Єдиний унікальний номер 260/10783/13-ц Номер провадження 22-ц/775/3538/2014
Категорія - 21 Головуючий у 1 інстанції - Пронін С.Г.
Доповідач - Зінов'єва А.Г.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді: Зінов'євої А.Г.
суддів: Азевича В.Б.
Ларіної Н.О.
при секретарі: Баранчикові Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 12 березня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним та визнання права власності,-
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 12 березня 2014 року ОСОБА_2 у задоволенні вищевказаного позову було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач приніс апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати як таке, що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи, яким суд дав неправильну правову оцінку. Просив ухвалити нове рішення, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилався на те, що у суду першої інстанції не було підстав для відмови у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю вимог. В ході слухання справи суду надано достатньо доказів на підтвердження факту будівництва дому в період шлюбу та визнання щодо нього права власності за сторонами по 1/2 його частині. Незважаючи на розірвання шлюбу, договір дарування носив формальний характер, оскільки саме ним за власні кошти проводилися внутрішні будівельні роботи в спірному будинку. Така домовленість була досягнута між сторонами у зв'язку із його небажанням приймати участь у приватизації земельної ділянки і для більш зручного порядку відчуження будинку у майбутньому. Вказані обставини були підтверджені свідками, допитаними у судовому засіданні. Таким чином, в ході слухання справи надано достатньо доказів на підтвердження укладання договору дарування без наміру створення правових наслідків.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав і просив її задовольнити у повному обсязі.
Відповідачка та її представник проти апеляційної скарги заперечували, просили її відхилити а рішення суду залишити без зміни.
Позивач та третя особа до судового засідання не прибули, про день, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно визначив правовідносини, які виникли між сторонами, надав їм відповідну оцінку і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що з 03.09.2004 р. по 18.10.2010 р. сторони знаходилися у зареєстрованому шлюбі, після чого шлюб був розірваний за рішенням суду, яким встановлено припинення шлюбних відносин у вересні 2009 р. Вказаний факт визнаний обома подружжям. Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2010 р., яке набуло чинності, за кожною із сторін по справі визнано право власності на 1/2 частину домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке складає з житлового будинку літ. М-3 загальною площею 511,6 кв.м. та жилою - 223,5 кв.м. На підставі договору дарування від 31.01.2011 р. ОСОБА_2 належна йому частина вищевказаного будинку була відчужена на користь ОСОБА_2 Право власності останньою зареєстроване належним чином.
Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_2 ставиться питання про визнання недійсним договору дарування з підстав його фіктивності. Тобто, йдеться про оспорюваний правочин.
Згідно ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р. №9 (в редакції за станом на день виникнення правовідносин), для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
В ході слухання справи позивачем не надано доказів на підтвердження умислу всіх сторін правочину. Більш того, на виконання договору дарування відповідачці було передано майно, право власності щодо якого нею зареєстроване належним чином.
За вказаних обставин у суду першої інстанції було підстав для задоволення позову ОСОБА_2
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що факт фіктивності правочину підтверджується його діями, спрямованими на продовження будівельних робіт у спірному будинку після оформлення договору дарування, оскільки вони безпідставні. Вказані обставини свідчать лише про укладання договору на виконання будівельних робіт та підтверджують факт придбання будівельних матеріалів.
При цьому, слід враховувати, що відповідно до вимог ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За вказаних обставин пояснення свідків про їх необізнаність щодо укладання між колишнім подружжям договору дарування не свідчать про фіктивність правочину.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для його скасування не має. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303-304, 307 ч.1 п.1-308, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 12 березня 2014 року залишити без зміни.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:
Судді: