Справа № 2-361/ 2011р.

Провадження № 2 / 201/ 4 / 2014р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2014р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Кім Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

22.05.2009р. ЗАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус», ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

11.09.2009р. справу передано в провадження судді Ткаченко Н.В. у зв'язку з переведенням судді Чорнобук В.І. до іншого суду.

Ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 15.09.2009р. було замінено сторону позивача - замість ЗАТ КБ «ПриватБанк» - ПАТ КБ «ПриватБанк» (в липні 2009р. відбулась офіційна зміна назви банку з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на ПАТ КБ «ПриватБанк»).

02.04.2010р. відповідачем ОСОБА_2, була подана апеляційна скарга на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2009р. про відкриття провадження по справі (т.1 а.с. № 54). Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.06.2010р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено та ухвалу суду від 25.05.2009р. залишено без змін. ( т.1 а.с. № 79).

01.09.2010р. до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про зупинення провадження по даній справі до вирішення Луцьким міськрайонним судом Волинської області цивільних справ за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Волинської філії про внесення змін до кредитної угоди, договорів траншу та за позовом ОСОБА_2 до ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Волинської філії про визнання кредитного договору недійсним та 24.09.2010р. ухвалою суду провадження по справі (у 2010 році № 2-361/2011р.) за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ТОВ «УФА «Верус» про стягнення заборгованості було зупинено. (т.1 а.с.№ 98).

04.07.2011р. ухвалою судді Ткаченко Н.В. провадження по справі було відновлено (т.1 а.с. 142).

29.08.2011р. до суду надійшло клопотання відповідачки ОСОБА_3 про зупинення провадження по справі до визначення правонаступників відповідача ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та разом з клопотанням суду була надана копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 (т.1 а.с. № 153-154). 26.09.2011р. ухвалою суду провадження по справі № 2-361/2011р. було зупинено терміном на шість місяців із дня смерті ОСОБА_2, а саме, до 26.12.2011р. (т.1 а.с. 157).

Приймаючи до уваги відповідь Першої Луцької державної нотконтори, ухвалою судді Ткаченко Н.В. від 01.03.2012р. провадження по справі № 2-361/2011р. було відновлено та залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (т.1 а.с. № 187, т. 2 а.с. № 31).

10.05.2012р. відповідачкою ОСОБА_1 була подана апеляційна скарга на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2009р. про відкриття провадження по справі (т.1 а.с. № 239-241).

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.08.2012р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу суду від 25.05.2009р. залишено без змін (т.2 а.с. № 19-21).

В обґрунтування позовних вимог позивач в позовній заяві посилався на те, що 24.12.2007р. між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 була укладена кредитна угода № 329/с про надання позичальнику кредиту з загальним лімітом в розмірі 50000 дол. США та 27.12.2007р. між тими ж сторонами був укладений кредитний договір № 331/с, відповідно до якого ОСОБА_2 був наданий кредиту у розмірі 68550 дол. США, в обмін на зобов'язання позичальника повернути отримані кошти, сплати відсотки та виконати інші зобов'язань в обумовлені договорами розмірах та строки. В забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 за зазначеними договорами, були укладені договори поруки від 24.12.2007р. за №329/с, від 27.12.2007р. за №331/с між ЗАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 та договори застави майна від 26.12.2007р., 27.12.2007р., 28.12.2007р. між банком та ОСОБА_2 Також, в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2, 12.01.2009р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» був укладений договір поруки №467 та додаток № 1 до нього, відповідно до якого, останнє взяло на себе зобов'язання нести відповідальність перед банком у разі невиконання позичальником зобов'язань в загальному розмірі 200 грн., за кожним договором окремо.

Під час розгляду справи позивачем тричі: 30.06.2011р., 17.01.2012р. та 07.11.2012р. уточнювались позовні вимоги, та відповідно до останніх уточнень від 07.11.2012р. (т.2 а.с. № 62) позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитною угодою №329/с від 24.12.2007р., та кредитним договором № 331/с від 27.12.2007р. заявлено до ОСОБА_1, як спадкоємиці після померлого ОСОБА_2 Крім того, в уточненій заяві представник позивача просив стягнути штрафні санкції за неналежне виконання позичальником умов п. 2.2.7 кредитної угоди № 331/с штрафи за порушення умов договорів застави.

Представник позивача - Колодочка П.О. (діє на підставі довіреності від 26.04.2011р.) у судове засідання 10.04.2014р. не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений належним чином. 10.04.2014р. до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив позовні вимоги з урахуванням останніх уточнень від 07.11.2012р. задовольнити в повному обсязі, та стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк»: суму заборгованості по кредитному договору № 331/с від 27.12.2007р. у розмірі 91806,76 дол. США, пеню у розмірі 111438, 33 грн., штраф в розмірі 10958, 40 грн.; штраф за договором застави автотранспорту від 28.12.2007р. в розмірі 117 564 грн.; суму заборгованості за кредитною угодою № 329/с від 24.12.2007р. у розмірі 48930,19 дол. США та пеню у розмірі 69821,01 грн.; штраф за договором застави автотранспорту від 27.12.2007р. в розмірі 83371,50 грн.; штраф за договором застави майна №329/с від 26.12.2007р. в розмірі 4266 грн. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ТОВ «УФА «Верус» на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість в сумі 200 грн., по кожному кредитному договору окремо, а також на користь держави судові витрати по справі. Крім того, в заяві від 10.04.2014р. представник позивача Колодочка П.О. просив розглядати справу з винесенням рішення суду за його відсутності на загальних засадах ЦПК України.

ОСОБА_3 відповідно до останньої редакції позовних вимог виключена з числа відповідачів. Рішеннями Луцького міськрайонного суду Волинської області від 06.09.2012р. по справах №0308/8102/12 та № 0308/8063/12 визнано припиненими зобов'язання ОСОБА_3 за договорами поруки № 329/с від 24.12.2007р. та № 331/с від 27.12.2007р., рішення набрали чинності (т.2 а.с. № 35-38).

Відповідачка - ОСОБА_1 в судові засідання починаючи з 21.05.2012р. по 10.04.2014р. не з'являлася жодного разу, про час та місце розгляду справи кожного разу повідомлялась шляхом направлення судових повісток за адресою, наданою самою відповідачкою в своїх клопотаннях, запереченнях та доповненнях. Поштові повідомлення про отримання відповідачкою судових викликів повернулися до суду на судові засідання 21.05.2012р., 23.10.2012р. (надала заяву про відкладення у зв'язку з хворобою, що й було враховане судом), 04.12.2012р. та 22.01.2013р. (т. 1 а.с. № 234, т.2 а.с. № 41, 87, 158). Починаючи з березня 2013р. конверти надіслані судом на адресу відповідачки, поверталися з позначками « за минуванням терміну зберігання» та про зміну свого місця проживання, відповідачка суд не повідомляла (т. 3 а.с. № 17, 29, 69, 162, 176). В судове засідання 10.04.2014р. з урахуванням того, що від відповідачки поверталися конверти «за минуванням терміну зберігання» відповідачка була повідомлена шляхом розміщення оголошень у всеукраїнській газеті «Урядовий кур'єр» та місцевому виданні м. Луцька - газеті «Волинь-нова» (а.с. № 178-183).

16.05.2012р. до суду поштою надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 по справі, в обґрунтування яких відповідачка посилалась на те, що вона дійсно після смерті батька звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом, проте свідоцтво про право на спадщину не було оформлене та її частка у спадковому майні не визначена, оскільки за життя батька не була визначена його частка у спільному майні. Вона як спадкоємець за законом може відповідати лише в межах вартості майна одержаного в спадщину, але дійсна вартість майна яке є спадковою масою після смерті батька їй не відома. Обов'язок відповідати за невиконання боржником основного зобов'язання припинився у зв'язку зі смертю боржника, тому кредитор має право звернути стягнення лише на спадкове майно, у разі якщо таких коштів не вистачить для задоволення його вимог, він не має права одержати задоволення своїх вимог за рахунок іншого майна спадкодавця. Вимоги банку щодо стягнення неустойки за неналежне виконання позичальником за життя кредитних зобов'язань, відповідачка також вважає необґрунтованими, оскільки вони суперечать ч.3 ст.1231 ЦК України (т. 1 а.с. № 235-237).

30.11.2012р. відповідачка надала суду доповнення до заперечень, в яких просила відмовити баку в задоволені позову про стягнення заборгованості, оскільки в провадженні апеляційного суду Волинської області перебуває справа про звернення стягнення на предмет застави, а тому у разі стягнення заборгованості може мати місце подвійне стягнення з боку банку (т. 2 а.с. № 111-112).

