ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представників сторін В. Куца (дов. від 23.04.05), Н. Потапової (дов. від 7.10.05), В. Косаня (дов. від 16.01.06), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення від 16 серпня 2005 року господарського суду Хмельницької області та постанову від 31 січня 2006 року Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 12/2194 за позовом державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування” в особі філії “Шепетівський військовий торг № 42” до приватного підприємця ОСОБА_1 про виселення та за зустрічним позовом про визнання недійсними договорів,

В березні 2005 року державне підприємство Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування” в особі філії “Шепетівський військовий торг № 42” звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про виселення із займаного приміщення.

Заява обгрунтовувалася заборгованістю орендаря по орендній платі та закінченням  строку дії договору оренди.

Ухвалою від 1 квітня 2005 року позовну заяву прийнято до розгляду.

До ухвалення рішення зі спору, відповідач подав зустрічний позов до позивача та Головного Управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України про визнання недійсними договорів від 5 червня та 21 листопада 2003 року, договору від 25 грудня 2003 року НОМЕР_1 оренди приміщення.

Зустрічна позовна заява обґрунтовувалася тим, що предмет оренди не обліковується на балансі позивача і між сторонами фактично встановлені відносини суборенди.

Господарський суд прийняв зустрічну позовну заяву та ухвалою від 30 травня 2005 року порушив провадження у справі за зустрічним позовом.

Рішенням від 16 серпня 2005 року господарського суду Хмельницької області (суддя В. Шпак) первісний позов задоволено і у зустрічному позові відмовлено.

Рішення мотивоване припиненням договору оренди та відсутністю обставин, з якими закон пов'язує визнання договорів не дійсними.

Постановою від 31 січня 2006 року Житомирського апеляційного господарського суду рішення скасоване в частині відмови в задоволенні зустрічного позову і в цій частині суд відмовив у прийнятті зустрічного позову з підстав неправильного застосування місцевим господарським судом статті 60 Господарського процесуального кодексу України.

Приватний підприємець ОСОБА_1 просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 4³, 21, 22, 43 Господарського процесуального кодексу України та передати справу на новий розгляд.

Державне підприємство Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування” в особі філії “Шепетівський військовий торг № 42” проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволені просить відмовити з підстав законності та обґрунтованості судових рішень, що оспорюються.

Ухвалою від 29 травня 2006 року Вищого господарського суду України порушено провадження з перегляду у касаційному порядку рішення від 16 серпня 2005 року господарського суду Хмельницької області та постанови від 31 січня 2006 року Житомирського апеляційного господарського суду.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судами фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 25 грудня 2003 року сторони уклали договір за НОМЕР_1 оренди частини приміщення (з наступними змінами і доповненнями) та  встановили строк дій договору -  до 25 грудня 2004 року.

29 грудня 2004 року орендодавець попередив орендаря про припинення договору оренди та про відсутність наміру продовжити його дію.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (далі скорочено - Закон) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. В силу вимог статті 26 Закону закінчення строку, на який його було укладено, є підставою припинення договору оренди. Правовим наслідком припинення договору оренди у разі закінчення строку його дії та відмови від його продовження є обов'язок орендаря повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених  у  договорі  оренди (стаття 27 Закону).

За умов припинення договору оренди та відмови відповідача звільнити об'єкт оренди, господарські суди правомірно задовольнили первісний позов.

Встановивши, що зустрічний позов поданий відповідачем не тільки до позивача, але й до іншої особи - Головного Управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України, господарський суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про неправильне застосування місцевим господарським судом статті 60 Господарського процесуального кодексу України, що зумовило скасування рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову.

Водночас, відмовляючи в прийнятті зустрічного позову, господарський суд апеляційної інстанції порушив порядок розгляду апеляційної скарги.

За змістом статті 99 Господарського процесуального кодексу України, правила, які встановлено тільки для розгляду справ у першій інстанції, застосуванню судом апеляційної інстанції не підлягають.

Оскільки статтею 61 цього Кодексу встановлено, що питання прийняття позовної заяви віднесене до компетенції суду першої інстанції, апеляційним судом не повинні застосовуватись правила про подання зустрічного позову.

Неправильне застосування господарськими судами статей 60, 61 і 101 Господарського процесуального кодексу України зумовлюють зміну резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції з передачею справи до суду першої інстанції для вирішення питання щодо позовної заяви приватного підприємця.

Доводи касаційної скарги про участь у судовому процесі відособленого підрозділу юридичної особи спростовуються довіреністю від 27 січня 2005 року, якою філія уповноважена  звертатися   до господарського суду з позовом від імені юридичної особи.

З урахуванням наведеного, керуючись статтями 111⁵, 111⁷, 111⁹ - 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, суд

Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Частину другу пункту 2 резолютивної частини постанови від 31 січня 2006 року Житомирського апеляційного господарського суду у справі № 12/2194 змінити, виклавши її в такій редакції:

“Позовну заяву приватного підприємця ОСОБА_1 до державного підприємства Міністерства оборони України “Управління торгівлі Західного оперативного командування” в особі філії “Шепетівський військовий торг № 42” та до Головного Управління торгівлі Тилу Міністерства оборони України про визнання недійсними договорів передати до господарського суду Хмельницької області зі стадії її прийняття”.

В іншій частині  постанову від 31 січня 2006 року Житомирського апеляційного господарського суду залишити без змін.