Справа № 629/5364/13-ц

Номер провадження 2/629/130/14

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2014 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Дегтярчук М.О., за участю секретаря судового засідання -Габор В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Лозова, Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного підприємства « Агро Маркет» про стягнення заборгованості за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_2, Приватного підприємства « Агро Маркет» до ОСОБА_1, третя особа: приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору позики неукладеним, в зв»язку з цим неможливістю виконання договору застави та стягнення безпідставно отриманих коштів, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ПП «Агро Маркет» про стягнення заборгованості за договором позики, та просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за договором позики від 11.03.2013 року в розмірі 1200000,00 грн.00коп., також стягнути з ПП «Агро Маркет» суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року в сумі, визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави -960000,00грн.00коп, посилаючись на те,що 11.03.2013 року між ним та відповідачкою був укладений договір позики,за умовами якого позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти в сумі 2560000,00грн.(два мільйони п»ятсот шістдесят тисяч)гривень 00 копійок,зі строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400000,00грн.00коп., в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960000,00грн.00 коп., в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року;гроші в сумі 1200000,00грн.00коп., в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Кінцевий термін повернення позики,складає не пізніше 20 серпня 2014 року. Відповідно до умов договору позики позичальник зобов»язувався своєчасно здійснювати повернення грошових коштів. Гроші в сумі 400000,00грн.00коп. були повернуті йому у строки, встановлені договором позики. Проте,в подальшому позичальник порушив умови виконання взятих на себе зобов»язань, не повернувши гроші в сумі 960000,00грн.00коп. у встановлений строк,що згідно з договором позики та законодавством України дає позичальнику підстави вимагати дострокового повернення повної суми заборгованості,що залишилася. Вона реструктуризується наступним чином: гроші в сумі 960000,00грн.00коп та гроші в сумі 1200000,00грн.00коп, а разом заборгованість становить 2160000,00грн.00коп. За таких обставин, позикодавець звернувся до позичальника з вимогою про дострокове повернення повної суми заборгованості,що залишилася. Крім того, позивач зазначив, що укладаючи договір позики з ОСОБА_2,остання запропонувала йому з метою забезпечення виконання зобов»язання за позикою,передати у заставу майбутній врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840тон,що планується зібрати з полів загальною площею 281га,по контурам: контур 48-34,5га,контур 46-156,5га,контур 54-90,0га,що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області та належить майновому поручителю ПП «Агро Маркет» на праві власності,директором якого вона являється. За таких обставин,з метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за договором позики, між ОСОБА_1 та ПП «Агро Маркет» 11.03.2013 року було укладено договір застави майбутнього врожаю, в силу якого,згідно з п.1.1 договору застави,заставодержатель має право у разі невиконання майновим поручителем зобов»язання,забезпеченого заставою,отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя. Відповідно до домовленості сторін вартість предмету застави була оцінена в 960000,00грн.00коп.

В зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору позики, ОСОБА_1 звернувся до відповідача -2 з вимогою про задоволення вимоги заставодержателя за рахунок заставленого майна, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави-960000,00грн.00коп, не пізніше наступного дня,з дня отримання даної вимоги. Однак, відповідач -2 відмовляється в добровільному порядку задовольнити вимоги заставодержателя в сумі 960тис.грн., в тому числі й за рахунок заставленого майна. В зв»язку з вищевикладеним, позивач змушений звернутися до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму заборгованості за договором позики від 11.03.2013 року в розмірі 1200000,00 грн.00коп.; стягнути з ПП «Агро Маркет» на його користь суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави -960000,00грн.00коп

15.01.2014 року через канцелярію суду відповідачка ОСОБА_2 надала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1, про визнання договору позики неукладеним в зв»язку з цим неможливістю виконання договору застави та стягнення безпідставно отриманих коштів, посилаючись на те,що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді директора ТОВ «Славія» з 2010 року по вересень 2013 року створив кредиторську заборгованість на суму більш ніж 4500000грн, в тому числі у сумі 2983383грн перед ПП «Агро Маркет»,що поставило підприємство в скрутне становище. ОСОБА_1, розуміючи настання для нього негативних наслідків,вирішив вийти із складу засновників ТОВ «Славія» та ПП «Агро Маркет» та завірив її,що надасть свої особисті грошові кошти у сумі 2560000грн для погашення кредиторської заборгованості. Для гарантованого повернення своїх грошей він умовив її укласти з ним договір позики і застави майна та залишити його на посаді директора ТОВ «Славія» до осені 2013 року,щоб за рахунок господарської діяльності вказаного підприємства розрахуватися з ПП «Агро Маркет». 11.03.2013 року між нею та ОСОБА_1 було укладено договір позики,посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3,та зареєстровано в реєстрі за № 665. Даним договором передбачено,що « Позикодавець» передає у власність «Позичальникові» грошові кошти в сумі 2560000,00грн, із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400000,00грн. в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960000,00грн в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1200000,00грн. в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Проте, ні до підписання, ні під час підписання, ні після підписання договору позики та до теперішнього часу ОСОБА_1 не передав ОСОБА_2 суму грошових коштів зазначених у договорі позики від 11.03.2013 року, обумовлюючи це тим, що йому необхідні гарантії для повернення йому позики та почав наполягати на укладанні договору застави майбутнього врожаю ПП «Агро Маркет»,де вона є директором. Враховуючи той факт,що їй необхідні були грошові кошти для придбання посівного матеріалу добрив,паливо-мастильних матеріалів та інших ресурсів для ведення весняних польових робіт, вона вимушена була 11.03.2013 року укласти договір застави майбутнього врожаю 2013 року та написати заяву про можливість застави врожаю 2014 року ПП «АгроМаркет». Незважаючи на умови договору позики від 11.03.2013 року,договору застави врожаю 2013 року, до теперішнього часу ОСОБА_1 не надав ОСОБА_2 у власність грошові кошти, передбачені договором позики від 11.03.2013 року. Підтвердженням про отримання грошових коштів за договором позики від ОСОБА_1 є факт укладання ОСОБА_2 кредитного договору №16 від 04.04.2013 року для отримання грошових коштів. Відповідно протоколу №8 зборів засновників ПП « Агро Маркет» від 06.06.2011 року,ОСОБА_1 вніс до статутного фонду вказаного підприємства нежитлову будівлю -склад посівний,розташований за адресою: АДРЕСА_2,але документів для переоформлення права власності на будівлю не надав. Будівля складу посівного вкрай необхідна в технологічному ланцюгу сільгоспвиробництва, цей склад є невід»ємною частиною цілісного майнового комплексу ПП «Агро Маркет»,що важливо при оформленні на отримання кредитних коштів. В серпні 2013 року ОСОБА_2 була вимушена погодитися на пропозицію ОСОБА_1 під виглядом виконання умов договору позики,передати йому 400000грн за переоформлення документів на передане житлове приміщення складу посівного до статутного фонду ПП «Агро Маркет»,але він ніяких дій по переоформленню документів на вказане житлове приміщення складу на даний час не зробив.

В зв»язку з вищевикладеним, ОСОБА_2 змушена звернутися до суду з зустрічним позовом, в якому просить прийняти до розгляду зустрічний позов та об»єднати в одне провадження з основним позовом; визнати договір позики від 11.03.2013 року, укладений між нею та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3,зареєстрований в реєстрі за № 665 - неукладеним; визнати договір застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року між ПП «Агро Маркет» та ОСОБА_1,посвідчений приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3,зареєстрований в реєстрі за №668 таким,що не може бути виконаним в зв»язку із невиконанням основного зобов»язання -договору позики від 11.03.2013 року,тобто недійсним; стягнути з ОСОБА_1 на її користь грошові кошти в сумі 400000 гривень,як безпідставно отримані; а також стягнути витрати по сплаті судового збору по первісному і зустрічному позову та витрат за надання правової допомоги.

15 січня 2014 року дані позови об»єднані в одне провадження.

Позивач -відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, двічі надавав до суду заяви, в яких прохав справу розглядати за його відсутності,позовні вимоги підтримував в повному обсязі. Крім того, надав суду заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких зазначив, що ОСОБА_2 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою з метою затягування розгляду справи судом по суті, шляхом введення суду в оману, а також про те, що не може погодитись з обставинами та фактами, викладеними в зустрічній позовній заяві, вважає її необґрунтованою, безпідставною, такою що ґрунтується на доводах та припущеннях заявника, а тому не підлягає задоволенню.

Представник позивача- відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі, просив їх задовольнити. Проти зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 заперечував та просив залишити її без задоволення,як безпідставну.

Відповідачка-позивачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з»явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. 23 квітня 2014 року через канцелярію суду відповідачка-позивачка надала заяву, в якій прохала розгляд справи перенести на іншу дату в зв»язку із перебуванням на лікарняному, проте жодних доказів стосовно перебування її на лікарняному вона суду не надала. Крім того,будучи відсутньою в судовому засіданні 25.03.2014 року відповідачка-позивачка ОСОБА_2 також посилалася на хворобу,але медичних документів суду не надала. На цій підставі суд вважає причину неявки її до судового засідання неповажною(а.с.197). Представник відповідача-позивача ОСОБА_6 також був відсутні1й в судовому засіданні 25.03.2014 року. Як він зазначив в клопотанні-за сімейними обставинами,що суд також визначив,як неповажну причину його відсутності (а.с.196). На підставі вищевикладеного суд вважає неодноразову неявку відповідачки -позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_6 як зловживання їх процесуальними правами та направлену на затягування строків розгляду справи. Також суд зазначає,що в попередніх судових засіданнях відповідачка - позивачка та її представник на задоволенні зустрічного позову наполягали, що стосується первісного позову прохали відмовити в повному обсязі.

Третя особа - приватний нотаріус Лозівського нотаріального округу ОСОБА_3 в судове засідання також не з»явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином,про що свідчить її особистий підпис в явочному листі(а.с.200). Крім того, в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи за її відсутності( а.с.173).

Суд заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 11.03.2013 року між ОСОБА_1 (Позикодавець) та ОСОБА_2 (Позичальник) був укладений договір позики, за умовами якого, згідно п. 1 договору позикодавець передав у власність позичальника грошові кошти в сумі 2 560 000 (два мільйони п'ятсот шістдесят тисяч) гривень, із строком виплати боргу таким чином: гроші в сумі 400 000 (чотириста тисяч) гривень, в строк з 01 серпня 2013 року по 20 серпня 2013 року; гроші в сумі 960 000 (дев'ятсот шістдесят тисяч) гривень, в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року; гроші в сумі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) гривень, в строк з 01 серпня 2014 року по 20 серпня 2014 року. Пунктом 2 договору позики встановлено, що позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саме суму грошових коштів (суму позики) в повній сумі в строк, передбачений п. 1 договору позики. Кінцевий термін повернення позики, згідно встановленого сторонами графіку, зазначено 20 серпня 2014 року(а.с.19).

Відповідно до зобов'язань за договором позики, позичальник зобов'язувався своєчасно здійснювати повернення грошових коштів.

Грошові кошти в сумі 400 000 грн. були повернуті позикодавцю у строки встановлені договором позики.

Як встановлено судом, в подальшому позичальник порушив умови виконання взятих на себе зобов'язань, не повернувши гроші в сумі 960 000 грн. в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року.

Станом на день розгляду судом позовних вимог, за договором позики обліковується прострочена заборгованість в сумі 960 000 грн., з терміном виплати в строк з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року.

Дослідивши договір позики, судом встановлено, що відповідно до п. 6 договору позики, сторони свідчили, що вказаний договір не укладений під впливом обману, насильства, або під впливом тяжкої обставини.

Пунктом 7 договору позики передбачено, що сторони при укладанні договору цілком розуміли, що несуть відповідальність за юридичні наслідки вчиненого ними правочину.

Зміст статей Цивільного кодексу України, що регулюють дані правовідносини сторонам нотаріусом були роз'яснені при укладанні та посвідченні договору.

Договір позики був укладений за письмовою згодою дружини позикодавця та чоловіка позичальника, що виключає в цій частині підстави вважати його недійсним.

Відповідно до положень ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно приписів ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Як встановлено судом, укладений між сторонами договір позики від 11.03.2013 року був укладений в письмовій формі і посвідчений нотаріально.

На виконання ст. 1046, 1047 ЦК України, грошові кошти були передані позичальнику одночасно з укладанням та посвідченням договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року, відповідно до якої, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладання договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Крім того, частиною 1 ст. 1049 ЦК України регламентовано, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Предметом договору позики у справі є грошові кошти.

