Справа № 406/891/14-к/136/14
Провадження № 11кп/782/447/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року м. Луганськ
Апеляційній суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого: Тополюк Є.В.
суддів: Кошелєва Б.Ф., Шмигельского І.В.
при секретарі: Шеховцової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Луганської області у м. Луганську кримінальне провадження № 11кп/782/447/14 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Брянка Луганської області, з середньою освітою, розлученого, не працюючого, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 164 КК України за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілої ОСОБА_2 на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 12 лютого 2014 року,-
з участю прокурора: Тимашевської Л.В.
обвинуваченого: ОСОБА_1
потерпілої: ОСОБА_2
В С Т А Н О В И Л А :
Вироком Алчевського міського суду Луганської області від 12 лютого 2014 року ОСОБА_1, громадянина України, раніше судимого:
- 28.05.2008 року Алчевським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 164 КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим строком 1 рік, постановою того ж суду від 7 вересня 2009 року його направлено для відбування 1 року призначеного покарання;
- 20.05.2010 року Алчевським міським судом за ч. 2 ст. 164, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, 10.02.2012 року звільнений умовно-достроково, не відбутий строк склав 9 місяців 9 днів.
засуджено:
за ч. 2 ст. 164 КК України до покарання у вигляді 2-х років обмеження волі,що згідно з співвідношенням більш суворим видом покарання передбаченого п.п.б) п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України відповідає 1 року позбавлення волі.
Відповідно до ч.ч.1,4 ст. 71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднана не відбута частина покарання за вироком Алчевського міського суду від 20.05.2014 року у вигляді 3-х місяців позбавлення волі, і остаточно ОСОБА_1 призначено покарання у вигляді 1 року 3-х місяців позбавлення волі.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він, будучі працездатним і зобов'язаним за виконавчим листом Алчевського міського суду від 29 серпня 2007 року, виплачувати аліменти на користь потерпілої ОСОБА_2, на утримання доньок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, у розмірі 1/3 частини заробітку щомісячно, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З метою ухилення від сплати аліментів, став на шлях злісного, з 11 лютого 2012 року по 30 січня 2014 року, ухилення від такого обов'язку, не дивлячись на попередження 18 вересня 2007 року про кримінальну відповідальність, утворилася заборгованість по аліментам у розмірі 22 223 грн 32 коп.
Не погодившись з винесеним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 164 на ч. 1 ст. 164 КК України, обравши міру покарання у вигляді штрафу. З вироком суду ОСОБА_1 не згоден, оскільки він з ОСОБА_2 ще до суду уклав угоду про примирення. Він зобов'язався ОСОБА_2 на утримання дітей щомісячно сплачувати 750 грн, що вже і почав робити.
Просить звернути увагу на те, що раніше у нього були тимчасові труднощі з працевлаштуванням, але на даний час він їх вирішив і знайшов роботу. Провину свою усвідомив, і вже кілька місяців справно виплачує аліменти, що і зобов'язується роботи щомісячно і поступово виплачувати заборгованість. А якщо його позбавлять свободи, то він знов втратить роботу і знов не матиме можливості сплачувати аліменти.
Потерпіла ОСОБА_2 також не погодившись з вироком суду подала апеляційну скаргу в якій просить вирок суду відносно ОСОБА_1 - скасувати, та призначити йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі.
Вказує, що з вироком не згодна оскільки суд не прийняв до уваги, що 31.01.2014 року вона з ОСОБА_1 уклала мирову угоду, по якій ОСОБА_1 зобов'язується виплачувати аліменти у розмірі 750 грн щомісячно, що вже і почав робити. Вона суду пояснювала, що не бажає суворого покарання для ОСОБА_1 так як їй дуже потрібні аліменти на утримання дітей. Але суд замість того щоб покарати ОСОБА_1 покарав її та її дітей. Тому, що якщо вирок вступить в законну силу виплата аліментів призупиниться і відстрочиться на тривалий час.
Заслухав суддю - доповідача, пояснення обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу,та вказав на те,що після того, як він склав угоду про примирення з потерпілої, він намагається сплачувати аліменти, пояснення потерпілої, яка підтримала свою скаргу, пославшись на те,що вона отримала від обвинуваченого аліменти на суму 1400 грн., просить його не позбавляти волі, вислухав думку прокурора,який послався на те,що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, оскільки угода про примирення не була затверджена у встановленому порядку, обвинувачений вчинив новий злочин у період умовно-дострокового звільнення, зараз він намагається сплачувати аліменти,щоб не позбавитися волі, але законом це не передбачено, дослідивши матеріали кримінального провадження, провівши судові дебати та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним,обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченого цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Дані вимоги закону суд першої інстанції виконав у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_2 є заявником, на підставі якої була пред'явлена підозра ОСОБА_1 про вчинення їм кримінального правопорушення, передбаченого ст.164 ч.1 КК України.
Крім того, вона 11.10.2013 року надавала також органу досудового розслідування заяву про відмову від обвинувачення ОСОБА_1 за ст.164 ч.1 КК України, цивільний позов не заявляла, та просила закрити кримінальне провадження. ( а.с.22)
На підставі ії заяви слідчий Фатєєва К.В. виносила 23.10.2013 року постанову про закриття кримінального провадження, але прокурор Суворова Ю.О.була не згодна з цієї постановою, та скасувала ії 11.01.2014 року , не пославшись при цьому на заяву потерпілої від 11.10.2013 року.( а.с.25)
Був складений обвинувальний акт 31.01.2014 року , копія якого була отримана як обвинуваченим так і потерпілої.
Під час проведення підготовчого судового засідання , потерпіла та обвинувачений не ставили перед судом питання про складену ними угоду про примирення.
Потерпіла ОСОБА_2 не відмовлялася від обвинувачення під час судового слідства.
Відповідно до вимог ст.477 КПК України кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення вважається таким, яке розпочате слідчим, прокурором тільки на підставі заяви потерпілої відносно кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КК України(без обтяжуючих обставин)
Злочин, передбачений ч.2 ст.164 КК України відноситься відповідно до ст.12 КК України до злочинів невеликої тяжкості, але має кваліфікуючий ознак, тобто вчинений особою, яка була раніше судимою за цією статтею.
Відповідно до вимог ст.469 ч.3 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків,злочинів невеликої та середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Обвинувачений ОСОБА_1 був неодноразово судимий за ст.164 ч.1,2 КК України, крім того був умовно-звільнений 10.02.2012 року та не відбутий строк складає 9 місяців 9 днів.
Однак, після звільнення він знову злісно ухилявся від сплати аліментів, починаючи з 11 лютого 2012 року по 30 січня 2014 року, не дивлячись про попередження про кримінальну відповідальність. У нього за його вини утворилася заборгованість по алюмінатам у розмірі 22 223 грн.32 коп.
Колегія суддів не може погодитися з тим, що потерпіла та обвинувачений 31.01.2013 року склали між собою угоду про примирення, яка передбачена ст.471 КПК України, так як ця угода не надійшла до суду першої інстанції у встановленому законом порядку.
В зв'язку з цим зміст угоди, яку потерпіла та обвинувачений надали до суду апеляційної інстанції ,хоча і містить посилання на ст.471 КПК України, але не затверджена належним чином та тому не має наслідків, передбачених ст.473 КПК України.
Крім того, при прослуховуванні технічного носія інформації зафіксованого судового слідства у період з 11.02.2014 року по 12.02.2014 року вбачається, що суд першої інстанції намагався вияснити у потерпілої до останнього слова обвинуваченого, не відмовляється чи вона від обвинувачення, на що потерпіла постійно лише просила не позбавляти обвинуваченого волі.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визнав ОСОБА_1 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.164 КК України, та призначив йому покарання за правилами ст.71 ч.ч.1,4, 72 ч.1 пп.1,б КК України, приєднав до покарання, призначеного за вироком Алчевського міського суду Луганської області від 12.02.2014 року частково невідбуту частину покарання за вироком Алчевського міського суду від 20.05.2010 року, та остаточно призначив йому покарання у вигляді 1 року 3-х місяців позбавлення волі.
Доводи потерпілої про те,що обвинувачений сплачує частково аліменти та десь працює не підтверджені документально, оскільки не має відомостей про те від органів державної виконавчої служби Краснолуцького міського управління юстиції. Останній раз обвинувачений сплатив аліменти у період з 07.10.2013 р. по 30.01.2014 року у сумі 400 грн., при тому, що він повинен сплатити у 2014 року щомісячно 770,40 грн. ( а.с. 65-66 кримінального провадження).
Відповідно до рішення Алчевського міського суду Луганської області від 29 серпня 2007 року ОСОБА_1 зобов'язаний за виконавчим листом виплачувати аліменти на користь потерпілої ОСОБА_2, але на отримання двох неповнолітніх дітей щомісячно до досягнення повноліття.
Відбуваючи покарання за вироком Алчевського міського суду Луганської області від 20.05.2010 року у Петровської виправної колонії в Луганської області ( № 24) з 18.07.2010 року по 10.02.2012 року засуджений ОСОБА_1 працював та сплачував аліменти , яки з нього утримувалися в термін з 01.02.2011 року по 01.02.2012 року , всього на суму 461,06 коп.(а.с.61-62 кримінального провадження).
ОСОБА_1 не надав до апеляційного суду обґрунтованих доводів та розрахунків , які б свідчили про його конкретні дії. Він не надав до суду жодної довідки з місця роботи, а також відомості про залишки суми заборгованості по аліментам, яки б свідчили про те, що він виконує умови угоди про примирення.
Посилання потерпілої на те,що суд першої інстанції покарав ії та ії дітей замість обвинуваченого, колегія суддів не може вважати такими, що ґрунтуються на законі.
Колегія суддів не вбачає законних підстав для скасування вироку та призначення ОСОБА_1 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, так як апеляційні скарги є необґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405-407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 12 лютого 2014 року за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст.164 ч.2 КК України -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту ії проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку в трьохмісячний строк з дня ії проголошення.
С У Д Д І :
Є.В.Тополюк Б.Ф. Кошелєв І.В.Шмигельский