачем трудової дисципліни і порушення п.п1.10 та 5.6 Етичного кодексу України не є переконливим та суперечить зібраним у справі доказам.
За змістом ч. 3 ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини за яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.
Внаслідок зазначеного судом вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що при застосуванні до позивача стягнення у вигляді звільнення за п. 3 ст. 40 КЗпП України, відповідачем не були дотримані вищенаведені вимоги закону.
Зокрема відповідач, як на докази заподіяної діями позивача шкоди, що зумовили застосування до останнього дисциплінарного стягнення, аж до звільнення, вказує на те, що позивач звернувся до старшого за віком та вченим званням керівника свого відділу і словами «Добрий день вельмишановний хлопчик у довгих штанцях». Вказане привітання могло привести до бійки з множинними тілесними ушкодженнями. Тобто відповідач посилався не на існуючі факти, а на події, які могли б настати в майбутньому за певних обставин /а. с. 13 /.
Також жодним чином відповідачем не було враховано попередню роботу позивача. Між тим, ОСОБА_1 працював в ІнФОВ НАН України з 05 лютого 2004 року, за час роботи в інституті демонстрував професійний ріст.
Таким чином, з'ясувавши, що вина позивача у порушенні, яке виразилось у порушенні трудової дисципліни, відповідачем належним чином не доведена, а також те, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення останнім застосовано без дотримання вимог ч. 3 ст. 149 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо незаконного звільнення ОСОБА_1 із займаної посади за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України та наявності підстав для поновлення позивача на посаді.
Встановивши факт незаконного звільнення позивача, суд першої інстанції обґрунтовано застосував до відповідача відповідальність, передбачену ст. 235 КЗпП України, та стягнув на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Окрім того, суд правомірно стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду, правильно врахувавши вимоги ст.237-1 КЗпП України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди». Сам факт незаконного звільнення з роботи є підставою для стягнення моральної шкоди. Розмір стягнутої моральної шкоди судом визначено виважено, з урахуванням обставин звільнення, ступеню та тривалості моральних страждань.
За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Інституту фізико-органічної хімії і вуглехімії ім. Л.М. Литвиненка Національної академії наук України відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Т.І. Биліна
Я.В. Хейло