Судом встановлено, що договір позики був підписаний сторонами договору, позичальник отримав грошові кошти передбачені договором та сплачував кошти за договором, що свідчить про згоду сторін за всіма істотними умовами договору.

Суд зазначає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Одностороння відмові від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

ОСОБА_1 виконав свої зобов'язання та надав позикові гроші в сумі 2 560 000 (два мільйони п'ятсот шістдесят тисяч) гривень ОСОБА_2, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 3 статті 1049 ЦК України передбачає, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Як встановлено судом, сума позики в розмірі 400 000 грн. була повернута позикодавцеві, про що свідчить нотаріально посвідчена заява ОСОБА_1 про отримання таких коштів (а.с.119 -120).

Проте, в подальшому ОСОБА_2 порушила строки повернення чергової суми, не повернувши 960 000 грн. у встановлений строк, чим порушила умови укладеного між сторонами договору.

Таким чином, станом на час розгляду справи судом, заборгованість ОСОБА_2 по договору позики від 11.03.2013 року перед ОСОБА_1 складає - 2 160 000 грн.

Згідно положень ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до положень ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, оскільки відповідачкою-позивачкою ОСОБА_2 не виконуються умови договору щодо повернення позики згідно встановленого графіку, у позивача- відповідача ОСОБА_1 є підстави для стягнення усієї заборгованості до закінчення терміну погашення позики.

ОСОБА_1 на виконання умов договору та чинного законодавства надсилав письмові вимоги відповідачам про сплату заборгованості за договором позики (а.с.15,17), однак заборгованість по теперішній час не сплачена.

Крім того, аналогічні вимоги були направлені ОСОБА_1 до відповідачів телеграфним зв'язком, що підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами(а.с.61,63,64).

Вказані вимоги та телеграми відповідачами отримані, про що свідчать відповідні відмітки про вручення (знаходяться в матеріалах справи).

Під виконанням зобов'язань розуміють вчинення кредитором і боржником дій зі здійснення прав та виконання обов'язків, що випливають із зобов'язання.

Недотримання таких вимог призводять до порушення зобов'язань. Зобов'язання вважається порушеним у випадку або повного його невиконання, або неналежного виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

При цьому, перелік правових наслідків, вказаних у статті 611 ЦК України не є вичерпним.

В свою чергу, відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї сторони має бути досягнуто згоди.

Як встановлено судом, укладаючи договір позики з ОСОБА_2, остання запропонувала позивачу-відповідачу, з метою забезпечення виконання зобов'язання за позикою, передати у заставу майбутній врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 (вісімсот сорок) тон, що планується зібрати з полів загальною площею 281 га, по контурам: контур 48 - 34,5 га, контур 46 - 156,5 га, контур 54 - 90,0 га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області, та належить майновому поручителю ПП "Агро Маркет" на праві власності.

Оскільки позичальник ОСОБА_2 є в свою чергу й директором майнового поручителя - ПП "Агро Маркет", то відповідно в позивача не виникло будь-яких сумнівів щодо порядності вказаної особи та виконання останньою взятих на себе зобов'язань.

За таких обставин, з метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором позики, між ОСОБА_1 (заставодержатель) та Приватним підприємством "Агро Маркет" (майновий поручитель), 11.03.2013 року було укладено договір застави майбутнього врожаю, в силу якого, згідно з п. 1.1 договору застави, заставодержатель має право у разі невиконання майновим поручителем зобов'язання, забезпеченого заставою, отримати задоволення вимоги за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами майнового поручителя(а.с.21-22).

Як встановлено судом, згідно п. 1.2. договору застави майбутнього врожаю, майновий поручитель надав в заставу врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планувалось зібрати з полів загальною площею 281 га по контурам: контур 48 - 34,5 га, контур 46 - 156,5 га, контур 54 - 90,0 га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області, та належать майновому поручителю на праві власності.

Відповідно до домовленості сторін, вартість предмету застави була оцінена сторонами правочину в 960 000 грн. (п. 1.3. договору застави).

