АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження № 22-ц/796/631/2014 Головуючий у 1й інстанції: Даниленко В.В.

Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Заліській Г.Г.

за участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа - Відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м.Києві про виключення відомостей з актового запису про народження дитини,-

УСТАНОВИЛА:

В липні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, який уточнив в ході розгляду справи шляхом зміни підстави позову. З урахуванням уточнень, просив виключити відомості про батька з актового запису про народження дитини, посилаючись на ст.136 СК України.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 08 січня 1994 року по 02 жовтня 1998 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі.

В період шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила дитину ОСОБА_4.

На момент народження дитини визнавав себе її батьком, проте, у червні 2010 року відповідач повідомила, що це не його син. З урахуванням наведеного, а також з посиланням на відсутність зовнішньої схожості, вважає, що не батьком дитини.

Рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі посилається на такі порушення: розгляд справи відбувся за його відсутності, хоча будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав, у зв»язку із чим вважає, що суд мав залишити позовну заяву без розгляду; справу розглянуто в попередньому судовому засіданні; порушено його процесуальні права, зокрема, право на зміну підстави позову та збільшення розміру позовних вимог; не витребувано докази, які вирішено судом витребувати; не допитано свідків та порушено порядок допиту осіб як свідків (які, як зазначає, були перед цим присутніми під час слухання справи); експертизу проведено з порушеннями (зазначає про призначення судово-генетичної, проте проведена судово-медична; зазначає, що експертиза проводилась експертом ОСОБА_5, проте підписана ОСОБА_6); справу розглянуто за відсутності третьої особи, прокурора; зазначає, що рішення суду може вплинути на права його дитини від іншого шлюбу; зазначає неправильне зазначення у рішенні обставин звернення до суду із позовом.

В судовому засіданні відповідачка та її представник проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представник 3-ї особи в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за відсутності представника 3-ї особи.

Позивач в судове засідання не з»явився, про дату, час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся судом належним чином, проте, в судове засідання не з»явився, про причини неявки не повідомив. Окрім того, позивач, будучи обізнаним про розпочату процедуру апеляційного оскарження, провадженням у справі не цікавиться, судові повідомлення не отримує.

Відповідно до вимог ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та її представника, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено відсутність кровного споріднення між ним, як особою записаною батьком, і дитиною.

Проте повністю з такими висновками колегія суддів погодитися не може, оскільки вони суперечать вимогам закону.

Судом першої інстанції установлено, що у період з 08 січня 1994 року по 02 жовтня 1998 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4. Згідно даних свідоцтва про народження дитини батьком дитини зазначено позивача.

Відповідно до даних висновку експерта №289 від 24 червня 2011 року молекулярно-генетичним дослідженням установлено, що вірогідність підтвердження батьківства позивача ОСОБА_3 відносно ОСОБА_4 складає величину не менше 99,999999%.

Експертиза проведена з вирішенням питань, що стосуються генетичного споріднення, порушення порядку її призначення та проведення не установлено.

Разом з тим, оскільки правовідносини виникли у 1994 році, в силу п.1 Прикінцевих положень СК України 2004 року , згідно з яким цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року і за загальним правилом застосовується до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, то норми ст.136 СК України на правовідносини сторін про оспорювання батьківства щодо дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 не поширюється.

За таких обставин суд першої інстанції ухвалив рішення у справі з порушенням норм матеріального права, оскільки застосував ст.136 СК України, яка не поширюється на ці правовідносини, тому відповідно до вимог п.4 ч.1, ч.2 ст.309 ЦПК України рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового.

Відповідно до ст.56 КпШС України, чинного на час спірних сімейних відносин, особа, яка записана як батько, має право оспорити проведений запис протягом року з часу, коли їй стало відомо або повинно було стати відомо про проведений запис.

З матеріалів справи убачається, що позивач був обізнаний про проведення такого актового запису про реєстрацію народження сина, проте з позовом звернувся лише в липні 2010 року.

Відтак, позивач пропустив річний строк, передбачений ст.56 КпШС України для оспорювання батьківства, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач дізнався про те, що він не є батьком дитини, в 2010 році, не змінюють порядок обчислення цього строку, могли бути враховані при вирішенні питання щодо поважності причин пропуску строку, разом з тим, позивач не заявляв клопотання про поновлення такого строку та не заявляв вимог на підставі ст.56 КпШС України.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі позивача за відсутності від нього відповідної заяви відхиляються колегією суддів, оскільки зазначене не призвело до порушення будь-чиїх прав та обов»язків, а із матеріалів справи, зокрема, поданої ОСОБА_3 апеляційної скарги, убачається його заінтересованість у вирішенні справи по суті, про що зазначено у вимогах апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на вирішення справи та не мають правового значення для вирішення спору.

Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11 травня 2012 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В. Кулікова