АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/4298/2014 Головуючий у першій інстанції: Шевчук А.В.

Доповідач: Поліщук Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2014 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого - судді Поліщук Н.В.

Суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Заліській Г.Г.

за участю позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представників відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києва цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6, третя особа - Одинадцята київська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім»єю протягом 21 року до дня відкриття спадщини, визначення додаткового строку для подання заяви про відкриття спадщини,-

УСТАНОВИЛА:

В листопаді 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання з 1990 року однією сім»єю із спадкодавцем ОСОБА_7 до дня її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнання поважною причину пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини та його поновлення, встановлення строку для подання заяви про прийняття спадщини - протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що познайомилася з ОСОБА_7 у 1983 році, згодом потоваришували та домовились про спільне проживання у двокімнатній квартирі за адресою - АДРЕСА_1, оскільки ОСОБА_2 не мала власного житла в м.Києві. Вказана квартира належала по Ѕ частині ОСОБА_7 та її сину ОСОБА_6

З 1990 року проживали однією сім»єю як сестри, вели спільне господарство, плати за проживання ОСОБА_7 не вимагала.

Як зазначає позивач, син ОСОБА_7 - ОСОБА_6 вів аморальний спосіб життя, вживав спиртні напої, не працював, постійно провокував скандали та чинив фізичне насильство, у зв»язку із чим ОСОБА_7 вирішила проживати окремо від сина та у 1994 році обміняла вищевказану двокімнатну квартиру на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 в цьому ж будинку, сплативши грошову компенсацію своєму сину, та вважала квартиру, як зазначає позивач, повністю своєю. Після цього її син знявся з реєстраційного обліку та відбув у невідомому напрямку, стосунки з матір»ю в подальшому не підтримував.

Після смерті ОСОБА_7 з»ясувалося, що Ѕ частина обмінної квартири належить ОСОБА_6

Після обміну квартири позивач та ОСОБА_7 продовжували проживати разом, оскільки були одинокі. При цьому, як зазначає позивач, ОСОБА_7 реєструвала місце проживання позивача у зазначених квартирах.

У 2005 році ОСОБА_7 почала хворіти, у зв»язку із чим вона та позивач переїхали проживати в будинок в АДРЕСА_3, частину якого позивач отримала у спадок в 2004 році, а однокімнатну квартиру здали в оренду.

Позивач зазначає, що окрім спільного проживання, опікувалася над ОСОБА_7 під час її хвороби забезпечувала лікарськими засобами, доглядала. ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року у лікарні №8 м.Києва, лікарі видали позивачу необхідні документи зв»язку зі смертю ОСОБА_7 Займалась подальшими діями, пов»язаними з її похованням, оплатою боргів у м.Києві.

Після смерті ОСОБА_7 позивач уклала угоду з адвокатом з метою ведення її спадкової справи у суді та нотаріальних органах, проте адвокат виявився недобросовісним та внаслідок його протиправних дій строк на подання заяви про прийняття спадщини був пропущений, у зв»язку із чим в липні 2012 року вона самостійно зайнялася вирішенням цього питання, подавши до суду позовну заяву про визнання її спадкоємицею четвертої черги, проте позовна заява прийнята не була.

Вважаючи себе спадкоємицею четвертої черги, в серпні 2012 року звернулася до Одинадцятої державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, де їй повідомили про пропуск шестимісячного строку, який тепер просить поновити та встановити факт проживання однією сім»єю зі спадкодавцем.

Рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 24 січня 2014 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не встановлено обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що звернення до суду обґрунтовано неможливістю підтвердити факт спільного проживання документально, у зв»язку із чим не погоджується з висновками суду щодо оцінки доказів та показів свідків. Окрім того, вказує на те, що в матеріалах Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві, на підставі яких винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи, містяться відомості щодо підтвердження ОСОБА_6 обставин про проживання позивача з його матір»ю . Не погоджується з висновками суду щодо надання оцінки довідкам, якими житлова контора підтверджує обставини проживання (реєстрації) позивача у квартирах АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, листів Горенської міської ради та акту депутата цієї ради. Зазначає, що висновок суду про наявність спадкоємця іншої черги та відсутність вимоги про зміну черговості у спадкуванні, не може бути наслідком відмови в задоволенні її позову, оскільки на час звернення до суду із цим позовом інших спадкоємців, які б прийняли спадщину, не було, а зміна черговості в спадкуванні може бути розглянута в іншому судовому провадженні після встановлення факту проживання із спадкодавцем, що дає право бути віднесеним до спадкоємця четвертої черги.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали.

Представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Інші учасники цивільного процесу в судове засідання не з»явились, про день, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Колегія суддів ухвалила слухати справу за відсутності нез»явившихся осіб на підставі ст.305 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення з»явившихся осіб, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є власниками квартири АДРЕСА_2 по Ѕ частині кожний. У вказаній квартирі ОСОБА_7 була безперервно зареєстрована з 14 лютого 1995 року до 07 квітня 2011 року.

Згідно даних свідоцтва про смерть, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Позивач, в свою чергу, згідно даних паспорту, починаючи з 04 серпня 1973 року зареєстрована АДРЕСА_3.

Згідно даних довідки КП «Житлосервіс «Куренівка» у Оболонському районі м.Києва №17847 від 14 серпня 2013 року, позивач зареєстрованою у квартирі АДРЕСА_2 ніколи не значилась.

Установлено також, що рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 10 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 11 червня 2013 року, сину померлої - ОСОБА_6, спадкоємцю першої черги, визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлої матері тривалістю два місяці з дня набрання рішенням законної сили.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог. Суд першої інстанції виходив з того, що не знайшов свого підтвердження факт спільного проживання позивача разом із спадкодавцем однією сім»єю протягом більш як п»ять років до дня відкриття спадщини, а також з урахуванням тих обставин, що спадкоємцю першої черги поновлено строк для подання заяви про прийняття спадщини, і, відповідно, юридичний факт, з яким позивач пов»язує виникнення свого права на спадкування, не створює для неї юридичних наслідків в цьому.

З такими висновками колегія суддів колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на вимогах закону та відповідають матеріалам справи.

За змістом ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до правил ст.1261 ЦК України діти спадкодавця мають у першу чергу право на спадкування за законом. Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім»єю не менш як п»ять років до часу відкриття спадщини.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в тій частині, що ОСОБА_2, не надано доказів на підтвердження факту проживання із ОСОБА_7 однією сім»єю не менш як п»ять років, а тому ОСОБА_2 не набула права на спадкування після смерті останньої на підставі ст.1264 ЦК України як спадкоємець четвертої черги, та доводами апеляційної скарги такі висновки не спростовуються.

Згідно із ст.3 СК України сім»ю складають особи, які спільно проживають, пов»язані спільним побутом, мають взаємні права та обов»язки. Сім»я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також інших підставах, не заборонених законом і таких. Що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи із аналізу вказаної норми СК України, сім»єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв»язками з подружжям, кровних родичів, і здійснює свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності, виховання дітей.

Відтак, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 не свідчать про створення цими особами сім»ї у розумінні ст.3 СК України, а приватні відносини між ними не дають підстав уважати про наявність сімейних відносин.

Висновки суду першої інстанції щодо підстав відмови в задоволенні позовних вимог відповідають обставинам справи, норми матеріального права до спірних правовідносин застосовані правильно.

Окрім того, відповідає вимогам закону зазначення в рішення суду про те, що само по собі встановлення певного факту без визначення правових наслідків не може уважатися ефективним способом судового захисту, оскільки у разі наявності порушеного права наслідків такого не усуває та порушене право не відновлює.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, відхиляються колегією суддів. Всі посилання позивача, викладені у апеляційній скарзі, отримали оцінку суду, яка повно та послідовно викладена у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Посилань на дослідження доказів з порушенням встановленого порядку апеляційна скарга не містить, а клопотання в суді апеляційної інстанції щодо дослідження нових доказів не містять обґрунтованих даних про поважність причин, що зумовили неподання таких доказів до суду першої інстанції, та які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Обґрунтованих доводів про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права, а також посилання на обставини, які давали б суду апеляційної інстанції підстави для переоцінки доказів та спростування висновків суду, апеляційна скарга також не містить.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення без змін рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 24 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

С.В. Кулікова