Суд зазначає, що відповідно до умов договору застави майбутнього врожаю (п. 1.4.) вищенаведений предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики, посвідченим ОСОБА_3, приватним нотаріусом Лозівського районного нотаріального округу Харківської області, 11 березня 2013 року, за реєстровим № 665, (основний договір), укладеним між заставодержателем та позичальником (ОСОБА_2.) відносно виконання умов основного договору, а саме на суму 960 000 грн., сплати відсотків та неустойки у розмірах та строках, передбачених основним договором; строк виконання зобов'язання з 30 жовтня 2013 року по 10 листопада 2013 року.

Судом встановлено, що відповідно до умов п. 1.5. договору застави, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником умов основного договору.

Крім того, сторони дійшли згоди, що предмет застави знаходиться у майнового поручителя в його володінні і користуванні у Лозівському районі, село Царедарівка Харківської області (п. 1.6. договору застави).

При цьому суд звертає увагу на те, що пунктом 1.7. договору застави майновий поручитель гарантував заставодержателю (ОСОБА_1), що предмет застави на момент укладання цього договору нікому іншому не проданий, не відчужений іншим способом, під арештом, у заставі не знаходиться, правами третіх осіб не обтяжений, вільний від зобов'язань, крім тих, котрі передбачені даним договором та не є об'єктом судового розгляду. Майно майнового поручителя не знаходиться в податковій заставі.

Згідно положень п. 2.2. договору застави, заставодержатель має право отримання боргу за рахунок предмету застави у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником будь-яких умов основного договору.

Як встановлено умовами договору застави (п. 3.1.) майновий поручитель зобов'язаний: за свої кошти виконувати всі вимоги відносно утримання предмета застави, котрі передбачені даним договором, чинним законодавством України та звичаями ділового обігу; за свої кошти забезпечити схоронність предмета застави, вжити всіх заходів щодо збору предмета застави; за вимогою заставодержателя надати йому можливість перевіряти за документами та фактично (на місці) наявність, стан, кількість, умови зберігання предмету застави; у разі втрати або пошкодження предмету застави, замінити його іншим майном, яке має таку ж або більшу вартість (вибір майна здійснюється за згодою сторін); негайно повідомити заставодержателя про втрату (пошкодження) або загрозу втрати (пошкодження) предмету застави тощо.

Згідно умов п. 3.1.8. договору застави, у разі невиконання (неналежного виконання) умов основного договору, на суму 960 000 грн., на вимогу заставодержателя майновий поручитель зобов'язаний передати предмет застави йому у власність.

Так, статтею 546 ЦК України регламентовано, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням та завдатком.

Забезпечення виконання зобов'язання - це традиційний інститут цивільного права. Будь-яке зобов'язання само по собі ще не гарантує виконання боржником необхідних дій на користь кредитора. Навіть при використанні кредитором мір відповідальності відносно несправного боржника у останнього може не знайтися необхідного для задоволення вимог майна. Для попереднього забезпечення майнових інтересів кредитора, отримання ним гарантій належного виконання боржником зобов'язання, а також в цілях запобігання або зменшення розміру негативних наслідків, що можуть наступити у випадку його порушення, використовуються спеціальні міри забезпечувального характеру, передбачені законом або договором.

Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, саме до таких мір й дійшли сторони, при укладанні основного договору позики та договору застави майбутнього врожаю.

Згідно положень ч. 1 ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо застави був вчинений не лише з дотриманням обов'язкової письмової форми, але й посвідчений нотаріально, що виключає ймовірність його нікчемності.

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частина 2 ст. 3 Закону України "Про заставу" допускає, що застава може мати місце стосовно вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є згода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Заставою можуть забезпечуватися і вимоги щодо відшкодування збитків, заподіяних невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, хоч такі вимоги можуть і не виникнути, якщо боржник належним чином виконає своє зобов'язання. Єдина умова - сторони мають домовитися про розмір забезпечення заставою таких вимог.

Вказані обставини знаходять своє відображення в п. 1.3. договору застави, відповідно до яких всього за домовленістю сторін вартість предмету застави була оцінена в 960 000 грн.

В свою чергу, пункт 1.4. укладеного між сторонами договору свідчить про те, що предмет застави є забезпеченням виконання зобов'язань, які передбачені договором позики з ОСОБА_2

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про заставу" предметом застави може бути майно та майнові права.

