Справа № 252/11012/13-ц
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 квітня 2014 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Дубовика Р.Є., при секретарі Капустіній В.В., за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, представника третьої особи Лисова О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Горлівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування
про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, визначення способу участі у вихованні дитини, -
В С Т А Н О В И В:
Звернувшись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 просить зобов'язати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, усунути перешкоди у його спілкуванні з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; визначити наступні способи його участі у спілкуванні та вихованні дитини: систематичні зустрічі з сином ОСОБА_5 з правом забирати дитину за його місцем проживання щосуботи о 9 годині та повертати за місцем проживання матері дитини не пізніше 18 години наступного дня; під час перебування ОСОБА_2 за межами країни дитину залишати за його місцем проживання; проводити щорічну відпустку з дитиною у літній період в оздоровлюючому місці; строк зазначених способів участі у вихованні малолітнього ОСОБА_5 по бажанню дитини може бути збільшений за обоюдною згодою батьків, зазначивши, що з 11.08.2006 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_5. Коли дитині було 4 місяці, відповідачка заочно вчилася, він працював і у нього був ненормований робочий день, тому допомагала у вихованні дитини його мати ОСОБА_7 Сімейно-шлюбні відносини між ними були припинені з липня 2008 року у зв'язку з відсутністю взаєморозуміння. Відповідно до рішення Микитівського районного суду м. Горлівки від 26.08.2010 року шлюб між ними було розірвано, дитина залишилась проживати з ОСОБА_2, а фактично з її матір'ю - ОСОБА_8 Після розлучення у 2012 році відповідачка усіма засобами чинила перешкоди у спілкуванні з дитиною, від сусідів та знайомих він дізнавався про те, що мати залишає дитину на сторонніх осіб, хоча на той момент ніде не працювала. Він приймав активну участь у вихованні дитини, сплачував неофіційно аліменти на утримання дитини, але згодом припинив фінансування. Наприкінці 2012 року ОСОБА_2 виїхала за межі України на півроку і залишила дитину на нього та бабусь. Під час перебування сина у ОСОБА_8 дитина скаржилась на його неналежне виховання. У квітні 2013 року вона знову виїхала за межі України і заборонила йому спілкуватися та приймати участь у вихованні сина. На даний час житина проживає з ОСОБА_8, яка на контакт не йде та на телефонні дзвінки не відповідає. За інформацією ДНЗ № 121 дитина з 19.03.2013 року дитячий заклад не відвідує, в зв'язку з чим ДНЗ не може підготувати документи для оформлення дитини до шкільного закладу. Він працює водієм автотранспортних засобів у ТОВ «Торгівельний будинок «Амстор», матеріально забезпечений, мешкає у впорядкованій квартирі, де створені всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Характеризується він позитивно, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався. Обставин, які б давали підстави, що його спілкування з дитиною несе пошкодження сина, не існує.
Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні пред'явлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, не заперечували, щоб позивач забирав дитину та спілкувався з нею через суботу 2 рази на місяць з 9 години до 18 години наступного дня, щоб проводив з дитиною відпустку не більше 15 днів за попереднім погодженням з матір'ю дитини, не заперечували також проти збільшення строків та способів участі батька у вихованні дитини, але заперечували проти того, щоб дитина залишалась з позивачем під час перебування ОСОБА_2 за межами країни, пояснивши, що ОСОБА_2 не забороняла позивачу бачитися з дитиною та спілкуватися з нею. Дитину забирали також баба та дід з боку позивача, однак він сам дитину не брав. Вона не настроювала дитину проти батька, вона сама не хоче бачитися з батьком.