28.01.2014р. до суду надійшли заперечення відповідачки, в яких вона не визнала нараховану банком неустойку за порушення зобов'язань, оскільки вважала, що така неустойка може бути стягнута зі спадкоємця лише у разі стягнення її за життя з боржника - спадкодавця (т. 3 а.с. № 138-139).

18.02.2014р. до суду поштою надійшли додаткові письмові заперечення ОСОБА_1, в яких відповідачка зазначила, що рішенням суду в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №329/с від 24.12.2007р., звернуто стягнення на все спадкове майно, яке вона отримала у спадщину, враховуючи, що спадкоємці відповідають перед кредитором в межах вартості майна одержаного в спадщину, то при відсутності чи недостатності спадкового майна кредитне зобов'язання припиняється неможливістю виконання чи недостатністю спадкового майна. Решта зобов'язань припиняється на підставі ст.607 ЦК України (т. 3 а.с. № 151).

Представник відповідача ТОВ «УФА«Верус» в судове засідання 10.04.2014р. не з'явився. Про день та час розгляду справи відповідач ТОВ «УФА«Верус» повідомлявся шляхом надіслання судової повістки, яка згідно відомостей УДП «Укрпошта» отримана адресатом. Крім того, 20.01.2014р. представник відповідача ОСОБА_6 надав суду заяву про визнання позовних вимог та розгляд справи за його відсутності (т. 3 а.с. № 131).

За таких обставин, суд вважає, що на підставі ч. 4 ст. 74, ч.1 ст. 76 ч.2 ст. 77 ЦПК України відповідачка ОСОБА_1 вважається належним чином повідомленою про день та час судового засідання і такою, що відсутня без поважних причин, що є підставою для вирішення справи за відсутністю відповідачки на підставі наявних в справі доказів.

Отже, відповідно до ст. 169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності сторін. З урахуванням того, що відповідачами надавалися суду заперечення на позов банку, суд вважає за можливе винести рішення на загальних підставах, встановлених ЦПК України

Розгляд справи відбувався за правилами ч. 2 ст. 197 ЦПК України без фіксування судового процесу технічними засобами.

Суд вивчивши матеріали справи та дослідивши їх в судовому засіданні, ознайомившись з заявами сторін по справі, доводами та міркуваннями викладеними ними в письмових поясненнях та запереченнях, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом встановлено, що 24.12.2007р. між ОСОБА_2 та позивачем була укладена кредитна угода № 329/с, відповідно до умов якої позивач зобов'язався надати ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 50000 дол. США. Надання кредитних коштів здійснювалось окремими частинами - траншами кредиту, після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених кредитною угодою, а також договорами про видачу траншу. Термін повернення кредиту й окремих частин - траншів кредиту, встановлюються договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, але не пізніше 20.12.2012р. За користування кредитними коштами, позичальник повинен сплачувати відсотки у розмірі 14% річних, а у разі порушення будь-якого з зобов'язань по погашенню траншів кредиту позичальник сплачує 32% річних від суми залишку несплаченої заборгованості. Крім того, відповідно до п.2.2.7 кредитної угоди позичальник зобов'язаний інформувати банк про цільове використання кредиту, за неналежне виконання відповідних умов угоди згідно п.6.2 передбачена відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 2% від суми отриманого кредиту (т. 1 а.с. № 11-14).

Згідно договорів про видачу траншів № 329/с/2 від 19.03.2008р. та № 329/с/3 від 23.04.2008р., ОСОБА_2 були видані транші кредиту в рамках кредитного ліміту в розмірі 15000 дол. США та 21000 дол. США (т. 1 а.с. № 16-18).

Виконання зобов'язань позичальника за кредитною угодою були забезпечені договором застави майна від № 329/с від 26.12.2007р. та договором застави автотранспорту від б/н від 27.12.2007р., посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 у реєстрі № 2940, укладеними між банком та ОСОБА_2 (т. 1 а.с. № 220-227).

27.12.2007р. між ОСОБА_2 та позивачем був укладений кредитний договір № 331/с, відповідно до якого ОСОБА_2 був наданий кредиту у розмірі 68550 дол. США, в обмін на зобов'язання повернути отримані кредитні кошти, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 14 % річних з кінцевим терміном повернення кредиту - 26.12.2012р. (т. 1 а.с. № 7-9).

Виконання зобов'язань позичальника за договором № 331/с були забезпечені договором застави автотранспорту б/н від 28.12.2007р., укладеним між банком та ОСОБА_2 та посвідченим приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_7 у реєстрі № 2948 (а.с. № 215-217).

Неналежне виконання ОСОБА_2 взятих на себе кредитних зобов'язання по своєчасному поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків, несплата заборгованості зумовило ПАТ КБ «ПриватБанк» звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 07.12.2011р. до Першої Луцької державної нотаріальної контори за вх. № 1029 надійшла заява від ОСОБА_1, яка є донькою померлого, про прийняття після смерті спадкодавця ОСОБА_2 спадщини за законом. Інші спадкоємці за законом дружина - ОСОБА_3 та донька - ОСОБА_8 відмовились від належної їм частки спадщини, про що засвідчили в письмових заявах, які приєднані до спадкової справи № 256/2011. (т.1 а.с. №171, 171 зв). Отже відповідно до матеріалів спадкової справи єдиним спадкоємцем ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1.

Стаття 1281 ЦК України визначає шестимісячний строк пред'явлення кредитором спадкодавця своїх вимог до спадкоємців. Вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості були заявлені в суд, ще до основного боржника ОСОБА_2 і за його життя та в подальшому після визначення кола спадкоємців, які прийняли спадщину після померлого, розгляд справи було поновлено з залученням відповідачки ОСОБА_1 Крім того, з матеріалів спадкової справи №256/2011 (т.1 а.с.№ 161зв.-165) вбачається наявність заявлених кредитором ПАТ КБ «ПриватБанк» своїх вимог до спадкоємців померлого ОСОБА_2, а отже суд вважає, що вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» є пред'явленими до спадкоємця у визначений законодавством строк.

Так, за кредитним договором № 331/с від 27.12.2007р. станом на 23.06.2011р. заборгованість ОСОБА_2 перед банком становила 105748,75 дол. США, з яких: 57505,81 дол. США - заборгованість по основній сумі кредиту, 34300,95 дол. США - заборгованість за відсотками; 13941,99 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання. Розмір заявленої суми обґрунтований наданим суду детальним розрахунком заборгованості (т.2 а.с. № 70-72).

Крім того, ОСОБА_2 не були виконані вимоги п. 2.2.7. кредитного договору № 331/с стосовно надання банку інформації про цільове використання кредитних коштів з наданням відповідної документації, за що п.6.2. договору передбачена відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 2% від суми отриманого кредиту, який становить 1371 дол. США (68550 дол. США х 2/100), та умови пункту 17.1 договору застави № 2948 щодо продовження строку дії договору страхування майна (договір страхування наземного транспорту № VOSTMA65478 від 27.12.2007р.), невиконання яких передбачає згідно пункту 18 договору застави сплату штрафу на користь позивача у розмірі 30 % від вартості предмету застави, зазначеної у п. 9 договору застави, що складає 117564 грн.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення штрафів знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

За кредитним договором № 329/с станом на 23.06.2011р. сума заборгованості складає 57665,46 дол. США, 30397,31 дол. США - заборгованість по основній сумі кредиту, 17921,43 дол. США - заборгованість за відсотками; 8735,27 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання, 611,45 дол. США - заборгованість з комісії. Розмір заявленої суми обґрунтований наданим суду детальним розрахунком заборгованості (т.2 а.с. № 73-77).

Також, ОСОБА_2 не були виконані вимоги пункту 17.1 договору застави № 2940 щодо продовження строку дії договору страхування майна (договір страхування наземного транспорту (договір страхування наземного транспорту № VOSTMA64821 від 27.12.2007р.), невиконання яких передбачає згідно пункту 18 договору застави № 2940 сплату штрафу на користь позивача у розмірі 30 % від вартості предмету застави, зазначеної у п. 9 договору, що складає 83371, 50 грн., та умови п.17.1 договору застави майна № 329/с від 26.12.2007р., щодо продовження дії договору страхування майна № VOSTMІ65422 від 27.12.2007р., що відповідно до п.18 договору застави передбачає нарахування штрафу у розмірі 30% від вартості предмету застави, зазначеної у п. 9 договору застави майна, що складає 4266 грн.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення вищезазначених штрафів знайшли своє підтвердження при розгляді справи.

Таким чином, розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк», який виник за життя останнього та розрахований по день його смерті складається з: заборгованості за кредитною угодою №329/с від 24.12.2007р. в розмірі 57665,46 дол. США та штрафу 87637,50 грн.; заборгованості за кредитним договором № 331/с від 27.12.2007р., в розмірі 107119,75 дол. США та штрафу 117564 грн.

Вирішуючи спір про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 суд виходив з наступного.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 1 ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

З урахуванням вимог ст.ст. 1216, 1218, ч.1 ст. 1273 ЦК України (право на відмову від прийняття спадщини) та ч.2 ст.1275 ЦК України (правові наслідки відмови від прийняття спадщини) до ОСОБА_1 перейшли всі права та обов'язки ОСОБА_2, що належали останньому за його життя і не припинились внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1231 ЦК України до ОСОБА_1, як спадкоємиці перейшов обов'язок відшкодувати майнову шкоду, яка була завдана ОСОБА_2, внаслідок невиконання останнім своїх зобов'язанням перед ПАТ КБ «ПриватБанк».

Пунктом 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України, за якою спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Отже, оскільки позивачем усі нараховані ОСОБА_2 суми заборгованості були вчинені станом на 23.06.2011р., тобто до дня смерті боржника, то посилання ОСОБА_1 на ч. 3 ст. 1231 ЦК України, як на відсутність підстав для покладення на неї обов'язку по сплаті неустойки (пені та штрафу) суд оцінює критично.

Визначаючи вартість майна, одержаного відповідачкою ОСОБА_1 у спадщину, в межах якої згідно до ст.1282 ЦК України повинні бути задоволені вимоги кредитора, суд керується наступними висновками, які встановлені під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст.1269 ЦК України).

Договорами застави майна від 26.12.2007р., 27.12.2007р. та 28.12.2007р., укладеними між позивачем та ОСОБА_2, була визначена вартість заставного майна, що належало ОСОБА_2 за життя та передано в заставу ПАТ КБ «ПриватБанк», як забезпечення виконання його кредитних зобов'язань. Так, відповідно до п.9 договору застави майна №329/с від 26.12.2007р. та п.9 договору застави автотранспорту б/н від 27.12.2007р., які є засобом забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 329/с, вартість предмету застави визначена сторонами в розмірі 14220 грн., та 277905 грн. Відповідно до п.9 договору застави автотранспорту б/н від 28.12.2007р., який є засобом забезпечення виконання зобов'язань за кредитною угодою №331/с від 27.12.2007р., вартість предмету застави визначена сторонами в розмірі 391880 грн.

Таким чином, оскільки в силу ч.2 ст. 523 ЦК України застава встановлена первісним боржником збереглась після заміни боржника, суд вважає можливим при визначенні вартості успадкованого ОСОБА_1 майна виходити з вартості заставного майна відповідно до вищезазначених договорів застави, оскільки будь-яких доказів на спростування відповідних обставин ОСОБА_1 суду надано не було.

Таким чином, загальна вартість заставного майна за кредитною угодою № 329/с від 26.12.2007р. становить 292125грн., а за кредитною угодою №331/с від 27.12.2007р. - 391880грн.

Крім того, під час розгляду справи було встановлено, що 17.06.2004р. за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на нерухоме майно - приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 150,6кв.м. (реєстраційний номер майна 3432071), що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» № 36992669, копія якого наявна в матеріалах справи. Дійсна ринкова вартість даного нерухомого майна становить 373000 грн., що підтверджується висновком Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 8241 від 29.04.2013р. (т.3 а.с. № 85-102).

Відповідно до ст. ст. 1218, 1282 ЦК України дане нерухоме майно також увійшло до складу спадщини після померлого ОСОБА_2, яку прийняла ОСОБА_1 та його вартість також повинна бути врахована при визначені тієї суми, в межах якої відповідачка несе обов'язки, як спадкоємець.

Статтями 1297, 1299 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно та зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.

