Головуючий суду 1 інстанції - Кирильчук О.І.

Доповідач - Ступіна Я. Ю.

Справа № 427/9230/13-ц

Провадження № 22ц/782/926/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2014 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого Ступіної Я. Ю.,

суддів: Коновалової В. А., Медведєвої Л. П.,

при секретарі Булгаковій М.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приват Банк" на ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 22 січня 2014 р. у цивільній справі за позовом ПАТ КБ "Приват Банк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Свердловського міського суду Луганської області від 22.01.2014 р. провадження у справі закрито.

Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив таку ухвалу суду скасувати і направити справу в суд першої інстанції.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, що згідно ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи, оскільки про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд виходив з того, що судовим наказом від 28.11.2006 р., який набрав законної сили 14.12.2006 р., з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за кредитним договором № NН4КР21330066 від 31.03.2006 р.

З такими висновками суду погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2006 р. між сторонами укладено кредитний договір № NН4КР21330066, за яким відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 2 102,09 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за користування кредитом.

Судовим наказом Свердловського міського суду Луганської області від 28.11.2006 р. з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість за цим кредитним договором у розмірі 2 643,39 грн., яка складається з: заборгованості по сумі кредиту - 2 102,10 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 480,60 грн. та пені - 60,69 грн.

Докази виконання боржником судового наказу в матеріалах справи відсутні.

В жовтні 2013 р. позивач звернувся в суд з цим позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за зазначеним кредитним договором розміром 23 649,17 грн. станом на 23.10.2013 р., яка складається з: заборгованості за кредитом - 1 307,28 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 5 909,27 грн., пені - 14 830,28 грн., а також штрафів: 500 грн.(фінансова частина) і 1 102,34 грн.(процентна складова).

Тобто розмір заборгованості, стягнутої судовим наказом, який набрав законної сили, і розмір заборгованості за цією позовною заявою є різними, за різний період часу, крім того, складові заборгованості за кредитним договором за цим позовом є відмінними від складових заборгованості, стягнутої судовим наказом.

Оскільки підставою закриття провадження у справі є рішення суду, яке набрало законної сили, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами і про той самий предмет і з тих самих підстав, а предмет стягнення за судовим наказом і за цим позовом є різними, тому у суду не було підстав для закриття провадження у справі.

Крім того, при постановлені ухвали суд не врахував роз'яснень Пленуму ВССУ в п.17 постанови № 5 від 30.03.2012 р. „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", згідно якого наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду скасувати і направити справу на новий розгляд в суд першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ч. 1 п. 3, 315, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приват Банк" задовольнити.

Ухвалу Свердловського міського суду Луганської області від 22 січня 2014 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Cудді: