АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/315/2014 Головуючий у 1 інстанції: Лісовська О.В.

Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Кулікової С.В., Білич І.М.

при секретарі Задорожному А.Г.

за участю представника прокуратури Пилипенко Т.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою Заступника прокурора м.Києва на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 02 серпня 2013 року у справі за позовом Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до Київської міської ради, ОСОБА_2, третя особа - Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року В.о. Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до суду з позовом до Київської міської ради та ОСОБА_2 про:

- визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року №739/739 «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1»:

- визнання недійсним виданого ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку серії КВ №140368. зареєстрованого 30 грудня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) за №08-7- 02617;

- відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом визнання права власності на земельну ділянку у АДРЕСА_1 кадастровий номер 8000000000:62:480:002, вартістю 295 150 грн., за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

Одночасно позивач просив поновити строк позовної давності.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в липні 2012 року у зв»язку із здійсненням перевірки законності вирубки дерев, стало відомо про оскаржуване рішення та державний акт на право власності на земельну ділянку.

Позивач вважає, що прийняте рішення порушує вимоги земельного законодавства, зокрема, Розпорядження Кабінету міністрів України №610-р від 10 квітня 2008 року «Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками», оскільки питання передачі земельних ділянок, розташованих на землях лісової та лісопаркової належності, були зупинені. Окрім того, зазначає про знаходження земельної ділянки в рекреаційній зоні та при її відведенні є обов»язковим проведення державної експертизи проекту землеустрою.

Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 02 серпня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Заступником прокурора м.Києва подана апеляційна скарга, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що не погоджується з висновками суду щодо дотримання порядку зміни цільового призначення відведеної земельної ділянки та неналежності її до земель лісогосподарського призначення. Зазначає, що при вирішенні спору судом не ураховано Розпорядження Кабінету міністрів України №610-р від 10 квітня 2008 року, яким зупинено надання згоди на вилучення земельних лісових ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім конкретно визначених випадків. Вказує також на те, що спірна земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення, відтак проект землеустрою щодо її відведення потребує проведення державної експертизи. Не погоджується із застосуванням строків позовної давності.

В судовому засіданні представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника прокуратури, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи убачається, що Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) 07 листопада 2008 року надано Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому зазначається, що земельну ділянку, площею 0,10 га, передбачається передати ОСОБА_2 у власність за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

Рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2008 року вирішено:

1. затвердити містобудівне обґрунтування щодо внесення змін до містобудівної документації та визначення параметрів окремого об»єкта містобудування - будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1:

2. внести зміни до Генерального плану м.Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, а саме територію, яка передасться відповідно до цього рішення, перевести за функціональним призначенням до території садибної житлової забудови;

3. затвердити проект землеустрою щодо відведенняземельної ділянки громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1;

4. передати громадянину ОСОБА_2, за умови виконання п.5 цього рішення, у приватну власність земельну ділянку, площею 0,10 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд у АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На виконання вказаного рішення ОСОБА_2 був виданий Державний акт серії КВ №140368 на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів 30 грудня 2008 року за №08-7-02617.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при прийнятті 27 листопада 2008 року Рішення №739/739, Київська міська рада діяла в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що спірна земельна ділянка належала до земель лісогосподарського призначення, відтак проект землеустрою щодо її відведення потребує проведення державної експертизи, відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

Закон України «Про землеустрій» визначає, що цільове призначення - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку, тобто це встановлені законодавством і конкретизовані відповідним органом влади допустимі межі використання земельної ділянки її власником або користувачем.

Основа для визначення цільового призначення земельної ділянки - її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено Земельним кодексом, їх вичерпний перелік містить ст.. 19 цього Кодексу.

Згідно із статтею 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються, на такі категорії як :

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв»язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст.20 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико- культурного призначення. Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст.21 ЗК України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст.55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: а) зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; в) окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», обов»язковій державній експертизі підлягають, зокрема, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка за цільовим призначенням належала у визначеному законом порядку до земель лісогосподарського призначення, матеріали справи не містять.

Посилання представника прокуратури на дані висновків Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища №08-2258-В від 11 вересня 2008 року, Київської міської санепідемстанції №1518 від 23.09.2008 року, Управління охорони Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища від 29 вересня 2008 року, Головного управління охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 9 вересня 2008 року як такі, що визначають цільове призначення спірної земельної ділянки як лісогосподарське, колегія суддів уважає помилковими, оскільки вказані висновки містять лише посилання на віднесення території за функціональним призначенням до території лісів та лісопарків відповідно до Генерального плану міста, затвердженого рішенням Київради від 28 березня 2002 року №370/1804. Разом з тим, самі по собі поняття ліс, ліспопарк та землі лісогосподарського призначення не є тотожними, оскільки ліс - це тип природного комплексу, який може зростати на землях різних категорій за основним цільовим призначенням, а лісопарк - лісовий масив з елементами паркового благоустрою для масового відпочинку населення.

Окрім того, звертаючись із позовом до суду, позивач обґрунтовував необхідність проведення землевпорядної експертизи проекту землеустрою тим, що земельна ділянка розташована в рекреаційній зоні, проте доказів на підтвердження таких обставин матеріали справи не містять.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін відповідно до вимог ст.10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором у доказуванні є обов»язок сторін , які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Відтак, оскільки позивачем не доведено належності земельної ділянки до такої категорії земель, проект землеустрою щодо відведення якої підлягає обов»язковій державній експертизі у відповідності до ст..9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування вимог цього Закону.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції не ураховано Розпорядження Кабінету міністрів України №610-р від 10 квітня 2008 року відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

Згідно із цим Розпорядженням з метою недопущення фактів порушення інтересів держави і суспільства під час відчуження та зміни цільового призначення земельних лісових ділянок Міністерству екології та природних ресурсів, Міністерству аграрної політики та продовольства, Міністерству оборони, Державному агентству лісових ресурсів та Державному агентству земельних ресурсів до законодавчого врегулювання питань запобігання зловживанням у цій сфері зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення, крім випадків, коли за умови обґрунтування неможливості реалізації альтернативних варіантів вирішення питання ділянки вилучаються і передаються у постійне користування та/або о оренди для визначених цим Розпорядженням цілей.

Відповідно до ст.1 Лісового кодексу України, визначено, що земельна лісова ділянка - це ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Разом з тим, з даних Рішення Київської міської ради від 27 листопада 2008 року убачається, що ОСОБА_2 передається земельна ділянка за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування. Відтак, відсутні підстави уважати про вилучення земельної лісової ділянки та порушеннявимогвказаного Розпорядження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно зазначив про їх недоведеність і з цих підстав відхилив позовні вимоги. Проте, судом помилково вказано про відсутність підстав для поновлення позивачу строку позовної давності, оскільки підстави для застосування судом строків позовної давності мають місце лише у тому випадку, коли суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Разом з тим, оскільки ухвалене судом рішення є правильним по суті підстав для його скасування або зміни не убачається.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора м.Києва відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 02 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В. Кулікова