АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_______________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ___

Справа № 22-5280/06р.                     Голов. 1 інст.- Савранська Т. І.

Доповідач - Белинчук Т. Г.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

2006 року листопада місяця 27 дня, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим, в складі:

Головуючого, судді   Панкова М. В., Суддів   Ісаєва Г. А.,

Белинчук Т.Г.,

При секретарі.           Волковій О. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 08 грудня 2005 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 у червні 2002 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та вточнивши свої позовні вимоги просила стягнути кошті у розмірі 37450 грн., та моральну шкоду у розмірі 25000 грн. (а.с. 52-56 т. 2).

ОСОБА_1 у позові посилається на те, що у лютому 1999 року вона на підставі розписки передала відповідачу кошті у розмірі 28000 грн. для придбання для неї автомобіля, переважно типу мікроавтобус марки „Мерседес" якістю, яка відповідає нормальним умовам цивільного обороту, виробленого не раніше п'яти років до укладення договору, вартістю в еквіваленті на національну валюту не більше як 7000 доларів США. У лютому 1999 року відповідач зобов'язався придбати автомобіль у травні 1999 року. Проте в зазначений строк ОСОБА_2 зобов'язання не виконав і кошти не повернув. Позивачка посилається на те, що між сторонами був договір доручення при цьому вона вказує як правові норми на ст. 386 ЦК України в редакції 1963 року та ст. 1000 ЦК України 2003 року. Також позивачка вважає, що їй заподіяні моральні страждання.

Рішенням Ялтинського міського суду АР Крим від 08 грудня 2005 року постановлено: „Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми в порядку її повернення комітентові після скасування комітентом доручення за договором комісії (відпалої правової підстави), відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в порядку її повернення комітентові після скасування комітентом доручення за договором комісії (відпалою правовою підставою) в розмірі - тридцять сім тисяч чотириста п'ятдесят гривень. В частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі триста сімдесят чотири гривні п'ятдесят копійок."

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови в стягненні моральної шкоди залишити без змін в іншій частині рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення по суті позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції. дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині позову про стягнення коштів належить скасуванню, з ухваленням нового рішення в цієї частині.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами існував договір комісії, та стягнув суму в порядку її повернення комітентові після скасування комітентом доручення за договором комісії (відпалою правовою підставою).

З даними висновками суду першої інстанції   не погоджується колегія суддів, оскільки вони не відповідають вимогам закону, та фактичним обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається що, позивачка, мотивуючі свої позовні вимоги посилається на те, що між сторонами фактично існував договір доручення. На підставі якого 13 лютого 1999 року по розписки ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 28000 грн. для придбання автомобіль ( а.с. 5 т.1).

Відповідно до статті 386 ЦК України в редакції 1963 року за договором доручення одна сторона ( повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Вказані положення аналогічні ст. 1000 ЦК України 2003 року.

ОСОБА_2 визнає, що у лютому 1999 року він отримав від позивачки 28000 грн. для придбання автомобіля.

Доводи ОСОБА_2 про те, що він виконав доручення та придбав для ОСОБА_1 автомобіль „Тойота-Каріна", якій вона потім отримала від ОСОБА_3 з якім вони сумісно їздили до Германії, спростовуються письмовими доказами -квитанціями Ялтинської митниці ( т. 1. а.с. 108-109), договором дарування автомобілю „Тойота-Каріна", де власником вказаного автомобілю є ОСОБА_3, та поясненнями ОСОБА_3 у судовому засіданні суду першої інстанції.

 Враховуючи, що згідно статей 10, 11, 60, 131 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав суду допустимих доказів виконання доручення.

Колегія суддів вважає, що строк позовної давності позивачкою не пропущений, у зв'язку з тім що, згідно пояснень відповідача ОСОБА_2 від 27 червня 2000 року наявними у відмовному матеріалі НОМЕР_1, якій долучений до матеріалів справи, відповідач не відмовлявся від повернення боргу, але не в повному обсязі а у розмірі еквівалентному 3200 умовним одиниць.

У зв'язку з викладеним, позов в частині стягнення коштів підлягає задоволенню частково.

Приймаючи до уваги, що з боргового документу , якім є розписка слід що відповідач отримав від позивачки 28000 грн., вказана сума і підлягає стягненню на користь позивачки, а в решті частині позову про стягнення коштів слід відмовити.

Ураховуючи, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення в частині стягнення коштів допустив порушення норм матеріального права, колегія суддів, вважає за необхідне, постановлене судове рішення в частині стягнення 37450 грн. скасувати та постановити нове рішення про   часткове задоволення позову у розмірі 28000 грн.

На підставі статті 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивачки 280 грн. судових витрат у вигляді судового збору.

Рішення в частині відмови в відшкодуванні моральної шкоди не оскаржено.

На підставі викладеного, статей 41, 42, 151, 153, 154, 161, 216, 386 ЦК України в редакції 1963 року, 202, 207, 509, 526, 545, 626, 638, 1000 ЦК України 2003 року і керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 202, 303, 309, 316, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 08 грудня 2005 року в частині стягнення коштів у розмірі 37450 грн. та судових витрат у розмірі 374 грн 50 коп. скасувати, та ухвалити в цієї частині нове рішенням, якім стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 28000 грн. (двадцять вісім тисяч гривень) за договором доручення. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 280 грн. (двісті вісімдесят гривень).

В решті рішення Ялтинського міського суду АР Крим від 08 грудня 2005 року залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.