Єдиний унікальний номер 251/1690/14-ц Номер провадження 22-ц/775/3551/2014

Головуючий у 1 інстанції : Клешньов О.І.

Категорія : 27 Доповідач : Кіянова С.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області

в складі : головуючого - судді Прокопчук Л.М.

суддів : Кіянової С.В., Іванової А.П.

при секретарі Попаян К.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Калінінського районного суду м.Горлівки від 04 березня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про надання повноважень, зобов»язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Ухвалою Калінінського районного суду м.Горлівки ві 04 березня 2014 року позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про надання повноважень, зобов»язання вчинити певні дії, повернуто позивачу для звернення до суду за місцем реєстрації відповідача.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати та направити справу для розгляду по суті до суду першої інстанції, оскільки судом порушені норми процесуального права, не враховано, що предметом позову є нерухоме майно в АДРЕСА_2, яка є предметом іпотеки, тому згідно ч.1 ст.114 ЦПК України справа підсудна зазначеному суду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з»явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити, ухвалу суду скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ПАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_1 про надання повноважень, зобов»язання вчинити певні дії, суд першої інстанції виходив з того, що позивач просив надати представнику банка повноваження для здійснення від імені відповідача реєстрації права власності на квартиру в АДРЕСА_2 та зобов»язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснити реєстрацію права власності на ОСОБА_1 на вказану квартиру, оскільки після укладення кредитного договору і договору іпотеки та отримання кредитних коштів для придбання нерухомого майна, ОСОБА_1 не зареєструвала квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, щоб уникнути відповідальності за невиконання умов кредитного договору. Але, оскільки предметом спору є надання певних повноважень банку, що не стосується нерухомого майна, а місцем реєстрації відповідача є АДРЕСА_3, то згідно ч.1 ст.109 ЦПК України справа не підсудна зазначеному суду.

Але, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки вони суперечать вимогам процесуального закону.

Так, відповідно до ч.1 ст.114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Відповідно до п.41 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Відповідно до п.42 вказаної постанови виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Оскільки позивач просить надати йому повноваження щодо реєстрації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 та зобов»язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно здійснити реєстрацію права власності вказаної квартири на ОСОБА_1 згідно кредитного договору та договору іпотеки, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що предметом спору не є нерухоме майно.

Відповідно до п.3 ст.312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Керуючись ст.ст.307, 312, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» задовольнити.

Ухвалу Калінінського районного суду м.Горлівки від 04 березня 2014 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді :