Справа № 22ц-2215/2008                               Головуючий у 1 інстанції -

Категорія - цивільна                                       Кухта В.О..

                                                                         Доповідач - Позігун М.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Менського районного суду від 14 листопада 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1до головного фінансового управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, Менської виправної колонії №91 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області про стягнення заробітної плати за IV квартал 2007 року та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И В :

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 14 листопада 2008 року, яким йому  відмовлено в задоволенні позовних вимог  до головного фінансового управління Державного департаменту України з питань виконання покарань, Менської виправної колонії №91 управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Чернігівській області про стягнення заробітної плати за IV квартал 2007 року,  моральної шкоди та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі. Незаконність судового рішення  апелянт обґрунтовує порушенням судом норм матеріального і процесуального права та Конституції України. Так, апелянт вказує, що він направив до суду клопотання про етапування в судове засідання, яке не було розглянуто суддею, чим порушено ст.ст. 24, 129 Конституції України. Суддя безпідставно керувався при ухваленні рішення лише  статтями 118, 119, 121 Кримінально-виправного кодексу України, Інструкціями і наказами Державного департаменту України з питань виконання покарань, що суперечить ст. 43 Конституції України, яка визначає, що кожен має право на працю, яку він обере самостійно.  Крім того, кримінально-виправним кодексом України, КЗпП України, Законом України „Про оплату праці” та Конституцією України закріплено, що заробітна плата не може бути менше законодавчо встановленого розміру мінімальної заробітної плати.  Судом не враховано, що виробничі наряди сфальсифіковано і явно занижено, що заробітної плати він не отримував, а підписи в платіжних відомостях не його.

          Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

          Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем не було доведено фактів порушень з боку відповідача його прав, заробітна плата нараховувалась відповідачу згідно діючого законодавства.

  Висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам та вимогам нормативних актів, які регулюють правовідносини між сторонами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

  Судом встановлено, що наказом відповідача №10 від 22.01.2007р. ОСОБА_1. був призначений  робітником швейної дільниці з 22.01.2007 року з відрядною оплатою праці.  Відповідно до розділу Ш Інструкції з оплати праці засуджених до обмеження та позбавлення волі  праця осіб, засуджених до позбавлення волі оплачується відповідно  до її  кількості  і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Департаменту. Згідно витягу  з розрахунково-платіжної відомості позивачу за жовтень, листопад і грудень 2007 року було нараховано відповідно 89 грн.32 коп., 46 грн. і 94 грн. за фактично виконану ним  роботу, що не суперечить   ні вимогам Конституції України, ні нормам КЗпП України, ні нормам Закону України „Про оплату праці”,  виходячи зі змісту яких   встановлений мінімальний розмір заробітної плати гарантується  лише   при виконанні  встановленого обсягу робіт.

  Згідно  витягу з  розрахунково-платіжної відомості  у засудженого ОСОБА_1. за період з жовтня по  грудень 2007 року проведено утримань відповідно на 175 грн. 43 коп., 181 грн7.04 коп., 189 грн. 96 коп.,   підлягало виплаті на руки відповідно 13грн.39 коп., 6 грн.90 коп. та 14 грн. 10 коп.  При цьому  мали місце не перекриті витрати  по утриманню ОСОБА_1., які    склали відповідно 99грн.50 коп., 141 грн. 94 коп., 110 грн. 06 коп.

За викладених обставин доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду ухваленого судом  з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням положень ч 6 ст. 76 ЦПК України не може бути підставою  скасування рішення суду не задоволення клопотання позивача про його етапування в  приміщення суду для участі в розгляді справи, оскільки зазначені обмеження  пов'язані зі споєнням  позивачем злочину, передбачені діючим законодавством  і не суперечать Конституції України.

         Керуючись ст.ст.  303,  307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України,  суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення  Менського районного суду від 14 листопада  2008 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                           Судді: