АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/231/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19, 27 Клочко О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Магда Л. Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоМагда Л. Ф.

суддівМіщенко С. В. , Трюхан Г. М.

при секретаріАнкудінов О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - Новіка Владислава Ігоровича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором, вивчивши матеріали справи

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» 11 березня 2010 р. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позовній заяві зазначалось, що 10 квітня 2007 р. між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 589-ЧД, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримала кредит в сумі 250 000 грн., строком до 9 грудня 2020 р., зі сплатою 13,4 % річних за користування кредитними коштами.

В якості забезпечення виконання зобов'язання позичальника щодо погашення кредиту 10 квітня 2007 р. було укладено договори поруки № 589-1-ЧД, № 589-ЧД між банком та відповідно ОСОБА_8, ОСОБА_9, згідно з яким вони поручилися перед кредитором за належне виконання позичальником зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

Взяті на себе зобов'язання позичальник не виконував належним чином, не здійснював щомісячні погашення кредиту та не сплачував відсотки у розмірах і у строки, передбачені кредитним договором. Сума боргу є значною та щомісячно збільшується внаслідок нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.

Станом на 11 березня 2010 р. загальна сума заборгованості за кредитним договором складає 267 133,87 грн., із них: заборгованість за кредитом - 234 554,41 грн.; заборгованість за відсотками 29 287,54 грн.; пеня за прострочення кредиту та відсотків - 3 291,92 грн.

Тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 267 133,87 грн.

7 листопада 2013 р. представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» надав суду заяву про уточнення позовних вимог вказуючи, що оскільки кредит був отриманий ОСОБА_7 на умовах платності, але на даний час вона продовжує користуватися кредитними коштами не виконуючи при цьому зобов'язання по поверненню основної суми заборгованості, відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій, тому позивач вважає за необхідне стягнути заборгованість по кредиту в сумі 421 261,75 грн., із них: заборгованість за кредитом - 209 699,33 грн.; заборгованість по простроченому кредиту - 24 855,08 грн.; заборгованість за простроченими відсотками - 142 884,40 грн.; заборгованість по пені - 43 822,94 грн.

Тому позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 421 261,75 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2013 року в позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - Новік В.І. подав апеляційну каргу в якій просить про його скасування і ухвалення по справі нового рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт посилається на те, суд прийшов до необґрунтованого висновку про те, що вже винесено рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки і одночасне звернення суми боргу не відповідає вимогам закону, оскільки вказане рішення не являється перешкодою для задоволення позову банку про стягнення суми боргу за іпотечним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду повинно бути скасовано з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову банку виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак рішення суду вказаним вимогам закону в повній мірі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2013 р. у справі № 2314\6789\12, провадження № 2\711U72U3 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_8, відділ ГІРФО України в Черкаській області про звернення стягнення на предмет іпотеки, задоволено позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».

Звернуто стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_7 За рахунок виручених від реалізації квартири коштів задовольнити вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» в сумі 421 261,75 грн. Визнано право за ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» від свого імені продати квартиру, виселено з квартири та знято з реєстрації ОСОБА_7, стягнуто судовий збір в сумі 3219 гривень.

Тому стягнення з відповідачів на користь банку суми боргу за кредитним договором буде подвійним стягненням.

Колегія суддів з такими висновками суду погодитися не може.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що 10 квітня 2007 р. між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір № 589-ЧД, відповідно до умов якого ОСОБА_7 отримала кредит в сумі 250 000 грн., строком до 9 грудня 2020 р., зі сплатою 13,4 % річних за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов'язання позичальника щодо погашення кредиту 10 квітня 2007 р. було укладено договори поруки № 589-1-ЧД, № 589-ЧД між банком та відповідно ОСОБА_8 і ОСОБА_9, згідно з якими вони поручилися перед кредитором за належне виконання позичальником зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

На підставі договору про іпотечний кредит № 589-ЧД від 10 квітня 2007 р. позивач надав відповідачці ОСОБА_7 кредит в розмірі 250 000 грн. зі сплатою 13,4 % річних. ОСОБА_7 несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала зарахування коштів на погашення заборгованості по кредиту, чим порушила умови кредитного договору, внаслідок чого утворилась заборгованість за наданим банком розрахунком в сумі 421 261,75 гривень.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК).

Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Отже, висновок суду про те, що у разі задоволення позову банку про стягнення боргу, заявленого, зокрема, до поручителів боржника, матиме місце подвійне стягнення суми боргу, не ґрунтується на вимогах закону та встановлених у справі обставинах.

Крім того, як встановлено в ході розгляду справи в апеляційному суді, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 березня 2013 р. та ухвала апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2013 р. у справі за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_9, ОСОБА_8, відділ ГІРФО України в Черкаській області, про звернення стягнення на предмет іпотеки скасовано ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 р., а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції і в даний час не розглянута.

За наведених обставин, колегія суддів знаходить, що рішення суду про відмову в задоволенні позову банку не може залишатися без змін і підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Також, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору .

Відповідно до вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ст. ст. 553, 554 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки, укладені між банком та ОСОБА_7 кредитний договір та договори поруки, укладені між банком та поручителями ОСОБА_9 та ОСОБА_8, чи окремі їх положення недійсними у встановленому законом порядку не визнавалися, вони є діючими для сторін, а виконання договорів є обов'язковим.

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, позовні вимоги банку до відповідачів підлягають до часткового задоволення.

Визначаючи суму боргу, що підлягає стягненню з відповідачів на користь банку в солідарному порядку, колегія суддів погоджується з розрахунком суми боргу, наданим банком в частині заборгованості по тілу кредиту в сумі 209 699,33 грн., заборгованості по простроченому кредиту в сумі 24 855, 08 грн., заборгованості за простроченими відсотками в сумі 142 884,40 грн.

В частині заборгованості по пені у розмірі 43 822,75 грн., про що заявлялось у позові, то колегія суддів приймає до уваги останній уточнений розрахунок боргу по пені, наданий представником банку під час розгляду справи в апеляційному суді, де розмір пені визначений в сумі 41 437, 34 грн.

Таким чином, загальна сума боргу, що підлягає стягненню з відповідачів на користь банку, становить 418 876, 15 грн.

Стягненню з відповідачів на користь банку підлягають стягненню також судові витрати по справі: сплачений банком судовий збір при подачі позову в розмірі 1700 грн. і 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1720 грн. судового збору при подачі апеляційної скарги, а всього 3 540,50 грн., або по 1180,16 грн. з кожного відповідача.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія судів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» - Новіка Владислава Ігоровича задовольнити частково, рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 листопада 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» 418 876 (чотириста вісімнадцять тисяч вісімсот сімдесят шість) грн. 15 коп. заборгованості за кредитним договором солідарно.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» судові витрати по справі по 1 180 грн. 16 коп. з кожного.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскарженае в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :