ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

29 квітня 2014 року Справа №01/10/5026/779/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Гури І.І., при секретарі судового засідання Мирошниченко Б.В., за участю: представника ліквідатора банкрута - Титаренко Є.І. за довіреністю, представника ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" - Колеснікова Я.С. за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області заяву ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" про повернення банкрутом безпідставно отриманих коштів у справі за заявою публічного акціонерного товариства "Дочірній Банк Сбербанку Росії", м. Київ до відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо", м. Золотоноша, Черкаська область про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 08 квітня 2011 року порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо", введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою суду від 18 грудня 2012 року боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Звєздічева М.О.

03 липня 2013 року приватне акціонерне товариство "Перевальський м'ясопереробний завод" подав до суду заяву, у якій просить суд: - - виключити гроші у сумі 200000,00 грн., помилково перерахованих на рахунок банкрута, що належать позивачу, зі складу ліквідаційної маси;

- зобов'язати відповідача повернути безпідставно утримані гроші позивачу.

Заява мотивована наступним:

- за позовом ПАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" господарським судом Черкаської області винесено рішення від 16.09.2011, яким було стягнуто з боржника ВАТ "Золотоношам'ясо" 200 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів, на виконання рішення судом було видано наказ, згідно з яким 28.10.2011 ВДВС ГУЮ у Черкаській області було відкрито виконавче провадження; на момент відкриття виконавчого провадження відносно боржника не було відкрито процедуру банкрутства;

- 14.11.2011 у справі №01/10/5026/779/2011 судом винесено ухвалу про порушення справи про банкрутство ВАТ "Золотоношам'ясо" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника на підставі ч. 4 ст. 12 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" постановою державного виконавця від 03.01.2012 було зупинено виконавче провадження;

- постановою суду від 18.12.2012 по справі №01/10/5026/779/2011 визнано ВАТ "Золотоношам'ясо" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, у зв'язку з чим виконавче провадження було закінчено;

- Вищий господарський суд України постановою від 01.08.2012 зазначив, що ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" помилково перерахував кошти на рахунок ВАТ "Золотоношам'ясо" , а утримувач коштів безпідставно отримав їх у володіння. Тому, ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" був та залишився власником цих коштів, які вибули з його володіння, у такому разі вважати власника коштів кредитором неможливо; цей факт не заперечується і ВАТ "Золотоношам'ясо", тому що у судовому засіданні воно визнало правомірність вимог та підтвердило випадковість та безпідставність отримання коштів на свій рахунок.

- стаття 42 Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначає, яке майно банкрута включається до ліквідаційної маси - все майно, що належить боржнику на праві власності або повного господарського відання; якщо у боржника не має будь-яких прав на утримане майно , воно підлягає поверненню власнику;

- суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника та розглядає скарги на дії (бездіяльність) учасників ліквідаційної процедури та здійснює інші повноваження.

В уточненнях від 09 вересня 2013 року до заяви ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" просить суд:

- виключити грошові кошти в розмірі 200000 грн., помилково перераховані боржнику;

- стягнути за ухвалою господарського суду Черкаської області грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. на користь ПрАТ "Перевальський МПЗ".

У заяві ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" наголошує на тому, що він не є кредитором боржника в розумінні Закону, помилкове перерахування коштів неможливо віднести до будь-якої з підстав виникнення зобов'язання; включення грошових коштів до ліквідаційної маси є безпідставним, оскільки дане майно не відповідає ознакам, закріпленим ч. 1 ст. 42 Закону (в редакції від 19 січня 2013 року), а саме, воно не належить боржникові на праві приватної власності та не знаходиться в його господарському віданні.

Представник ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" уточнила у судовому засіданні, що помилково перераховані кошти в сумі 200000,00 грн. просить виключити з ліквідаційної маси боржника.

Уточнення до заяви були прийняті судом до розгляду.

АТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" у письмових запереченнях на заяву вважає заявника поточним кредитором, оскільки грошові вимоги такого виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство боржника та не можуть бути віднесені до конкурсних вимог кредиторів, а Законом визначений інший порядок їх задоволення, вважає, що ліквідатором правомірно включені спірні грошові кошти до ліквідаційної маси відповідно до ст. 26 Закону; зазначає, що заперечуючи правомірність включення коштів до складу ліквідаційної маси, заявник посилається на Закон в редакції від 19 січня 2013 року, зокрема на п. 8 ст. 42, в той час як необхідно керуватися попередньою редакцією, враховуючи п. 1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції від 19 січня 2013 року), а аналога норми, на яку посилається заявник, у Законі попередньої редакції, немає; вважає, що заявник має документально підтверджені вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, тому має всі ознаки, властиві для кредитора у справі про банкрутство.

Ухвалою суду від 17 вересня 2013 року заяву приватного акціонерного товариства "Перевальський м'ясопереробний завод" задоволено частково, зобов'язано ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" виключити з ліквідаційної маси помилково перераховані приватним акціонерним товариством "Перевальський м'ясопереробний завод" 200 000 грн., які підлягають до стягнення на користь приватного акціонерного товариства "Перевальський м'ясопереробний завод" при виконанні рішення у справі №09/5026/1935/2011; провадження у справі в частині вимог приватного акціонерного товариства "Перевальський м'ясопереробний завод" про стягнення за ухвалою господарського суду Черкаської області коштів в розмірі 200 000 грн. на користь приватного акціонерного товариства "Перевальський м'ясопереробний завод" припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2013 року ухвалу господарського суду Черкаської області від 17.09.2013 року у справі № 01/10/5026/779/2011 залишено без змін, а апеляційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо", арбітражного керуючого Звєздічева М.О. залишено без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 грудня 2013 року касаційну скаргу ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" - арбітражного керуючого Звєздічева М.О. задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2013 року та ухвалу господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року у справі № 01/10/5026/779/2011 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Згідно автоматичного розподілу справ між суддями матеріали оскарження ухвали господарського суду Черкаської області від 17 вересня 2013 року по справі №01/10/5026/779/2011 за апеляційною скаргою ліквідатора ВАТ "Золотоношам'ясо" та за касаційною скаргою ВАТ "Золотоношам'ясо" на постанову КАГС від 22.10.2013 року, передано в провадження судді Гури І.І.

Ухвалою від 11.01.2014 справа в частині розгляду заяви ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний комбінат" про повернення банкрутом безпідставно отриманих коштів, прийнята до свого провадження суддею Гурою І.І., призначено судове засідання на 28.01.2014, визнано явку обов'язковою: сторін, повідомити про судове засідання членів комітету кредиторів.

У письмових поясненнях від 04.01.2014, поданих на виконання вимог суду, ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" зазначив, що ліквідатор банкрута не спростовував факт включення ним грошових коштів до ліквідаційної маси, не дивлячись на те, що це є безпідставним, оскільки дане майно не відповідає ознакам, закріпленим ч. 1 ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: воно не належить боржникові на праві приватної власності та не знаходиться в його господарському віданні, виходячи з чого ПрАТ "Перевальський МПЗ" не є та не міг бути кредитором боржника. Подвійне отримання грошових коштів за таких обставин неможливе, оскільки з моменту закриття провадження справи про банкрутство уся заборгованість боржника вважається погашеною. У вказаних письмових поясненнях заявник просить суд: виключити грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн. , помилково перераховані ним боржнику та зобов'язати боржника повернути помилково отримані грошові кошти заявника.

У письмовому відзиві від 18.02.2014 з урахуванням приписів постанови Вищого господарського суду України у даній справі ліквідатор банкрута пояснив, що:

- на виконання вимог закону про банкрутство на підставі наказу від 09.01.2013 була проведена інвентаризація майна банкрута станом на 15.01.2013, було встановлено, що на поточних рахунках боржника знаходяться кошти у розмірі 285439,60 грн., встановлено кредиторську та дебіторську заборгованість, у тому числі, у боржника рахувалась заборгованість перед ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" згідно рішення господарського суду Черкаської області у справі №09/5026/1935/2011 в розмірі 200000,00 грн.;

- з набранням законної сили рішенням суду у справі №09/5026/1935/2011 згідно обліку боржника спірні кошти були віднесені до активів банкрута із відповідним грошовим зобов'язанням на ту ж саму суму, віднесеним до пасиву;

- згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав. встановлених ст. 11 цього кодексу. Виходячи зі змісту ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Ч. 2 вказаної статті наведено невичерпний перелік таких підстав. Враховуючи структуру книги 5 ЦК України цивільне законодавство допускає наявність як договірних зобов'язань, так і позадоговірних, з чого слідує, що відсутність договору, зовсім не спростовує факт виникнення у зв'язку з перерахуванням коштів недоговірного зобов'язання боржника перед ПрАТ "Перевальський МПЗ" , гл. 38 розділу 2 книги 5 ЦК України безпосередньо визначає окремим видом недоговірного зобов'язання набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а отже не спростовує факт виникнення грошового зобов'язання останнього в розумінні ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";

- згідно абз. 1 ч. 2 ст. 26 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування , включаються до складу ліквідаційної маси; ч. 2 ст. 184 ЦК України дає визначення речі, визначеної родовими ознаками; гроші є річчю, що визначена родовими ознаками, оскільки їх неможливо відрізнити з поміж інших грошей, які належать банкруту, а отже грошові кошти, включаючи ті, якими банкрут заволодів без належної правової підстави, підлягають включенню до ліквідаційної маси;

- так як ПрАТ " Перевальський МПЗ" має документально підтверджені вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а саме грошові вимоги в сумі 200000,00 грн. підтверджені рішенням суду, тому має всі ознаки, властиві для кредитора у справі про банкрутство;

- слід зазначити, що грошові вимоги виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство, тому їхні вимоги не можуть бути віднесені до конкурсних. Закон про банкрутство містить механізм задоволення грошових вимог кредиторів через визнання кредитором у справі про банкрутство , для чого до господарського суду в справу про банкрутство подається заява про визнання поточним кредитором.

Розгляд неодноразово відкладався.

26 березня до суду від ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" надійшов лист від 20 березня 2014 року, у якому він просить суд виключити грошові кошти в розмірі 200 000,00 грн., помилково ним перераховані боржнику та повернути їх ПрАТ " Перевальський м'ясопереробний завод".

Учасники комітету кредиторів представників у судове засідання не направляли, хоча належним чином повідомлялися судом про дати та час судових засідань, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення вказаним особам ухвал та печатками канцелярії суду про відправлення зі зворотніх сторін ухвал.

У судовому засіданні:

- представник ПрАТ " Перевальський м'ясопереробний завод" підтримала вимоги, викладені у листі від 20.03.2014;

- представник ліквідатора банкрута заперечив проти задоволення вимог ПрАТ " Перевальський м'ясопереробний завод" мотивів, викладених у письмовому відзиві ліквідатора.

Судом прийняті до розгляду уточнені вимоги ПрАТ " Перевальський м'ясопереробний завод".

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України заява розглядається за наявними у справі матеріалами. У судовому засіданні представник заявника заяву підтримала та просила задовольнити у повному обсязі з урахуванням уточнення до неї. Представник ліквідатора проти задоволення заяви заперечив.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали даної справи та справи №16/09/5026/1935/2011, суд вважає заяву приватного акціонерного товариства "Перевальський м'ясопереробний завод" підлягаючою задоволенню, з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 16 вересня 2011 року по справі №09/5026/1935/2011, яке набрало законної сили, позов заявника задоволено повністю, стягнуто з ВАТ "Золотоношам'ясо" на користь ПАТ "Перевальській м'ясопереробний завод" 200 000,00 грн. безпідставно отриманих коштів.

Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) факти. встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду. під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Під час розгляду справи №09/5026/1935/2011 судом встановлені наступні обставини.

Платіжним дорученням №2697 від 29 серпня 2011 року позивач перерахував на розрахунковий рахунок ВАТ "Золотоношам'ясо" (відповідач) 200000,00 грн. У призначенні платежу зазначено: "За придбану сировину згідно н.26081-4 від 26.08.2011р. ПДВ 33333,33 грн."

Накладна №26081-4 від 26.08.2011 року отримана позивачем від ТОВ "Золотоноша АГРО" на поставку 15000 кг. яловичини 1 категорії на загальну суму 510000,00 грн. Також позивачем від ТОВ "Золотоноша АГРО" одержані податкові накладні від 22.08.2011 року №33/4 та від 26.08.2011 року №41/4.

30 серпня 2011 року головний бухгалтер позивача подав директору товариства службову записку, у якій вказав, що 29.08.2011 року була проведена оплата в сумі 200000,00 грн. ВАТ "Золотоношам'ясо" замість ТОВ "Золотоноша АГРО".

На підставі наказу №1244 від 30.08.2011 року було проведене службове розслідування і згідно пояснень працівників позивача сировина поступила 27.08.2011 року від ТОВ "Золотоноша АГРО", а була помилково оприбуткована по колишньому контрагенту ВАТ "Золотоношам'ясо" і на підставі сальдової відомості кошти в сумі 200000,00 грн. помилково перераховані на ВАТ "Золотоношам'ясо".

Листами та телеграмами від 01 вересня 2011 року позивач звернувся до Черкаського ГРУ ПАТ "Приватбанк" та відділу ДВС Черкаського обласного управління юстиції з проханням повернути помилково перераховані кошти.

Відповідач у заяві від 08.09.2011 у справі №09/5026/1935/2011 позовні вимоги визнав, вказав, що не має договірних відносин із позивачем, грошові кошти в сумі 200000,00 грн. на його рахунок перераховані помилково.

На примусове виконання рішення суду по справі №09/5026/1935/2011 був виданий наказ від 27 вересня 2011 року, який пред'явлений для примусового виконання до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Черкаській області.

Постановою від 28 жовтня 2011 року головним державним виконавцем Горбатюк В.П. прийнято до виконання виконавче провадження №29315533 з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області №09/5026/1935/2011 від 27 вересня 2011 року.

03 січня 2012 року головний державний виконавець Горбатюк В.П., посилаючись на надходження ухвали господарського суду Черкаської області по справі №01/10/5026/779/2011 від 14 листопада 2011 року по порушення справи про банкрутство ВАТ "Золотоношам'ясо", та керуючись п. 8 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження", прийняла постанову про зупинення виконавчого провадження,

15 січня 2013 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження через оголошення 18 грудня 2012 року ВАТ "Золотоношам'ясо" банкрутом.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.01.2013 у справі №16/5026/1935/2011 скаргу ПрАТ "Перевальський м"ясопереробний завод" від 07.02.2012 року на дії ВДВС Головного управління юстиції у Черкаській області щодо виконання рішення господарського суду Черкаської області від 16.09.2011 року у справі № 16/09/5026/1935/2011 залишено без розгляду.

ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" звертався з заявою до ліквідатора банкрута від 04.2013 № 144, у якій посилаючись на визнаний рішенням суду факт помилковості перерахування грошей, вказує, що не є кредитором, на підставі чого вимагає виконати вимоги виконавчого документу та повернути власнику належні йому кошти в сумі 200000,00 грн., в іншому випадку відмова буде оскаржуватись в суді та дисциплінарній комісії управління юстиції.

Відповідно до п. 1.1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 19.01.2013 розгляд даної справи здійснюється в редакції, що діяла до редакції від 19.01.2013, тобто від 04.11.2012.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 04.11.2012 (далі - Закон): боржник - суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати;

кредитор - юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство;

грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі, зобов'язання боржника - фізичної особи - підприємця, що виникли безпосередньо у фізичної особи на підставах, не пов'язаних із здійсненням таким боржником підприємницької діяльності. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом;

безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника;

ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна;

мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником, стосовно якого порушено справу про банкрутство, грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію;

У статті 25 Закону встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема: приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси (ч. 4 ст. 25 Закону)

Стаття 26 закону встановлює, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси. Майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя. Індивідуально визначені речі, що належать банкруту на підставі речових прав, крім права власності і повного господарського відання, не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси.

Стаття 184 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дає такі визначення: річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними. Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Згідно ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

У ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" (Визначення термінів і понять), зокрема визначено, що отримувач - особа, на рахунок якої зараховується сума переказу або яка отримує суму переказу у готівковій формі. Неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі; переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою. Помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Статтями 3, 4 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках). Для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті визначає, що помилкове зарахування коштів - зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх зарахування на рахунок неналежного отримувача; сума переказу - відповідна сума коштів, яка в результаті переказу має бути зарахована на рахунок отримувача або видана йому в готівковій формі. Учасники безготівкових розрахунків відкривають рахунки в порядку, що встановлюється нормативно-правовими актами Національного банку з питань відкриття та використання рахунків, а також рахунки для обліку коштів у розрахунках за конкретними операціями (акредитиви, розрахункові чеки тощо). Кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Платники й отримувачі коштів здійснюють контроль за своєчасним проведенням розрахунків та розглядають претензії, що виникли, без участі банку. Банк отримувача зобов'язаний зарахувати на рахунки своїх клієнтів кошти, що надійшли за електронними розрахунковими документами протягом операційного дня, у день їх отримання, якщо під час проведення контролю за реквізитами цих документів, що здійснюється відповідно до цієї глави, не виявлено розбіжностей. Кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, установлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку. Банк, що обслуговує неналежного отримувача, не несе відповідальності за своєчасність подання ним розрахункового документа на повернення помилково зарахованих на його рахунок коштів.

Згідно з Указом Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" №227/95 від 16.03.1995 року, установлено, що підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти. При виявленні фактів такого порушення з керівника підприємства і головного бухгалтера стягується до Державного бюджету України штраф у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати.

Згідно ст. 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Судом встановлено, що внаслідок помилки працівників позивача 29 серпня 2011 року на рахунок відповідача було безпідставно перераховано 200 000,00 грн., які останній не зміг самостійно повернути у зв'язку із знаходженням у процедурі банкрутства, накладенням арешту на його рахунки, та в силу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

У постанові від 01.08.2012 у справі №09/5026/1935/2011 Вищий господарський суд України зазначив, що рішенням суду від 16.09.2011 зі справи №09/5026/1935/2011 встановлено, що 29.08.2011 згідно платіжного доручення №2697 ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" помилково перерахував кошти у розмірір 200 000,00 грн. ВАТ "Золотоношам'ясо", отже відповідач без достатніх правових підстав набув право розпоряджатися зазначеними вище коштами позивача, оскільки сторони між собою не пов'язані договірними відносинами. ПрАТ "Перевальський м'ясопереробний завод" не є кредитором ВАТ "Золотоношам'ясо", а є власником коштів у розмірі 200 000,00 грн., тому порушення справи про банкрутство відповідача не є підставою для зупинення виконавчого провадження з примусового виконання вказаного рішення суду.

Заявник вважає, що він не має підтверджених документами вимог щодо грошових зобов'язань до відповідача, а відповідач в свою чергу не має грошових зобов'язань відповідно до цивільно-правового договору перед позивачем, отже, позивач не є кредитором відповідача, а відповідач не є боржником позивача в розумінні вимог закону України про банкрутство.

Ліквідатор банкрута у судовому засіданні від 18 лютого 2014 року на запитання суду відповів, що так як гроші є річчю, що визначена родовими ознаками, кошти ПрАТ "Перевальський МПЗ", що були перераховані ним помилково боржнику, обліковуються разом з іншими коштами боржника, неідентифіковані, і відповідно до ст. 26 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" включені ним - ліквідатором до ліквідаційної маси. У зв'язку з помилковим перерахуванням заявником коштів боржнику, між сторонами виникли недоговірні зобов'язання, передбачені гл. 38 розділу 2 книги 5 ЦК України - набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, а отже не спростовує факт виникнення грошового зобов'язання останнього в розумінні ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто ПрАТ "Перевальський МПЗ" є кредитором боржника у справі про банкрутство і його вимоги повинні задовольнятися відповідно до механізму, що встановлений у законі про банкрутство.

Згідно довідки до акту № 1 інвентаризації розрахунків з покупцями, постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами: ПрАТ " Перевальський МПЗ" є кредитором банкрута, кредиторська заборгованість вказано за що - згідно рішення господарського суду Черкаської області №09/5026/1935/2011 від 16.09.2011, з якого часу: - 16.09.2011, сума - 200000,00 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Оскільки приватне акціонерне товариство "Перевальський м'ясопереробний завод" не є кредитором боржника у даній справі і помилково перераховані ним боржникові кошти не є частиною ліквідаційної маси, то ліквідатор банкрута повинен виключити їх з ліквідаційної маси і від імені банкрута повинен повернути їх приватному акціонерному товариству "Перевальський м'ясопереробний завод", тому заява підлягає до задоволенню.

На підставі зазначеного, керуючись ст. , 86 ГПК України, ст. ст. 1, 25, 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 04.11.2012, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву приватного акціонерного товариства "Перевальський м'ясопереробний завод".

Зобов'язати ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Золотоношам'ясо" виключити з ліквідаційної маси помилково перераховані приватним акціонерним товариством "Перевальський м'ясопереробний завод" 200000,00 грн., та повернути їх від імені банкрута приватному акціонерному товариству "Перевальський м'ясопереробний завод".

Повне рішення складено 30 квітня 2014 року.

Суддя І.І. Гура