Кримінальне судочинство Справа №1-114-08
категорія - злочини проти
життя та здоров'я особи - 03
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м.Любомль 10 листопада 2008 року Любомльський районний суд Волинської області під головуванням :
судді Мосієвича І.В.,
за участю секретаря Кузьміної Т.О.,
прокурора Лебедюка В.С.,
потерпілого ОСОБА_2.,
підсудного ОСОБА_1.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Любомль кримінальну справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, середньої освіти, учня Маневицького професійного ліцею, не військовозобов”язаного, неодруженого, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України,
встановив:
ОСОБА_1, 29 червня 2008 року о 01 годині, знаходячись біля магазину підприємця ОСОБА_3, в с. Полапи Любомльського району Волинської області, в присутності сторонніх громадян, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в умисному нанесенні громадянину ОСОБА_2одного удару рукою в обличчя та одного удару ногою по тулубу останнього, внаслідок чого потерпілому були завдані тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи в ділянці 8/3 зубів, котрі згідно висновку експерта № 530 від 15.07.2008 року, відносяться до категорії середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалості розладу здоров”я.
Він же ОСОБА_1, 29 червня 2008 року о 01 годині, знаходячись біля магазину підприємця ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, із хуліганських спонукань умисно наніс один удар рукою в область обличчя громадянину ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи в ділянці 8/3 зубів, котрі згідно висновку експерта № 530 від 15.07.2008 року відносяться до категорії середньої ступені тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалості розладу здоров”я.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину в інкримінованих йому органами досудового слідства злочинах визнав повністю та показав, що дійсно знаходячись
Код суду - 0310 1 інстанція
2
о 01 години 29 червня 2008 року, біля магазину підприємцяОСОБА_3 та сільського клубу де відпочивала молодь в АДРЕСА_1, безпричинно із хуліганських спонукань ударив ОСОБА_2 в область обличчя від якого останній упав на землю, після чого наніс останньому ще один удар ногою по тулубу, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження.
Крім визнавальних показів підсудного, його винуватість у вчинені злочинів, передбачених ч.1 ст.296 та ч.1 ст.122 КК України повністю доведена зібраними в судовому засіданні доказами.
Потерпілий ОСОБА_2 та свідкиОСОБА_4.,ОСОБА_5, ОСОБА_6. в судовому засіданні повністю підтвердили свідчення підсудного ОСОБА_1. При цьому потерпілий ОСОБА_2. зазначив, що претензій матеріального ні морального характеру до підсудного не має та просить суворо останнього не карати.
Висновком експерта № 530 від 15.07.2008 року стверджено, що ОСОБА_2 Миколайович отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому нижньої щелепи в ділянці 8/3 зубів і вказане тілесне ушкодження утворилось від ударної травмувальної дії тупого предмета. Будь - які індивідуальні ознаки, що вказують на характерні особливості слідоутворюючої поверхні травмувального предмета в медичній документації не згадані.
За ступенем тяжкості виявлене тілесне ушкодження відноситься до категорії середньої ступені тяжкості за ознаками тривалості розладу здоров”я (а.с.30-31).
Таким чином, сукупністю досліджених в судовому засіданні цих та інших доказів повністю доведено винуватість ОСОБА_7 у заподіянні потерпілому ОСОБА_2 умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілому, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.122 КК України, крім того в умисному грубому порушенні громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю ( хуліганство ), тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч.1 ст.296 КК України.
Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відносяться до злочинів невеликої та середньої тяжкості, особу підсудного який позитивно характеризується по місцю проживання та навчання, обставини які пом”якшують та обтяжують покарання.
До обставин, що пом”якшують покарання підсудного слід віднести те, що підсудний щиро розкаюється у вчиненому, відшкодував завдану злочином шкоду.
Обставин, що обтяжують покарання підсудного судом не встановлено.
При цьому суд враховує особу підсудного, його молодий вік, перше притягнення його до кримінальної відповідальності, обставини що пом”якшуть його покарання і приходить до висновку, щоОСОБА_1 слід призначити покарання в межах законів за яким він притягується до кримінальної відповідальності у виді обмеження волі та позбавлення волі і за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України шляхом застосування принципу поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання останньому у виді позбавлення волі, без ізоляції його від суспільства, звільнивши останнього на підставі ст.75 КК України від відбування основного покарання з випробовуванням та іспитовим строком в один рік. При цьому слід враховувати кількість та тяжкість вчинених підсудним злочинів проти життя та здоров”я особи, громадського порядку та моральності, відсутність обставин, які істотно знижували б ступінь тяжкості останніх, суд не вбачає підстав для застосування до підсудного ст.69 КК України, тобто призначення основного покарання нижче від найнижчої межі закону за яким він притягується до кримінальної відповідальності, або перейти до іншого, більш м”якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) за цей злочин.
3
Тобто судом призначено покарання підсудному, яке на думку останнього відповідатиме досягнення мети передбаченої ст.50 КК України та необхідного й достатнього для виправлення підсудного і попередження вчинення ним нових злочинів, відповідно до вимог ст.65 КК України.
Відмову від позову Любомльського міжрайонного прокурора в інтересах Волинської обласної клінічної лікарні до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_2., який потерпів від злочину прийняти, оскільки підсудний до по частку судового слідства, добровільно відшкодував завдану шкоду, що стверджується квитанцією № 61 від 30.10.2008 року.
Керуючись ст.ст.323-324 КПК України, суд ,-
засудив:
ОСОБА_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України, призначивши покарання;
за ч.1 ст.296 КК України у виді обмеження волі на строк два роки;
за ч.1 ст.122 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки;
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від призначеної судом основної міри покарання, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені відповідно до ст.76 КК України обов”язки : не виїжджати за межі України без дозволу кримінально-виконавчої системи на постійне місце проживання, повідомляти органи цієї системи про зміну місця роботи навчання чи проживання.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в закону силу залишити попередній - підписку про невиїзд.
На вирок може бути подача апеляція до апеляційного суду Волинської області на протязі 15 діб з моменту його проголошення через Любомльський районний суд.
Головуючий: суддя І.В. Мосієвич