Аналогічна норма міститься і в Цивільному кодексі України в статті 576.

Тобто, відповідач-2 ПП "Агро Маркет", в особі директора відповідача-1 ОСОБА_2, заручилось перед позивачем ОСОБА_1, щодо належного виконання частини зобов'язання за договором позики, майбутнім врожаєм озимої пшениці в кількості 840 тон на суму 960 000 гривень.

Відповідно до положень ст. 577 ЦК України, якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Сторонами було вирішено посвідчити заставу нотаріально, що підтверджується матеріалами справи.

В силу ч. 3 та 4 ст. 577 ЦК України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до вказаного реєстру.

На виконання умов вказаної статті, до Державного реєстру обтяжень рухомого майна було внесено запис про заставу рухомого майна, предметом якого є майбутній врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон, що планувалось зібрати з полів загальною площею 281 га по контурам: контур 48 - 34,5 га, контур 46 - 156,5 га, контур 54 - 90,0 га, що знаходяться на території Царедарівської сільської ради Лозівського району Харківської області, та належать майновому поручителю на праві власності.

За даними вказаного реєстру позивач є обтяжувачем заставленого майна, а відповідач-1 та відповідач-2 зазначені, як боржники.

Розмір основного зобов'язання складає 960 000 гривень.

Строк виконання зобов'язання - 10.11.2013 року.

При цьому суд зазначає, що в реєстрі також міститься інформація про те, що підставою такого обтяження є договір позики № 665 від 11.03.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу ОСОБА_3

Доказом внесення такого запису про заставу до Державного реєстру обтяжень рухомого майна є витяг № 40115996 від 13.03.2013 року, наданий ОСОБА_1(а.с.23).

Пунктом 4.1. договору застави встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо у момент настання строку (дати) виконання зобов'язання (10 листопада 2013 року) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання в сумі 960 000 гривень перед позикодавцем у строк встановлений основним договором - 10 листопада 2013 року, чим відповідно порушив умови договору.

Відповідно до приписів п. 4.4. договору застави, у разі і в момент, передбачені п. 4.1. договору, предмет застави переходить у володіння заставодержателя.

Враховуючи вище викладені обставини та наведені факти, беручи до уваги невиконання (неналежне виконання) позичальником ОСОБА_2 умов договору позики, позивач ОСОБА_1 звернувся до відповідача-2 ПП "Агро Маркет" з вимогою про задоволення вимоги заставодержателя (ОСОБА_1) за рахунок заставленого майна (врожай пшениці озимої 2013 року у кількості 840 тон), в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960 000 гривень, не пізніше наступного дня, з дня отримання даної вимоги.

Проте, як було встановлено судом, відповідач-2 відмовляється в добровільному порядку задовольнити вимоги заставодержателя в сумі 960 000 гривень, в тому числі, й за рахунок заставленого майна.

Оскільки заставодавцем є власник заставленого майна, тому ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна, якщо інше не передбачено договором або законом (ч. 1 ст. 580 ЦК України).

Незалежно від того, у кого знаходився предмет застави і як обумовлювалось в договорі питання про тягар утримання заставленого майна, ризик випадкової загибелі заставленого майна лежить на заставодавцеві, якщо інше не було прямо передбачено договором застави.

У випадку втрати чи пошкодження заставленого майна ЦК передбачає можливість заміни і відновлення предмета застави (ч. 2 ст. 580 ЦК України).

Заміна предмета застави не є імперативним обов'язком заставодавця. Однак заставодавець, не маючи такого обов'язку, має право відновити чи замінити предмет застави. у разі випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави заставодавець на вимогу заставодержателя зобов'язаний надати рівноцінний предмет або відновити старий предмет застави, якщо це можливо.

При цьому, задовольняючи позовні вимоги відносно ПП "Агро Маркет" суд враховує, що предмет застави відсутній у ПП "Агро Маркет". Замінити його іншим майном, яке має таку ж або більшу вартість, в силу п. 3.1.4. договору застави, заставодавець відмовляється, в зв'язку з його відсутністю.

В силу ч. 2 ст. 582 ЦК України, оцінка предмета застави здійснюється заставодавцем із заставодержателем відповідно до звичайних цін, що склалися на момент виникнення права застави.

Як встановлено матеріалами справи, сторони між собою дійшли згоди про оцінку предмета застави в 960 000 гривень (п. 1.3. договору застави).

Відповідно до положень ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 4.1. договору застави передбачено, що заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави у разі, якщо у момент настання строку (дати) виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

В свою чергу, пункт 4.4. встановлює, що у разі і в момент, передбачений пунктом 4.1. договору, предмет застави переходить у володіння заставодержателя.

Згідно приписів ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, у разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається у первісному обсязі.

Враховуючи відсутність предмету застави у заставодавця та можливості його заміни на рівноцінний предмет, суд вважає можливим задоволення вимог позивача за первісним позовом, шляхом заміни предмету застави на грошові кошти, що були обумовлені сторонами в договорі застави, а саме: 960 000 гривень, відповідно, шляхом їх стягнення з заставодавця, оскільки ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження предмета застави несе власник заставленого майна.

На момент розгляду справи судом по суті, зобов'язання позичальником та майновим поручителем перед позивачем ОСОБА_1 не виконані.

Судом також встановлено, що жодних домовленостей з відповідачами щодо розстрочення виконання зобов'язання не проводилось та не посвідчувалось нотаріально. Додаткових угод до договору позики або до договору застави майбутнього врожаю між сторонами не укладалось.

Щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд зазначає, що доводи викладені ОСОБА_2 в матеріалах зустрічної позовної заяви не відповідають дійсним обставинам справи, не підтверджені належними та допустимими доказами, в зв'язку з чим суд позбавлений можливості задовольнити зустрічні позовні вимоги.

В силу ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.Доказуванню підлягають обставини,які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб,які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому судом,під час розгляду справи були створені всі необхідні умови для забезпечення здійснення позивачем та відповідачами наданих законом прав для всебічного та повного дослідження обставин справи, у порядку ч.4 ст.10 ЦПК України було роз»яснино права та обов»язки,положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх доводів.

ОСОБА_2 не надала суду належних доказів щодо визнання договору позики від 11.03.2013 року неукладеним, так само як і не надала доказів щодо можливості стягнення з ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів в сумі - 400 000 грн.

За таких підстав, враховуючи обставини справи та надані сторонами докази, суд не знаходить підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В свою чергу ст. 3 ЦПК України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як встановлено ст. 15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних і трудових правовідносин.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 118 ЦПК України, позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Враховуючи викладені судом обставини, досліджені під час розгляду справи докази та надані сторонами процесу пояснення, суд вбачає порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача за первісним позовом, а тому за таких підстав позовні вимоги направлені на відновлення таких прав та інтересів позивача та відповідно підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до платіжного доручення (а.с.№1) вбачається, що позивачем -відповідачем сплачено судовий збір на суму 3441,00 грн.

Відносно даної вимоги, необхідно зазначити, що відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, суд стягує з відповідачів на користь позивача судові витрати.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст.589,590,1046,1049,1050 ЦК України, суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 -задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, паспорт: НОМЕР_3 виданий Київським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 24.09.2008 року, ІНФОРМАЦІЯ_2,який мешкає за адресою: (АДРЕСА_2, суму заборгованості за договором позики від 11.03.2013 року в розмірі - 1200000,00 (один мільйон двісті тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного підприємства "Агро Маркет" (64661, Харківська область, Лозівський район, с. Царедарівка, пров. Господарський, буд. 2, код ЄДРПОУ - 35308737) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2, паспорт: НОМЕР_3 виданий Київським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області 24.09.2008 року, ІНФОРМАЦІЯ_2) суму застави врожаю пшениці озимої 2013 року у кількості 840 (вісімсот сорок) тон, за договором застави майбутнього врожаю від 11.03.2013 року, в сумі визначеної домовленістю сторін вартості предмету застави - 960000,00 (дев'ятсот шістдесят тисяч) гривень 00 копійок.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики від 11.03.2013 року неукладеним та стягнення суми коштів в розмірі 400 000 грн. - відмовити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Агро Маркет» на користь ОСОБА_1 судовий збір сплачений ним при зверненні до суду з позовною заявою в сумі по 1720,50 грн. з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харкiвської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Дегтярчук М.О.