Невиконання спадкоємцями вимог закону щодо оформлення та реєстрації спадкового майна не може бути підставою для відмови у задоволенні позову в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а отже, заперечення ОСОБА_1 щодо неможливості задоволення вимог кредитора, оскільки не визначена вартість майна отриманого нею у спадщину, суд також оцінює критично та вважає, що вони не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Посилання ж відповідачки на рішенням Апеляційного суду Волинської області від 03.12.2013р. по справі № 22-ц/773/1604/13, яким, як зазначає відповідачка, звернуто стягнення на все успадковане нею майно, яке вона отримала у спадщину, суд ці посилання оцінює критично, оскільки тільки наявність відповідного рішення суду не може бути підставою для відмови в задоволенні позову, враховуючи що жодних підтверджень фактичного його виконання суду відповідачкою надано не було. Зокрема, рішенням суду від 03.12.2013р. стягнення було звернуто лише на заставне майно, яке виступає засобом забезпечення кредитних зобов'язань тільки за кредитною угодою №329/с від 24.12.2007р. Крім того, згідно посилань представника позивача в наданій суду 10.04.2014р. заяві дане рішення на сьогоднішній день не виконано.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованість за кредитною угодою №329/с від 24.12.2007р. станом 23.06.2011р. в розмірі 57665,46 дол. США та штрафу 87637,50 грн., підлягає стягненню сума 478625 грн., яка складається з: 14220 грн. - вартість майна за договором застави №329/с від 26.12.2007р., 277905 грн. - вартість майна за договором застави автотранспорту б/н від 27.12.2007р. та 186500 грн. - 1/2 вартості успадкованого нерухомого майна.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 331/с від 27.12.2007р. в розмірі 107119,75 дол. США та штрафу 117564 грн. з ОСОБА_1 підлягає стягненню сума 578380грн., яка складається з: 391880 грн. - вартість заставного майна за договором застави автотранспорту б/н від 28.12.2007р. та 186500 грн. - 1/2 вартості успадкованого нерухомого майна.

При стягненні сум за кредитними договорами, суд позбавлений можливості визначити, з чого вони складаються (заборгованості за кредитом, процентами, неустойки тощо), а тому порядок та черговість стягнення на користь банку сум (заборгованості за кредитом, процентів та інш.) буде визначатися на стадії виконання рішення з урахувань положень Закону України «Про виконавче провадження», ст. 534 ЦК України та п. 4.8. договорів.

Крім того, 12.03.2012р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «УФА «Верус» був укладений додаток б/н до Договору поруки №467 від 12.01.2009р., згідно якого ТОВ «УФА «Верус» надало поруку перед ПАТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 200 грн. за виконання ОСОБА_1 грошових зобов'язань, які випливають з кредитного договору № 331/с від 27.12.2007р. та кредитної угоди № 329/с від 24.12.2007р. (т.1 а.с. № 239).

Оскільки вищезазначений додаток б/н до Договору поруки № 467 від 12.03.2012р., якими передбачено стягнення солідарно з відповідачів та ТОВ «УФА «Верус» суми 200 грн., не є багатостороннім договором, суд вважає, що в задоволені цієї частини позовних вимог слід відмовити.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 під час розгляду справи була виключена зі складу відповідачів, відповідно до ст. 154 ЦПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення вважає необхідним скасувати заходи забезпечення позову у відношенні ОСОБА_3, вжиті ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Чорнобук В.І. від 25.05.2009р. (у 2009 році номер справи був № 2-4164/09) в повному обсязі (т.1 а.с. № 26).

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з огляду на те, що для позивача ухвалою судді Чорнобук В.І. від 25.05.2009р. була відстрочена сплата цих витрат, а даним рішенням хоча й частково задоволено позовні вимоги, то на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3654грн., оскільки це максимально встановлений розмір судового збору за позовами майнового характеру відповідно до Закону України «Про судовий збір».

В стягненні судових витрат з ТОВ «УФА «Верус» на користь держави слід відмовити, оскільки даним рішенням в задоволені позовних вимог до цього відповідача відмовлено.

Щодо витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, то з огляду на те, що 01.11.2011р. набрав законної сили Закон України «Про судовий збір», згідно якого ст. 81 ЦПК України «Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи» виключена з цивільно-процесуального кодексу України, суд не находить підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь держави цих витрат, не дивлячись на те, що ухвалою судді Чорнобук В.І. від 25.05.2009р. стягнення витрат на ІТЗ було відстрочено до винесення рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 1054, 1218, 1231, 1281, 1282, 1297, 1299 ЦК України, ст. ст. 8, 10, 11, 60, 74, 76, 77, 88, 154, 169, ч. 2 ст. 197, ст. ст. 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус» , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованість за кредитною угодою №329/с від 24.12.2007р. суму 478625 грн. (чотириста сімдесят вісім тисяч шістсот двадцять п'ять грн.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» в рахунок погашення заборгованість за кредитним договором № 331/с від 27.12.2007р. суму 578380 грн. (п'ятсот сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят грн.)

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 3654 грн.

В задоволені іншої частини позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» - відмовити.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська судді Чорнобука В.І. від 25.05.2009р. (у 2009 році номер справи був 2- 4164/09) у відношенні ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_1, АДРЕСА_1) - скасувати в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя: Ткаченко Н.В.