ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
від "13" липня 2006 р. по справі № 8/103-40
За позовом Фермерського господарства „ШРМ”, с. Нужель
Ковельського р-ну
До відповідача Сільськогосподарського виробничого кооперативу „Вікторія”, смт. Голоби Ковельського р-ну
Про стягнення 860 грн. 00 коп.
Суддя Кравчук А.М.
Представники:
Від позивача : Шевчук Р.М. –директор;
Від відповідача: Войтюк М.М. –голова СВК.
Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз’яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22 ГПК України роз’яснено процесуальні права та обов’язки сторін.
Суть спору: позивач - фермерське господарство „ШРМ”, с. Нужель
Ковельського р-ну просить стягнути з відповідача - сільськогосподарського виробничого кооперативу „Вікторія”, смт. Голоби Ковельського р-ну 860 грн.
00 коп. збитків та судові витрати по справі : 102 грн. 00 коп. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що на орендованих ним площах 0,86 га в урочищі „Стахор” під час збирання урожаю було виявлено факт пошкодження та знищення худобою відповідача вівса, про що було складено акт від 21.08.2005 року. Випасанням худобою відповідача посівів вівса господарству завдано збитків , що виражаються в неотриманні очікуваного врожаю вівса на суму 860 грн. 00 коп.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та пояснив, що виявив пошкодження вівса 20.08.2006 р. при огляді своїх угідь. Урожай овесу був втоптаний в землю та з’їджений худобою, мали місце сліди корів. 21.08.2006 р. комісією в складі депутата сільської ради, землевпорядника, агронома, помічника інспектора та потерпілого складено акт потрави посіву фермерського господарства „ШРМ” худобою СВК „Вікторія”, голова СВК „Вікторія” не був присутнім при складанні акту та не запрошувався потерпілим. Директор ФГ „ШРМ” також зазначив, що жодного разу не засвідчив факту перебування корів СВК „Вікторія” на його посівах, однак стверджував, що саме вони пошкодили його посіви овесу. Крім того, зазначав, що неподалік від посівів ФГ „ШРМ” знаходиться пасовище села Нужель, які розділяються ровом. На пасовищі села випасалась також черга корів жителів села Нужель. У судовому засіданні фермер не виключав можливості переходу коровою вищезазначеного рову, випасання сільської черги поблизу орендованої ним земельної ділянки та пошкодження врожаю сільською чергою, однак настоював, що його посіви були пошкоджені саме коровами СВК „Вікторія”.
Відповідач у відзиві на позов та судовому засіданні проти позову заперечував, мотивуючи тим, що позивачем не доведено факту пошкодження його посіву саме коровами СВК „Вікторія” , при складенні акту потрави посіву його запрошено е було, а пастухи, доярки СВК „Вікторія” неодноразово стверджували, що на землях ФГ „ШРМ” випасалась черга корів жителів села Нужель”.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
в с т а н о в и в:
Позивач - фермерське господарство „ШРМ”, с. Нужель Ковельського р-ну
орендує в громадян с. Нужель Ковельського р-ну земельні частки (паї), зокрема,
8,60 га в урочищі „Стахор”, що стверджується довідкою від 10.10.2005 року № 1047 ( а. с. 9 ).
Відповідно до ч.3 ст.386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування йому майнової шкоди.
Як вбачається з позовної заяви та відповідно до акту від 21.08.2005 року
( а. с. 10 ) худобою відповідача –СВК „Вікторія” на протязі серпня 2005 року пошкоджено та знищено посіви вівса на площі 0,86 га в урочищі „Стахор” , чим господарству завдано збитків на суму 860 грн. 00 коп. Сума збитків виражається в неотриманні очікуваного врожаю вівса з площі 0,86 га з розрахунку середньої врожайності по господарству 25 центнера з гектара при закупівельній ціні 40 грн. за 1 центнер.
Відповідно до ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). При обчисленні розміру упущеної вигоди першочергове значення має визначення достовірності (реальності) тих доходів, які потерпіла особа передбачала отримати за звичайних умов цивільного обороту. Обов’язок щодо доведення розміру доходів покладається на потерпілого. Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути підставою для відмови в задоволенні таких вимог.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв’язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов’язана зі збитками.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У вищеназваному акті позивач зазначив площу пошкодженого врожаю, не зазначивши конкретного часу заподіяння збитків ( так, згідно акту –врожай було пошкоджено „на протязі місяця”, згідно претензії від 14.12.2005 року ( а. с. 8 ) – на протязі липня –серпня 2005 року ) та зробив розрахунок збитків, виходячи з середньої врожайності по господарству 25 центнера з гектара при закупівельній ціні 40 грн. за 1 центнер, на підтвердження якої будь-яких доказів суду не подав.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Нанесення матеріальної шкоди неправомірними діями відповідача, розмір її, причинний зв’язок між діями відповідача та збитками позивачем не доведені.
За правовою природою, відшкодування збитків є мірою цивільно-правової відповідальності і потребують від кредитора доведення наявності шкоди (збитків) та причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою (збитками).
Все зазначене позивачем як обгрунтування нанесення відповідачем майнової шкоди носить декларативний, неконкретизований характер, базується лише на припущеннях. Із доданого до матеріалів справи акту від 21.08.2005 року не вбачається причинного зв’язку саме з діями відповідача, оскільки під час огляду посівів та складання акту факту випасання корів СВК „Вікторія” не встановлено.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів суду ті обставини, на які посилалася, документально не підтвердив факту та розміру заподіяння йому матеріальної шкоди відповідачем.
Тому позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.
Підстави віднесення судових витрат на відповідача відсутні.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд, -
вирішив:
У позові фермерського господарства „ШРМ” до сільськогосподарського виробничого кооперативу „Вікторія” про стягнення 860 грн. 00 коп. відмовити.
Суддя А.М.Кравчук
Повний текст рішення
підписаний 14.07.2006 р.