Справа № 436/1688/13к
Провадження № 11кп/782/293/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 квітня 2014 року. Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області в складі: головуючого, судді Каткова І.А.
суддів: Рубльової О.Г., Руденка В.В.
за участю секретаря: Пундор А.О.
прокурора: Мазепіної М.В.
адвоката: ОСОБА_1
обвинуваченого: ОСОБА_2
спеціаліста: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області кримінальне провадження № 11 кп / 782 / 293 / 14 за апеляційною скаргою з уточненням обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 26 грудня 2013 року,-
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком суду ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець селища Малинівка Чугуєвського району Харківської області, раніше неодноразово судимий, не працюючий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, який мешкав за адресою: місто АДРЕСА_2,-
засуджений за ч.2 ст. 186 КК України і йому призначено покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавленні волі.
Строк відбування покарання обвинуваченому обчислений з моменту фактичного затримання 24 травня 2013 року.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого ОСОБА_2, у вигляді тримання під вартою, залишено без змін.
Долю речових доказів та судових витрат, пов'язаних з проведенням товарознавчих та дактилоскопычної експертиз вирішено у відповідності із вимогами ст.ст. 100, 122 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_2 визнанано винним у скоєнні наступних кримінальних правопорушень.
Так, 9 березня 2013 року, приблизно о 18 годині 30 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись біля кіоску «Кулінічі», розташованого за адресою: місто Харків, провулок Московський, будинок № 229, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, наніс раніше знайомому ОСОБА_4 один удар рукою по голові, чим спричинив легкі тілесні ушкодження згідно висновку експерта № 397-С від 20 березня 2013 року, від якого ОСОБА_4 впав на землю. Скориставшись даною обставиною, ОСОБА_2 відкрито викрав з кишені ОСОБА_4 гроші у сумі 117 гривень, заподіявши потерпілому шкоду у вказаному розмірі.
Крім того, 2 травня 2013 року, приблизно о 19 годині 20 хвилин, ОСОБА_2, знаходячись на зупинці громадського транспорту, в районі ПКтВ імені 1-го Травня по вулиці Комінтерна міста Луганська, підійшов до ОСОБА_5 та запропонував вжити разом з ним спиртні напої. Погодившись на дану пропозицію, ОСОБА_5 разом з ОСОБА_2 пішов по дамбі річки Лугань у лісосмугу, розташовану на відстані 25 метрів від тильної сторони будинку № 7 по вулиці Кірова міста Луганська. Прийшовши на вказане місце, ОСОБА_2, знаходячись праворуч, дещо позаду ОСОБА_5, правою ногою наніс один удар в область черевної порожнини потерпілого ОСОБА_5, заподіявши фізичного болю, від якого останній руками схопився за живіт та нагнувся вперед. Після цього ОСОБА_2, скориставшись тим, що ОСОБА_5 від отриманого удару знаходиться у подавленому стані та не зможе чинити йому опір через свою боязкість, усвідомлюючи, що його дії носять очевидний, відкритий характер для потерпілого та можуть бути очевидними для сторонніх чи оточуючих, обійшов ОСОБА_5 зі спини та ногою наніс йому один удар в область правої частини плечей. Від отриманого удару ОСОБА_5, втративши рівновагу, обличчям упав на землю. Після цього ОСОБА_2 ногами наніс біля чотирьох ударів по черевній порожнині та боках тулуба лежачого на землі ОСОБА_5, спричинивши останньому фізичний біль. Подавивши таким чином волю потерпілого до чинення опору, ОСОБА_2 відкрито викрав належне ОСОБА_5 майно, а саме: з правої кишені: мобільний телефон «Samsung GT-E 1200т» вартістю 196, 60 гривень, згідно висновку товарознавчої експертизи № 316/7 від 9 липня 2013 року, в якому знаходилась сім- картка оператора мобільного зв'язку МТС з абонентським номером НОМЕР_1 вартістю 10 гривень, згідно довідки ПП «ОСОБА_6» від 16 липня 2013 року, на рахунку якої грошей не було та грошові кошти у розмірі 425 гривень; із лівої кишені викрав паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_5, в якому знаходився код платника податків на ім'я ОСОБА_5, дві банківські карти «ПриватБанку» без вартості та грошей на рахунку, а також гроші в сумі 700 гривень. Таким чином, ОСОБА_2, заволодівши вказаним майном ОСОБА_5, з місця скоєння злочину зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 1331 гривня 60 копійок.
