АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц- 6293 Головуючий в 1 інстанції -Скнаріна Н.М.
категорія - Доповідач -Темнікова В.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2007 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів - Мартинюка В.І., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря - Форощука О.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 вересня 2007 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 , ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань України у м. Антрацит та Антрацитівському районі Луганської області про стягнення недонарахованих щомісячних страхових виплат, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 вересня 2007 року у задоволенні зазначених позовних вимог позивачів відмовлено через їх необґрунтованість.
Не погодившись зазначеним рішенням, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 звернулися до суду з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення та постановити нове про задоволення їх позовних вимог, так як вважають рішення суду першої інстанції таким, що не відповідає вимогам закону.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду
справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог позивачів.
Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що позивачі у зв'язку з втратою працездатності внаслідок пошкодження здоров'я на виробництві одержують щомісячні страхові платежі згідно Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які їм виплачує відповідач. У відповідності зі ст. 29 цього Закону відповідач повинен проводити перерахування щомісячних страхових виплат у встановлених цією статтею випадках, у тому числі перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. Відповідно до вимог ст. 15, 16, 17 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на Виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" безпосереднє керівництво, Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, який є некомерційною самоврядною організацією, яка здійснює страхування від нещасного випадку та профзахворювання, та яка діє на підставі статуту, здійснюють його Правління. Рішення Правління, прийняті у межах його компетенції, у тому числі і стосовно коефіцієнтів перерахування щомісячних страхових виплат з 1 березня кожного року, є обов'язковими для виконання всіма страхувальниками та застрахованими. Зі змісту ст.29 вищезазначеного Закону України, вбачається, що нею визначено лише умову, з Настанням якої мають переглядатися щомісячні страхові виплати з 1 березня кожного року, а не механізм їх підвищення. Держкомстат України у зазначені позивачами періоди кожного року визначав кілька коефіцієнтів зростання заробітної плати, у тому числі номінальний та реальний. Однак вказана норма Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не містить вказівки про те, який саме коефіцієнт підвищення заробітної плати з визначених Держкомстатом України, слід застосовувати Правлінню Фонду для визначення коефіцієнту, на який підлягають перерахунку щомісячні страхові виплати з 1 березня кожного року.
Тому, якщо за даними Держкомстату України відбулося підвищення середньої заробітної плати в країні у галузях національної економіки , то це є тільки умовою для проведення відповідного перерахунку і Правління Фонду соціального страхування. від нещасних випадків зобов'язане у межах своїх повноважень ухвалити рішення про підвищення щомісячних страхових виплат, встановивши відповідний коефіцієнт такого підвищення, який визначається, як з урахуванням даних Держкомстату, так і інших вимог Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо порядку призначення та перерахунку щомісячних страхових виплат.
Судом встановлено, що відповідачем, починаючи з 1 березня 2002 року провадилися перерахунки страхових виплат позивачам кожного року, при цьому відповідач виходив з коефіцієнтів, визначених Правлінням Фонду ССНВ України відповідними постановами та доведених до відповідача для використання при перерахунках щомісячних страхових сум відшкодування шкоди. Цими постановами Правлінням Фонду ССНВ України визначено коефіцієнти підвищення страхових виплат
за даними Державного комітету статистики України, а саме у 2002 році - 1, 193, у 2003 році -1, 182, у 2004 році - 1, 152, у 2005 році - 1, 238, у 2006 році -1, 203, у 2007 році -1, 183. Відповідачем при перерахунку щомісячних страхових виплат позивачам застосовувалися у зазначені роки саме вказані коефіцієнти, чого не заперечують позивачі та підтвердив представник відповідача, а тому суд правильно дійшов висновку, що відповідачем, вимоги ст. 29 Закону України " Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", не порушено і перерахунки щомісячних страхових виплат було проведено правильно.
Доводи апеляційних скарг з огляду на наведене не спростовують висновків суду першої інстанції, наведених у рішенні.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2005 року дійсно визнані недійсними, як прийняті з перевищенням наданих повноважень, положення постанови Правління Фонду ССНВ України від 1 листопаду 2001 року, якими затверджено Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунків виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та саме Положення, на підставі якого приймалися спірні коефіцієнти, з якими не згодні позивачі, починаючи з 1 березня 2002 року, що підтверджується копіями цієї постанови, та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2006 року, які є у справі, але у даному випадку ця обставина не має правового значення, оскільки на момент здійснення перерахунку ці положення були чинними, а в рішенні суду немає вказівки, що вони втрачають чинність з моменту їх прийняття.
За таких обставин апеляційний судвважає, що судом першої інстанції правильно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. 307, 308, 313, 314, 316 ЦПК України, судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Луганської області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 - відхилити.
Рішення Антрацитівського міськрайонного суду Луганської області від 05 вересня 2007 року - залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності негайно але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення.