Справа №11-901\2006р. Категорія : ст. 289 ч. 2 КК

Головуючий у 1 інстанції: Гура А.О. Доповідач: Моісеєнко Т.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року грудня 26 дня колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області в складі:

Головуючого Безверхого О.М. Суддів Моісеєнко Т.М., Матуса В.В. З участю прокурора Ворфоломеєвої Н.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 11 жовтня 2006 року яким

ОСОБА_1, раніше судимий:

1.              31.08.2004 р. за ст. 185 ч. З КК України до позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців. Звільнений від покарання на підставі ст.1 п. «а» Закону України « Про амністію» від 11.07.2003р.

2.              8.11.2004 року за ст.ст. 185 ч. З, 70 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки. Звільнений умовно-достроково 7.04.2006 року на 1 рік 5 місяців.Засуджений за ст.289 ч. 2 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Лебединського районного суду Сумської області від 08.11.2004 р. і остаточно визначене покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяц. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 суму 1000 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди і суму 100 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за скоєння злочину за слідуючих обставин :

31 липня 2006 року о 15 год. ЗО хв. ОСОБА_1 знаходячись в стані алкогольного сп'яніння незаконно заволодів автомобілем М-412, реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить за дорученням ОСОБА_3, якій знаходився біля будинкуАДРЕСА_1. Шляхом підбору ключів ОСОБА_1 проник до салону автомобіля та поїхав кататися на ньому по місту Лебедину та селах району.

В поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, оскільки судом не були враховані пом'якшуючи покарання обставини у виді явки з повинною, під час досудового слідства до нього застосовувалися незаконні методі слідства, було порушено його право на захист, він не повністю був ознайомлений з матеріалами кримінальної справи, під час судового розгляду справи не були взяті до уваги його доводи щодо непричетності до скоєння злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, про залишення вироку без зміни, а апеляції без задоволення, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обгрунтованим.

Доводи апеляції засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист під час досудового слідства необгрунтовані.

Як вбачається із матеріалів справи, під час досудового слідства ОСОБА_1 роз'яснювалося право на захист ( а.с. 67 ), від послуг адвоката ОСОБА_1 відмовився, побажав захищати свої інтереси сам. Від послуг адвоката ОСОБА_1 відмовився і під час судового слідства ( а.с. 104 ). Як вбачається із протоколу про об'явлення обвинуваченому про закінчення досудового слідства і пред'явлення йому матеріалів справи ( а.с. 89 ), ОСОБА_1 з матеріалами справи ознайомився, під час ознайомлення з матеріалами справи клопотань не мав.

Твердження засудженого в апеляції про те, що докази у справі були здобуті незаконним шляхом, є безпідставними, оскільки будь-яких даних, які б свідчили про порушення органами досудового слідства норм КПК України не виявлено, під час судового слідства ОСОБА_1 не заявляв, що до нього застосовувалися незаконні методи слідства.

Не підтверджуються і доводи апеляції засудженого в тієї частині, що судом не перевірені його доводи щодо непричетності до скоєння злочину.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 в судовому засіданні відмовився від надання пояснень і підтвердив свої пояснення під час досудового слідства, де він поясняв, що взяв автомобіль ОСОБА_2 з його згоди і поїхав на ньому кататися, спочатку до с. Кулики, Лебединського району, потім поїхав до с. Василівка Лебединського району, потім до м. Лебедина, Здавши в м. Лебедині металобрухт, знову поїхав до с. Кулики, де був затриманий працівниками міліції.

Із пояснень потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що він не дозволяв ОСОБА_1 користуватися його автомобілем, ключі від якого він передав своєму знайомому ОСОБА_4 щоб не загубити, оскільки знаходився в стані алкогольного сп'яніння і в цей день керувати автомобілем не збирався, а документи на автомобіль залишалися у нього. Автомобіль « Москвич-412» він залишив біля будинку свого друга ОСОБА_5. Вранці 1.08.2006 року він виявив зникнення автомобілю та заявив про це в міліцію.

Свідок ОСОБА_6 пояснив в судовому засіданні, що 31.07.2006 року біля 16 год. бачив, як мимо його господарства проїхав на автомобілі ОСОБА_2 ОСОБА_1, якій знаходився за кермом.

Свідок ОСОБА_7 пояснив в судовому засіданні, що 31.07.2006 року до нього, в с. Кулики, приїхав ОСОБА_1 на автомобілі Москвич, зеленого кольору, і разом вони поїхали до м. Лебедин, а потім назад, до с. Кулики.

Свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 також підтвердили в судовому засіданні, що 31.07.2006 року до с. Кулики приїхав ОСОБА_1 на автомобілі Москвич , зеленого кольору і вони разом каталися на цьому автомобілі.

Таким чином суд повно, всебічно і об'єктивно дослідив всі зібрані по справі докази і обгрунтовано визнав ОСОБА_1 винним в незаконному заволодінні транспортним засобом і вірно кваліфікував його злочинні дії за ст. 289 ч. 2 КК України,

Що стосується покарання, яке суд призначив засудженому ОСОБА_1, то воно відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Доводи апеляції засудженого про те, що суд не врахував в якості обставини, що пом'якшує покарання його явку з повинною і безпідставно не застосував до нього вимоги ст. 69 КК України, необгрунтовані, оскільки в матеріалах справа явка з повинною ОСОБА_1 відсутня.

При призначенні покарання суд врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу засудженого і призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Тому на думку колегії суддів підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_1 не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365,366, 377 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 11 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.