8.3.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2014 рокуЛуганськСправа № 812/586/14

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Тихонов І.В.

при секретарі судового засідання: Лушникова О.С.

за участю

представника позивача: Степаненко Т.О

представник відповідача: Вінара К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

30 січня 2014 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» (далі- ПАТ «Луганськтепловоз», позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів ( далі - СДПІ з ОВП у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне.

У період з 11.10.2013 по 17.10.2013 відповідачем на підставі наказу від 10.10.2013 № 165 та направлень від 11.10.2013 №63 та №64 було проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» достовірності та законності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2013 року, результати якої оформлені актом від 18.10.2013 № 92/19-0/05763797 та встановлено порушення : п. 200.1, абз. а) п.200.4 ст. 200 ПК України.

За результатами проведення перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 № 0000271902 форми «В2», яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23416,00грн.

Вважають зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на таке.

Посилається на ст. 200 ПК України та зазначає, що відповідно до поданих декларацій за лютий 2012, листопад 2012,грудень 2012 та січень 2013 ПАТ «Луганськтепловоз» мав від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, яке було сплачено постачальникам в складі придбаних товарів (робіт, послугЇ та заявлено до відшкодування у податковій декларації з ПДВ за липень 2013 року. Позивач зазначив, що подаючи до СДПІ декларацію з ПДВ за липень 2013 року надано реєстр сплати постачальникам товарів/послуг до розрахунку бюджетного відшкодування заявленого за липень 2013 року Згідно вказаного реєстру, податкові накладні, які були включені до податкового кредиту та не заявлені до бюджетного відшкодування у попередніх періодах сплачені: у березні 2012р. на суму ПДВ 4574,00грн.; у жовтні 2012р. на суму ПДВ 1563,00грн.: у січні 2013р. на суму ПДВ 19093,00грн.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що сплативши ПДВ у складі придбаних товарів (робіт, послуг), то періодом подання заяви про відшкодування ПДВ повинен співпадати з періодом сплати ПДВ контрагентам. Проте, податковим органом не враховано п. 200.4 ст.200 ПК України. Крім того, Податковий кодекс України не містить жодних обмежень щодо строку заявлення до відшкодування ПДВ, а тому у податкового органу не було жодних підстав для висновків про добровільну відмову позивача від отримання суми заниження бюджетного відшкодування в розмірі 23416,00грн. як бюджетне відшкодування.

Просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 № 0000271902, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23416 грн. за звітні періоди березень 2012, жовтень 2012 та січень 2013 року та судові витрати у справі стягнути з Державного бюджету України.

Під час судового засідання представник позивача позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити, про що подав письмові заперечення, які були долучені до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Луганськтепловоз» є юридичною особою, яке зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.06.2003 за № 1 382 105 0023 002275, перебуває на обліку у Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників податків у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та є платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 8;13-14).

У період з 11.10.2013 по 17.10.2013 відповідачем на підставі наказу від 10.10.2013 № 165 (а.с.198) та направлень від 11.10.2013 №63 та №64 (а.с.197) було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПАТ «Луганськтепловоз» достовірності та законності нарахування заявленого бюджетного відшкодування в податкових деклараціях з ПДВ за липень 2013 року, результати якої оформлені актом від 18.10.2013 № 92/19-0/05763797 та встановлено порушення : п.200.1, абз. а) п.200.4 ст. 200 ПК України (а.с.55-80).

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами розгляду заперечень позивача на означений акт його висновки податковим органом залишено без змін.

За результатами проведення перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.11.2013 № 0000271902, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23 416,00 грн., за звітні періоди березень 2012 року, жовтень 2012 року та січень 2013 року (а.с.85).

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд приходить до висновку про його необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 цієї статті, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цьогоКодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3).

Виходячи з системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах. При цьому, Податковий кодекс України не обмежує термін «у попередніх податкових періодах» лише тим періодом, який безпосередньо передує звітному. А тому, будь-який період, який передує звітному, є попереднім до звітного періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пункт 200.6 ст. 200 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Таким чином, прийняття рішення про повернення (виплату) суми бюджетного відшкодування або про зарахування суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів є правом виключно платника податків, наданих йому положенням ст.. 200 ПК України, а не обов'язком.

