Цивільне судочинство                                                                                                             Копія Справа №2-389-08

                позовне провадження,

                категорія - спори, про

                приватну власність - 4.

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

                Рішення

       Іменем України

                   м.Любомль                                                                           23 жовтня 2008 року      Любомльський районний суд Волинської області в складі

 головуючого - судді Мосієвича І.В.,

            при секретарі             Семенюк К.М.,

            представника позивача ОСОБА_2.,

            розглянувши в попередньому судовому засіданні в м.Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Любомльської міської ради  Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в тому числі на самочинно збудоване нерухоме майно ,--

            встановив:

          У  суд з позовною заявою звернувся ОСОБА_1, який просить постановити рішення, яким визнати за ним право власності на нерухоме майно: житловий будинок та надвірні споруди, які знаходяться в АДРЕСА_1.

Свої вимоги обґрунтував тим, що він володіє вказаним нерухомим майном,  де одним із доказів є рішення Любомльської міської ради № 239 від 09 грудня 1971 року про відведення позивачу земельної ділянки під будівництво житлового будинку в АДРЕСА_1, а також договір про надання в безстрокове користування позивачу земельної ділянки під будівництво житлового будинку, від 26 січня 1972 року.  Документів на державну реєстрацію вказаного нерухоме майна у позивача не має, тому він звернувся до інвентар бюро, однак отримав відмову, оскільки крім будинку виявлено самочинне будівництво літньої кухні та сараю, на зазначеній земельній ділянці.

При цьому  доказом завершеного будівництва є технічний паспорт на об”єкт нерухомому майна та комплексний висновок, котрий підтверджує наявність завершеного будівництва, а також відповідність надвірних споруд будівельним, санітарним нормам, земельному та природоохоронному законодавству України, у зв”язку з чим позивач змушений звернутися для захисту свого права до суду.       

Представник позивача в судовому засіданні  вимоги позову підтримала. 

            Представник відповідача в судове засідання не з”явився, однак від голови Любомльської міської ради надійшла заява в якій він просить справу розглянути без участі  представника  ради, проти задоволення позову не заперечує. 

            Виходячи з наведеного,  суд вважає,  що рішення у справі можливо постановити при проведені попереднього судового засідання.

Код суду 0310                                                                                                         1 інстанція

 2

Відповідно до вимог ч.4 ст.130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку ст.174 цього ж Кодексу. Згідно з ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. 

Матеріалами справи встановлено, що копією рішення Любомльської міської ради № 239 від 09 грудня  1971 року, стверджено факт виділення позивачу земельної ділянки під будівництво індивідуального житлового  будинку   в АДРЕСА_1, загальною площею 600 кв.м. за рахунок вільних земель міськвиконкому.

З копії договору від 26.01.1972 року укладеного між виконавчим комітетом Любомльської міської ради депутатів трудящих та позивачем вбачається, що останньому надано право безстрокового користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1.

Комплексним висновком відповідності державним будівельним, санітарним, протипожежним нормам, містобудівній документації, правилам забудови,  земельному та природоохоронному законодавству, рекомендовано позивачу узаконити нерухоме майно котре знаходиться  пАДРЕСА_1. 

У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із  правочинів.

Згідно ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме  майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до  ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, визнання відповідачем пред'явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов, підлягає до задоволення.     

Керуючись ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,  на підставі ст. ст. 16, 328,  376, 392  ЦК України,  суд,   -

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

            Визнати за ОСОБА_1право власності на нерухоме майно вартістю 65288,00 (шістдесят п”ять тисяч двісті вісімдесят вісім )  гривень  зокрема, житловий будинок “А-1”, прибудову  “а”, літню кухню “Б-1”, сарай “В-1”, сарай - “в”,  льох  “Г-1”, вбиральню - “Д”,  огорожу -“1”, ворота  - “2”,  в тому числі на самочинно збудоване нерухоме майно - літню кухню “Б-1”, та сарай - “в”, що знаходяться в пАДРЕСА_1, згідно даних технічного паспорта на об'єкт нерухомого майна від 17 вересня 2008 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області  через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги,  або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

   Головуючий: суддя                     /підпис/               І.В. МОСІЄВИЧ        

                                   СУДДЯ:                                           І.В.МОСІЄВИЧ