Єдиний унікальний номер 234/13931/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2566/2014
Головуючий 1 інстанції Карпенко О.М.
Доповідач Биліна Т.І.
Категорія 19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 квітня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Биліни Т.І., Новосьолової Г.Г.,
при секретарі Мишко Д.О.,
за участю
представник позивача Василенко С.А.,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Донецьку апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельник» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 лютого 2014 року по цивільній справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельник» до ОСОБА_3, третя особа - Товарна біржа «Донецька товарна біржа», про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та визнання права власності,
В С Т А Н О В И В :
28 жовтня 2013 року до Краматорського міського суду надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельник»(надалі ТДВ «Будівельник») до ОСОБА_3, третя особа «Донецька товарна біржа» про визнання біржового контракту №32Н договору купівлі-продажу від 09 лютого 2002 року недійсним та визнання права власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТДВ «Будівельник», на підставі рішень загальних зборів акціонерів, створено на базі закритого акціонерного товариства «Будівельник» та є правонаступником усього майна, усіх прав та обов'язків. Договір купівлі-продажу належного закритому акціонерному товариству «Будівельник» комплексу нежитлових будівель, розташованого у АДРЕСА_1, зареєстрований 09 лютого 2002 року на «Донецькій товарній біржі» вважає незаконним, оскільки, ОСОБА_4, який розпорядився вказаним майном не був його власником та не мав повноважень на його продаж.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 11 лютого 2014 року у задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельник» до ОСОБА_3, третя особа - Товарна біржа «Донецька товарна біржа» про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та визнання права власності - відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ТДВ «Будівельник», посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 лютого 2014 року і ухвалити нове рішення, яким визнати договір купівлі-продажу недійсним та визнати право власності позивача на будівлі, що є предметом позову.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач ТДВ «Будівельник» зазначив, що про існування договору йому стало відомо 15.02.2013 року, після звернення ОСОБА_3 до суду з позовом до ЗАТ «Будівельник» про визнання договору купівлі-продажу від 09.02.2002 року дійсним. ЗАТ «Будівельник» вважає, що договір є незаконним та таким, що не відповідає законодавству, оскільки ОСОБА_4 не був власником цього майна, та не мав повноважень розпоряджатись ним. Крім того вказаний договір не був нотаріально посвідчений, що тягне за собою його недійсність.
В судовому засіданні представник позивача Василенко С.А. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 просив скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб присутніх в судовому засіданні, дослідивши матеріали цивільної справи, та перевіривши наведені в скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено, що біржовий контракт №32 укладено 09.02.2002 року на Донецькій товарній біржі між ЗАТ «Будівельник» та ОСОБА_3 (а.с.7). Згідно акту прийому-передачі та квитанції, між сторонами відбувся розрахунок та передача майна 09.02.2002 року (а.с.8,9).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушені строки звернення до суду, питання поновлення таких строків не ставилося. Позовна давність за такою категорією позовів, згідно ст.71 ЦК України(в редакції 1963 року) передбачалась у три роки. Договір купівлі-продажу спірного майна між сторонами був укладений 09 лютого 2002 року, а тому строк минув 09.02.2005 року. Зазначені обставини у відповідності до положень ч.1 ст.80 ЦК України(в редакції 1963 року) та п.7 Прикінцевих та перехідних положень діючого ЦК України стали підставою для відмови в позові.
Проте, із зазначеним висновком суду першої інстанції не можна погодитися, оскільки він не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на законі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що про існування оскаржуваного біржового контракту, договору купівлі-продажу позивачу стало відомо 15.02.2013 року після звернення до суду ОСОБА_3 з позовом до ЗАТ «Будівельник» про визнання правочину купівлі-продажу дійсним та визнання права власності, за наслідками якого суддею Краматорського міського суду Донецької області була постановлена ухвала про залишення заяви без розгляду.
В силу ст. 76 ЦК України(в редакції 1963 року) перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний підхід до вказаного питання, знайшов своє відображення і в положеннях діючого ЦК, а саме строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч. 1 ст. 251 ЦК України). Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України). Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якого пов'язано його початок (ч. 1 ст. 253 ЦК України).
Проте, позов, пред'явлений із пропуском строку позовної давності, задоволенню не підлягає, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі до винесення рішення у справі (частини третя і четверта статті 267 ЦК). Водночас за заявою позивача відповідно до частини п'ятої статті 267 ЦК цей строк може бути поновлений, якщо його пропущено з поважних причин.
В судовому засіданні ніким не спростовано, що позивачу стало відомо про існування оскаржуваної угоди лише з 15.02.2013 року.
З огляду на зазначене у суду першої інстанції не було підстав для відмови в задоволенні позову з причини пропущення строку позовної давності.
Однак, зазначені обставини не є підставою для задоволення позову про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та визнання права власності.
