Єдиний унікальний номер 227/91/14-ц Номер провадження 22-ц/775/2676/2014
Головуючий 1 інстанції Притуляк С.А.
Доповідач Биліна Т.І.
Категорія 54
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Биліни Т.І., Агєєва О.В.,
при секретарі Мишко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2014 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2014 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 6000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2014 року і ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» зазначив, що задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 судом першої інстанції не прийнято до уваги відсутність медичного висновку про встановлення факту моральної шкоди, а при визначенні розміру моральної шкоди наявність вини позивача в нещасному випадку. Зазначені позивачем обмеження життєдіяльності та часткова втрата працездатності компенсовані страховими виплатами, здійсненими Фондом ССНВ.
Позивач та представник відповідача в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, докази зазначеного мають місце в матеріалах справи на аркушах 39-43.
Від позивача надійшла заява про розгляд справи у його відсутність.
Зважаючи на вимоги ч.2 ст.305 ЦПК України така неявка не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно записів трудової книжки, позивач з 2001 року перебуває у трудових відносинах з відповідачем. 09.10.2013 року при обробці на верстаті чергової рейки, позивач не дотримався правил безпеки, внаслідок чого його 2-й та 4й пальці лівої кисті були травмовані. За наслідками нещасного випадку на виробництві складено акт №26 за формою Н-1 від 11 жовтня 2013року. Згідно висновку МСЕК №127736 від 17.12.2013 року позивачу встановлена ступень стійкої втрати працездатності у розмірі 20%.(а.с.13,14,15)
Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими і такими, що підтверджуються матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про охорону праці" роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 травня 2001 року № 5 «Про внесення змін та доповнень до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпПУ, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
Факт заподіяння моральної шкоди позивачу доведений сукупністю доказів, досліджених судом першої інстанції: копією трудової книжки, актом розслідування нещасного випадку, довідкою МСЕК. (а.с. 9,10,13,14,15)
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції в повній мірі врахував роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, викладені в п. 9 постанови №4 від 31 березня 1995 року (з наступними змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» про те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд виходив з засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд навів в рішенні відповідні мотиви.
Суд дійшов обґрунтованого висновку про порушення прав позивача.
Доводи апеляційної скарги відносно відсутності медичного висновку про встановлення факту моральної шкоди - неспроможні.
Відповідно рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. № 1-9/2004 р. (п.4.1), ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеню втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.
Моральна шкода була спричинена позивачу частковою стійкою втратою працездатності, що потягло за собою обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого позивач вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги відносно того, що при визначенні розміру моральної шкоди не враховано наявність вини позивача в нещасному випадку - не переконливі.
Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно - побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
З урахуванням конституційної значимості здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно необхідності часткового задоволення позовних вимог та розміру відшкодування спричиненої шкоди.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді, на правильність висновків суду вони не впливають, апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, внаслідок чого підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цією ухвалою.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Т.І. Биліна
О.В. Агєєв