УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Крижанівської Г.В.,
суддів Українець Л.Д., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Конику В.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року у цивільній справі за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-Сервіс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по витратах на утримання будинку і прибудинкової території та за комунальні послуги, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2013 року позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги утримання будинку та прибудинкової території і комунальні послуги в розмірі 4 845 грн. 18 коп.
Заявлені вимоги обґрунтовував тим, що Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» утримує та проводить обслуговування житлового фонду будинку АДРЕСА_1 на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 287 від 14.10.2002 р.
Відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.01.2003 р. серії САА № 741125. 21.03.2002 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір «Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території». ОСОБА_1 неодноразово надавався примірник договору «Про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території», однак від підписання вказаного договору відповідач відмовився. Разом з тим, відровідач є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території і комунальних послуг, які надаються Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс». Однак, зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 4845,18 грн.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.02.2014 р. позов задоволено. З ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» стягнуто заборгованість за комунальні послуги та послуги на утримання будинку і прибудинкової території у розмірі 4845,18 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, мотивуючи її тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права та
Справа № 759/19408/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4548/2014
Головуючий у суді першої інстанції: Чала А.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. .
неправильно застосовано норми матеріального права. Апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення не було прийнято до уваги ту обставину, що докази надання позивачем у законний спосіб житлово-комунальних послуг відсутні. Відтак, на думку апелянта, рішення суду першої інстанції ґрунтується на припущеннях, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні відповідач підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши думку учасників процесу, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та письмові докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 30.01.2003 р. серії САА № 741125, зареєстрованим в КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (а.с. 14, 15).
Згідно наказу Головного управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації № 287 від 14.10.2002 р., будинок АДРЕСА_1, перебуває на утриманні та обслуговуванні Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» (а.с. 11).
21.03.2002 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір «Про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території» (а.с. 16, 17).
На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ОСОБА_1 надавався примірник договору «Про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території», однак від підписання вказаного договору відповідач відмовився.
Дана обставина підтверджується листом відповідача від 21.09.2012 р., який адресований начальнику відділення № 1 КП «Житло-сервіс» Устиновій Л.П. (а.с. 25,26).
Посилання апелянта на те, що договір від 21.03.2002 р. втратив чинність, а будь-якого іншого договору він не укладав, як на обставину, що звільняє його від обов'язку оплати наданих послуг, до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Такі ж вимоги передбачені п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель зобов'язаний забезпечувати експлуатацію будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд та об'єктів благоустрою, розташованих на прибудинкових територіях, згідно з умовами укладених договорів, стандартами, нормативами і правилами; вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих житлово-комунальних послуг від споживачів.
Відсутність відповідного договору між споживачем житлово-комунальних послуг та їх виконавцем не є підставою для не стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають також із дій осіб, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є реальне надання послуг та їх отримання відповідачем.
Враховуючи вищезазначене, доводи відповідача щодо правомірності несплати за отримані житлово-комунальні послуги у зв'язку з відсутністю укладеного договору про надання вказаних послуг судом до уваги не приймаються.
Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Утримання житла - це комплекс робіт, спрямованих на створення необхідних умов для проживання людей і забезпечення збереження будівель та технічного обладнання.
Отже, мешканці беруть участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.
Частиною першою ст. 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розрахунок суми заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість відповідача становить 4 845 грн. 18 коп. (а.с. 18).
Посилання апелянта на те, що він не отримував інформації щодо підстав надання позивачем вказаних послуг, а також на відсутність у позивача права вимоги оплати послуг, які ОСОБА_1 не замовляв та не надавав згоди на їх надання, судом до уваги не приймаються, оскільки наведені обставини не перешкоджають відповідачеві бути споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території і комунальних послуг, які надаються Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс».
Доказів того, що ОСОБА_1 вищезазначені послуги не надаються або якість таких послуг є незадовільною, апелянтом не надано.
Крім того, статтею 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що в разі незадоволення якістю наданих житлово-комунальних послуг, споживач має право викликати представника виконавця для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень.
Проте доказів відповідного звернення апелянтом також надано не було.
Відтак, при встановленні обставин справи та ухваленні рішення судом першої інстанції не було допущено порушень норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, не впливають на правильність прийнятого судом рішення і, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, не можуть бути підставою для його скасування, а тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314,315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Г.В. Крижанівська
Судді: В.А. Шебуєва
Л.Д. Українець