Крім того, 21 травня 2013 року, приблизно о 13-00 годині, ОСОБА_2, будучи в стані алкогольного сп'яніння, в ході спільного вживання спиртних напоїв разом з потерпілим ОСОБА_7 на літній площадці, розташованій на території ПКтВ імені 1-го Травня у місті Луганську, попросив останнього передати йому мобільний телефон «Nokia 1280» щоб здійснити дзвінок. Отримавши від потерпілого мобільний телефон «Nokia 1280», ОСОБА_2 шляхом ривка взяв зі стільця поліетиленовий пакет, в якому знаходилась магнітола «Sony CFD-S350L», що належала потерпілому, після чого, утримуючи мобільний телефон та магнітолу у руках, втік з місця злочину, незважаючи на прохання потерпілого зупинитися та повернути належне йому майно. Таким чином, ОСОБА_2 відкрито заволодів майном, що належить потерпілому ОСОБА_7, а саме: мобільним телефоном «Nokia 1280» вартістю 110 гривень, згідно висновку судово- товарознавчої експертизи за № 259-106/7 від 11 червня 2013 року, в якому знаходилася сім- карта оператора мобільного зв'язку МТС вартістю 10 гривень, на рахунку в якої знаходились гроші в сумі 65 гривень; магнітолою «Sony CFD-S350L» вартістю 540 гривень, згідно довідки приватного підприємця ОСОБА_8, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 725 гривень.
В своїй апеляційній скарзі з уточненням обвинувачений ОСОБА_2 просить скасувати вирок щодо нього Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 26 грудня 2013 року, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд, оскільки суд першої інстанції взагалі не досліджував докази по справі, зокрема, не допитав потерпілих, свідків по епізодах злочинної діяльності від 2 травня 2013 року та 21 травня 2013 року, по яких він свою вину не визнає, вважає при цьому, що матеріали кримінального провадження по цих епізодах злочинної діяльності сфальшовані працівниками міліції, що з боку працівників органів досудового розслідування на нього був психологічний тиск з метою примусити його дати неправдиві покази і обмовити себе у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч.2 КК України, по епізодах від 2 травня 2013 року та 21 травня 2013 року, яких він не скоював.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу з уточненням, адвоката ОСОБА_1, який, у зв'язку із зміною позиції обвинуваченого ОСОБА_2 в апеляційному суді, просить прийняти рішення по справі на розсуд суду, прокурора, яка вважала за необхідне вирок Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 26 грудня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без змін, а апеляційну скаргу з уточненням обвинуваченого ОСОБА_2 без задоволення, вивчивши доводи апеляційної скарги з уточненням обвинуваченого ОСОБА_2, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга з уточненням обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обгрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Однак, як видно з матеріалів кримінального провадження, ці та інші вимоги кримінально- процесуального закону при його розгляді судом дотримані не були, обставини справи були розглянуті поверхово, докази належним чином не досліджені з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів- з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно вимог ч.3 ст. 29 КПК України слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 68 КПК України, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими доводи в апеляційному суді обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що було порушено його право на захист, оскільки він не володіє достатньою мірою державною українською мовою, а тому і під час досудового розслідування, і в суді давав покази на російській мові, при цьому в підготовчому судовому засіданні від 18 липня 2013 року (а.с. 13) він робив заяву про те, що йому потрібен перекладач з державної української мови на його рідну російську мову, якою він володіє і перекладач йому був залучений судом 22 липня 2013 року разом із захисником (а.с.а.с. 17, 20- 21) під час підготовчого судового засідання, після чого перекладач ОСОБА_9 була присутня в судовому засіданні 30 липня 2013 року (а.с.а.с. 36- 37), після чого, 5 вересня 2013 року (а.с. 66), перекладач в судове засідання не з'явилася, а в судових засіданнях 12 та 19 вересня 2013 року (а.с.а.с. 82- 83, 96) замість перекладача ОСОБА_9 була присутня перекладач ОСОБА_10, після чого в судове засідання від 17 жовтня 2013 року (а.с. 103) перекладач не з'явилася, і, хоча обвинувачений ОСОБА_2, згідно своєї письмової заяви до суду від 24 жовтня 2013 року (а.с. 116) відмовився від перекладача і усі подальші судові засідання проводилися без перекладача, його відмова була вимушеною, оскільки, згідно його пояснень в апеляційному суді, до нього між судовими засіданнями підходив прокурор і умовив слухати кримінальну справу без перекладача, пообіцявши за це м'яке покарання за вироком суду.
Колегія суддів вважає, що оскільки із пояснень в апеляційному суді обвинуваченого ОСОБА_2 видно, що він по національності є росіянином, спілкується на російській мові, не розумів змісту обвинувального акту, внаслідок чого просив суд залучити йому перекладача, від якого був змушений відмовитися, то він не володіє достатньою мірою державною - українською мовою і мав право, згідно вимог пункту 18 ч.3 ст. 42 КПК України, користуватися рідною мовою, отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє, та в разі необхідності користуватися послугами перекладача за рахунок держави, але це право обвинуваченого було порушено під час судового розгляду, оскільки перекладач йому хоч і був залучений судом, але згодом обвинувачений відмовився від нього, хоча відмова від перекладача не могла бути прийнята судом, копію вироку суду він отримав без перекладу на російську мову, яка є для нього рідною.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що порушення права обвинуваченого ОСОБА_2 на надання йому компетентного перекладача є істотним порушенням кримінально- процесуального закону і тягне за собою скасування вироку суду першої інстанції через порушення права на захист.
При таких обставинах, оскільки, згідно пункту 1 ч.1 ст. 415 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок чи ухвалу суду і призначає новий розгляд у суді першої інстанції, якщо встановлено порушення, передбачені, зокрема, пунктом 3 ч.2 ст. 412 КПК України, колегія суддів вважає, що вирок Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 26 грудня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими і такими, що підлягають перевірці при новому розгляді в суді першої інстанції, доводи апеляційної скарги з уточненням обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що суд першої інстанції взагалі не досліджував докази по справі, зокрема, не допитав потерпілих, свідків по епізодах злочинної діяльності від 2 травня 2013 року та 21 травня 2013 року, по яких він свою вину не визнає, що матеріали кримінального провадження по цих епізодах злочинної діяльності сфальшовані працівниками міліції, що з боку працівників органів досудового розслідування на нього був психологічний тиск з метою примусити його дати неправдиві покази і обмовити себе у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 186 ч.2 КК України, по епізодах від 2 травня 2013 року та 21 травня 2013 року, яких він не скоював.
Колегія суддів вважає, що оскільки вирок Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 26 грудня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, то є передчасними доводи апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_2 про те, що суд призначив йому надто сувору міру покарання без врахування даних про його особу, які заслуговують на увагу.
На підставі наведеного, керуючись вимогами ст.ст. 405, 409, 412, 416, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу з уточненням обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Кам'янобрідського районного суду міста Луганська від 26 грудня 2013 року щодо обвинуваченого ОСОБА_2 скасувати, призначивши новий судовий розгляд в Кам'янобрідському районному суді міста Луганська.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
Катков І.А. Рубльова О.Г. Руденко В.В.