Як вбачається з матеріалів справи та письмових заперечень, наданих представниками відповідача в ході судового засідання, що податкові накладні, які були включені до податкового кредиту за лютий 2012 року, сплачені у лютому 2012 року на суму ПДВ 2 760,00 грн., у жовтні 2012 року на суму ПДВ 1 563,00 грн., у січні 2013 року на суму ПДВ 19 093,00 грн. У підтвердження сплати позивачем сум надано первинні документи за лютий 2012 року, жовтень 2012 року, січень 2013 року. Крім того, податкові накладні, які були включені до податкового кредиту та не заявлені до бюджетного відшкодування у попередніх періодах сплачені у березні 2012 року на суму ПДВ 4574,00 грн., у жовтні 2012 року на суму ПДВ 1563,00грн., у січні 2013 року на суму ПДВ 19093,00грн. На підтвердження сплати платником податків надані первинні документи.

Реальність господарських операцій ПАТ «Луганськтепловоз», за наслідками яких було сформовано податковий кредит та відповідні суми бюджетного відшкодування, податковим органом під сумнів не ставилась.

Проте, ані зі змісту акту перевірки, ані з письмових заперечень, поданих представниками відповідача, взагалі неможливо встановити яким чином податковий орган дійшов висновку про заниження суми бюджетного відшкодування з ПДВ за зазначені вище періоди.

З огляду на це висновки відповідача про заниження позивачем суми ПДВ за періоди:

березень 2012 року на суму 2760,00 грн., жовтень 2012 року на суму 1 563,00 грн., січень 2013 року на суму 19093,00 грн. на суму 23416,00грн. є необґрунтованими та безпідставними.

Крім того, твердження податкового органу, яке викладено у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 07.11.2013 № 0000271902, що відповідно до п. 200.14 ст. 200 ПК України, ПАТ «Луганськтепловоз» добровільно відмовилось від отримання суми бюджетного відшкодування на суму 23416,00 грн., оскільки заява про відшкодування від'ємного значення було подано лише у травні 2013 року, а отже зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, судом визнаються безпідставними та помилковими, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування.

Приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, податковий орган посилався на те, що Податковим кодексом України не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування. Тобто, якщо на дату виникнення права на відшкодування ПДВ (в тому числі і в частині окремих сум податку) платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення про відмову від такого відшкодування та відповідно до п.200.14 ст.200 вказаного Кодексу, він враховує суми невідшкодованого ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

З зазначеними доводами суд не погоджується, оскільки Податковий кодекс України не містить прямої заборони платнику податку на додану вартість включати до суми бюджетного відшкодування залишки від'ємного значення ПДВ за будь-який попередній звітний період в межах строку, визначеного кодексом.

Статтею 102 Податкового кодексу України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, тому визначення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, може здійснюватися за будь-який попередній податковий період, а не лише за період, який передував звітному.

Вказана правова позиція підтверджується постановою Верховного Суду України від 10.10.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тамко» до державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач мав право включити до суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у декларації за липень 2013 року залишки від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів, у тому числі - за березень 2012 року, жовтень, 2012 року та січень 2013 року.

З огляду на викладене, суд вважає суб'єктивними та необґрунтованими посилання податкового органу на відсутність можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на бюджетне відшкодування ПДВ після настання дати виникнення права на таке відшкодування та, у разі невідшкодування сум ПДВ у відповідному звітному періоді, обов'язковість їх зарахування до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Таким чином, позовні вимоги про скасування податкового повідомленння-рішенння №0000271902 від 07.011.2013 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 17, 18, 71, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомленння-рішенння №0000271902 від 07.11.2013, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 23 416 грн., за звітні періоди березень 2012 року - 2760,00грн.; жовтень 2012 року - 1563,00грн.; січень 2013 року - 19093,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПАТ «Луганськтепловоз» судові витрати у розмірі 1827 грн. 00 коп. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова в повному обсязі складена та підписана 08 квітня 2014 року.

Суддя І.В.Тихонов