У відповідності до положень ст.225 ЦК України(в редакції 1963 року) та ст..655 ЦК України(в редакції 2004 року) право продажу майна належить його власнику.
У відповідності до положень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року N 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» вирішуючи спори про право приватної власності на майно, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 13 Закону "Про власність" об'єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, грошові кошти, акції, цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення, набуті з передбачених законом підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до біржового контракту від 09.02.2002 року ЗАТ «Будівельник» через ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу: нежитлового приміщення(майстерня) загальною площею 317,4кв.м; нежитлового приміщення(гаражі) загальною площею 193,1кв.м; нежитлового приміщення(складу) загальною площею 57,1кв.м; нежитлового приміщення(розчинний вузол) загальною площею 58,3кв.м; навіс, площа основи 8,2 кв.м; огорожа №1 металева сітка 34,5кв.м; огорожа №2 металева сітка 17,9кв.м; огорожа №3 металева сітка 5,9кв.м; огорожа №4 метал з бетонними вставками 11,8кв.м. Об'єкт розташовано за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.7)
Згідно квитанції про виконання біржового контракту майно було оплачено та передано покупцю ОСОБА_3, згідно акту прийому-передачі від 09.02.2002 року. (а.с.8,9)
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_4 не мав повноважень на укладення біржового контракту договору купівлі-продажу, оскільки він не був власником цього майна - непереконливі.
Пунктом 10.3.2 Статуту ЗАТ «Будівельник», зареєстрованого рішенням виконкому Краматорської міської ради за №162р від 13.06.1995 року, зміни та доповнення до якого пройшли державну реєстрацію 24.11.2004 року, передбачено, що виконавчим органом товариства є Правління, головою та членами якого можуть бути особи, які знаходяться з Товариством у трудових відносинах. Голова правління та виконуючий його обов'язки правомочні без посвідчення виконувати дії від імені Товариства.
У відповідності до п.3.6 вказаного Статуту, Товариство має право укладати угоди(договори, контракти) в тому числі договори купівлі-продажу, відносно підряду, страхування свого майна, перевозок, зберігання, придбавати майно та особисті немайнові права, нести зобов'язання, виступати позивачем та відповідачем в суді, арбітражному суді та третейському суді.(а.с.68-87)
Позивач не довів суду, що ОСОБА_4 не мав повноважень укладати біржовий контракт - договір купівлі-продажу та взагалі непричетний до діяльності ЗАТ «Будівельник».
Крім того, у відповідності до положень п.3.2 Статуту майно Товариства складається із основних та оборотних засобів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі Товариства.(а.с.70)
Проте, позивач не надав суду доказів, що майно, яке було зазначено в біржовому контракті було відображено в балансі Товариства. Крім того не надав доказів, що зазначене майно було його власністю, було введено в експлуатацію і не було самочинно побудованим.
Звертаючись до суду позивач посилався на положення ст.47 та ст.48 ЦК України (в редакції 1963 року).
Так, в силу приписів ч. 1 ст. 48 ЦК України, недійсна угода - це угода, яка не відповідає вимогам закону і тому не породжує тих правових наслідків, які бажали сторони при укладанні такої угоди. При цьому, недійсними визнаються всі угоди, які не відповідають вимогам діючого законодавства і в яких порушено хоча б одну з умов дійсності угоди, зокрема, наявність у особи права на укладання угоди.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" стаття 48 ЦК України застосовується при порушенні встановленого порядку вчинення громадянами і організаціями дій, спрямованих на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, при ущемленні угодою особистих або майнових прав неповнолітніх дітей, а також в інших випадках їх невідповідності вимогам чинного законодавства, якщо для них не встановлені особливі правила визнання угод недійсними (статті 45 - 47, 49 - 58 ЦК).
Проте позивач не довів, що угода, укладена між ЗАТ «Будівельник» та ОСОБА_3 не відповідала вимогам закону.
З матеріалів справи вбачається, що згідно листа голови ліквідаційної комісії, філія Донецької товарної біржі ліквідована за рішенням біржового комітету 27.09.2007 року про що є запис в ЄДР за №12661040005006350. Надати пакет документів стосовно біржового контракту №32Н неможливо, внаслідок пошкодження архіву, який не підлягав відновленню.(а.с.115)
Відповідно до положень ст.ст.10,60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, а висновки не відповідають обставинам справи, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТДВ «Будівельник» до ОСОБА_3, третя особа - Товарна біржа «Донецька товарна біржа», про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та визнання права власності.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельник» задовольнити частково.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 11 лютого 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю «Будівельник» до ОСОБА_3, третя особа - Товарна біржа «Донецька товарна біржа», про визнання правочину купівлі-продажу недійсним та визнання права власності відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.
Головуючий: О.М. Пономарьова
Судді: Т.І. Биліна
Г.Г. Новосьолова