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування за довіреністю Лисов О.В. у судовому засіданні пояснив, що виконком Горлівської міської ради, як орган опіки та піклування, розглянувши надані документи щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає разом з матір'ю ОСОБА_2, вважає за доцільне визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні дитини шляхом спілкування з нею щосереди та щосуботи з 9.00 до 18.00, а також сумісного відпочинку з дитиною протягом 10 календарних днів у літній період, без присутності матері дитини ОСОБА_2
Суд, вислухавши пояснення сторін, представника відповідача, представника третьої особи, допитавши свідків ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з'ясувавши думку малолітнього ОСОБА_5, який висловив своє бажання бачитися з батьком та спілкуватися з ним, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:
У судовому засіданні встановлено, що з 11.08.2006 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, мають малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Після розірвання 26.08.2010 року шлюбу між сторонами малолітній ОСОБА_5 залишився проживати разом з матір'ю ОСОБА_2, позивач ОСОБА_1 проживає окремо.
З березня 2013 року сторони не можуть досягти взаємної згоди щодо способів участі батька ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5, оскільки між сторонами існують взаємні неприязні відносини. За таких обставин позивач позбавлений можливості нормально спілкуватися з дитиною, приймати участь в її вихованні, тому змушений звертатися до суду.
Відповідно до ст.141 СК України - мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.157 СК України - той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст.159 СК України - якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Позивач ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів у Товаристві з обмежению відповідальністю «Торгівельний будинок «АМСТОР», за місцем мешкання та роботи характеризується позитивно, на профілактичному обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, від виконання своїх батьківських обов'язків не ухиляється, бажає спілкуватися з дитиною та приймати активну участь в її вихованні.
Аналізуючи досліджені у судовому засіданні обставини та докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, та, виходячи насамперед з інтересів дитини, беручи до уваги вік дитини, стан її здоров'я, наявність у неї бажання спілкуватися з батьком, позитивне ставлення ОСОБА_1 до виконання своїх батьківських обов'язків, вважає можливим визначити позивачу ОСОБА_1 наступні способи участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_5: систематичні побачення з дитиною без присутності матері - ОСОБА_2 з правом забирати дитину за місцем свого проживання щосуботи о 09 годині 00 хвилин та повертати дитину за місцем її проживання не пізніше 18 години 00 хвилин наступного дня; можливість спільного відпочинку з дитиною в літній період протягом не більше 15 днів без присутності матері дитини - ОСОБА_2, а також встановити, що способи участі батька - ОСОБА_1 у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_5, а також час його спілкування з дитиною, можуть бути збільшені за бажанням дитини за обопільною згодою обох батьків.
Зазначені способи участі батька у вихованні дитини, з урахуванням всіх обставин справи, а також того, що позивач ОСОБА_1 згідно графіка своєї роботи має лише два вихідних дні щотижня, а саме - субота та неділя, суд вважає необхідними і достатніми для його спілкування з дитиною і таке спілкування не перешкоджатиме нормальному розвиткові дитини.
Зобов'язання відповідача ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні позивача ОСОБА_1 з дитиною суд вважає зайвим, оскільки такі перешкоди якраз і усунені шляхом визначення позивачу зазначених вище способів його участі у вихованні дитини, чого повинна дотримуватись також і відповідач ОСОБА_2
Що стосується такого способу участі батька у вихованні дитини, як залишення дитини за його місцем проживання під час перебування ОСОБА_2 за межами країни, суд вважає таку позовну вимогу необгрунтованою, оскільки це може призвести до порушення прав матері щодо дитини, а також права дитини на сумісне перебування або сумісний відпочинок разом з матір'ю за кордоном. Таке питання повинно вирішуватись виключно за обопільною згодою обох батьків з урахуванням бажання та інтересів дитини.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити частково.
Визначити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, наступні способи участі у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2:
- систематичні побачення з дитиною без присутності матері - ОСОБА_2 з правом забирати дитину за місцем свого проживання щосуботи о 09 годині 00 хвилин та повертати дитину за місцем її проживання не пізніше 18 години 00 хвилин наступного дня;
- можливість спільного відпочинку з дитиною в літній період протягом не більше 15 днів без присутності матері дитини - ОСОБА_2.
Встановити, що способи участі батька - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вихованні малолітнього сина - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, а також час його спілкування з дитиною, можуть бути збільшені за бажанням дитини за обопільною згодою обох батьків.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки протягом 10 днів з дня його проголошення.
СУДДЯ: