УХВАЛА

Іменем України

28 грудня 2006 року                                                                                               м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                                    судді ВОТЬКАНИЧА Ф.А.

суддів                                                КОНДОРА Р.Ю., МАШКАРИНЦЯ М.М.

за участю прокурора                       ФОТЧЕНКА С.І.

захисника                                           ОСОБА_1

засудженого                                     ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засу­дженого ОСОБА_2 на вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 20о6 р.

Цим вироком

ОСОБА_2, уродженця та ме­шканця АДРЕСА_1, гр-на України, освіта повна загальна середня, неодруженого, ді­тей не має, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого: 1) 23.11.1995 р. Мукачівсь­ким міським судом Закарпатської обл. за ст. 106 ч. 1 КК України (1960 р.) до 1-го року виправних робіт з відрахуванням на користь держави 20% заробітку щомісячно; 2) 17.10.1996 р. тим же судом за ст. 142 ч. 3 КК України (1960 р.) із застосуванням ст. 43 КК України (1960 р.) 6-ти років 10-ти днів позбавлення волі з конфіскацією його майна; з) 29.06.2004 р. Берегівським районним судом Закарпатської обл. за ст. 185 ч. 3, ст. 263 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 70 КК України до 4-х років позбавлення волі та із звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням та застосуванням 2-річного іспитового строку,

засуджено за ст. 185 ч. 3 КК України до 4-х років позбавлення волі, за ст. 115 ч. 1 КК України до 10-ти років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань засудженому призначено покаран­ня у вигляді 12-ти років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України шляхом част­кового приєднання невідбутої частини покарання за вироком суду від 21.06.2004 р-остаточно призначено засудженому покарання у вигляді 14-ти років позбавлення во­лі.

Ухвалено: запобіжний захід ОСОБА_2 залишити у вигляді тримання під вар­тою; строк відбуття засудженим покарання рахувати з 16.10.2004 p.; цивільний позов ОСОБА_3 частково задовольнити, стягнути із засудженого на її користь 30000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди; речові докази: ніж, пенал з інструментами -знищити, джинси, светр і кросівки - повернути ОСОБА_2, газовий пістолет по­вернути ОСОБА_4, шапку, рукавички, піну для гоління, телефони „Командор" та ,Ягуар", зарядний пристрій до мобільного телефону - повернути ОСОБА_5; стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення криміналістичних експертиз в сумі 361,30 грн.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в наступному.

Справа № 11-774/2006 р.

Категорія 11-А

Головуючий у 1-й інстанції БОНДАРЕНКО Ю.О.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.

 

 

Він, діючи умисно, повторно, з корисливих спонукань, таємно:

06.01.2004 р. в період часу з 7³° до 12⁰⁰ к.ч., шляхом пошкодження замка вхідних две­рей проник у квартиру АДРЕСА_2, звідки ви­крав майно: відеомагнітофон марки „Соні" вартістю 1325,00 грн., газовий пістолет марки „Спорт Ваффен МЕ-38 Компакт" вартістю 530,00 грн., принтер марки „Кенон В.К. 2100" вартістю 400,00 грн., бінокль вартістю 350,00 грн., фотоапарат „Панасонік" вартістю 500,00 грн., жіночу шубу з хутра нутрій вартістю юоо,оо грн., чоловічу дуб­лянку вартістю 1325,00 грн., комплект золотих прикрас: три ланцюжки з браслетом вартістю 2000,00 грн., жіночу золоту каблучку з каменем вартістю 160,00 грн., золо­тий кулон з каменем білого кольору вартістю 50,00 грн., ікону із зображенням Сина Божого вартістю 500,00 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду загальним розміром у 8140,00 грн.

19.02.2004 р. в період часу з 7⁰⁰ ДО 14³° к.ч., шляхом зламу вхідних дверей проник у квартиру АДРЕСА_3, звідки викрав чотири золоті обручки вартістю 250,00 грн. кожна, золоті сережки вартістю 250,00 грн., ра­діотелефон „Командор" вартістю юоо,оо грн., стаціонарний телефон „Ягуар" вартіс­тю 250,00 грн., мобільний телефон „Алькатель" вартістю 300,00 грн. із зарядним пристроєм вартістю 40,00 грн., флакон піни для гоління „Вілкінсон" вартістю 15,00 грн., жіночі шкіряні рукавиці вартістю 50,00 грн., духи „Дольче Габана" вартістю 50,00 грн., а також гроші в сумі 1950,00 грн., чим заподіяв потерпілій ОСОБА_5 ма­теріальну шкоду загальним розміром у 4905,00 грн.

Крім того, він 15.10.2004 р. близько 23⁰⁰ к.ч., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля кафе „Корона" по вул. Окружній, 26 в м. Мукачеві, на ґрунті особистих неприязних відносин, що склалися з відвідувачем кафе ОСОБА_6, на подвір'ї кафе в ході суперечки між ними, погрожуючи ОСОБА_6 вийняв викидний ніж серпоподі­бної форми і почав розмахувати перед ним, доки сварку не припинили ОСОБА_7 та ОСОБА_8. Після цього, близько 23⁵⁰ к.ч., ОСОБА_2 разом з ОСОБА_6 ви­йшли з кафе і, пройшовши до його північно-західної стіни, продовжили суперечку. Під час суперечки ОСОБА_2 з метою позбавити життя наніс ОСОБА_6 удар руками в область голови та чотири удари клинком ножа в область шиї, грудної кліти­ни, лівої руки, в результаті чого спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді коло-то-різаної рани на передній лівій поверхні нижньої частини шиї з пошкодженням м'язів і великих кровоносних судин шиї, що супроводжувалось масивною зовнішньою і внутрішньою кровотечею, розвитком гіповолемічного шоку, непроникаючого коло-то-різаного поранення грудної клітини на рівні 9-го ребра зліва по передньо-підпахвенній лінії, дві різані рани на задній поверхні нижньої третини лівого перед­пліччя та на тильній поверхні лівої кисті біля основи пальців, крововиливу у м'які тканини голови в чолово-тім'яній ділянці зліва. Від удару ножем в область шиї наста­ла смерть потерпілого.

В апеляції засудженого ОСОБА_2 і доповненнях до неї ставиться питан­ня про незаконність вироку, необхідність його скасування та закриття справи через недоведеність вини засудженого. На думку апелянта, висновки суду не підтверджу­ються належними доказами та не відповідають фактичним обставинам справи; засу­дження за ст. 115 ч. 1 КК України ґрунтується на його первісних показаннях, а пока­зання, дані в судовому засіданні, безпідставно відхилені; він не знав дійсних обставин вбивства потерпілого, які суперечать його показанням, протоколу відтворення обста­новки і обставин події, висновку судмедекспертизи, іншим доказам; жоден свідок не бачив, щоб він вбивав потерпілого, хоча інциденту між ними через провокаційну по­ведінку останнього він не заперечує, інцидент було вичерпано до вбивства; після того, як він пішов додому, живого ОСОБА_6 останнім бачив свідок ОСОБА_9, показан­ням якого суд ніякої оцінки не дав; свідок ОСОБА_10 показала, що обслуговувала на терасі двох невстановлених чоловіків, причетність яких до вбивства не перевірена; речові докази не мають слідів крові потерпілого, а ніж у нього був лише один, хоча за версією слідства їх мало бути два, а за обставинами злочину на одязі обов'язково мала бути кров; з'явлення із зізнанням та визнавальні показання на початку досудового слідства дав внаслідок психологічного тиску працівників правоохоронних органів, при цьому було порушене його право на захист; він ставив питання про направлення справи за дим обвинуваченням на додаткове розслідування; не доведена і вина у вчиненні крадіжок, хоча він і не заперечує знайомства із особою на прізвисько ІНФОРМАЦІЯ_2 та перекупку в нього речей, які виявилися краденими; у нього не виявлено викраденого та саме тих інструментів, за допомогою яких були скоєні крадіжки; пока­зання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12 та працівників міліції сумнівні; прямих свід­ків викрадення немає; не встановлено, куди зникли викрадені речі; потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 претензій до нього не мають.

Заслухавши доповідь судді, промови: засудженого, який підтримав апеляцію з доповненнями, пояснивши, зокрема, що ОСОБА_9 дійсно був з ним у кафе і бачив останнім ОСОБА_6, про нього показували і свідки, а сам він заявив про цього свідка лише під час останнього судового розгляду справи, оскільки той судимий і до цього відбував покарання; захисника ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію засудженого, просить вирок скасувати, а засудженого виправдати; промову прокурора Фотченка С.І., який вважає апеляцію необгрунтованою, що її слід відхилити, а вироку суду за­лишити без зміни, оскільки вина засудженого у вчиненні злочинів належно доведена, обговоривши доводи сторін та перевіривши матеріали справи, суд приходить до на­ступного.

06.01.2004 р. було викрадене майно потерпілої ОСОБА_4, а 19.02.2004 р. -майно потерпілої ОСОБА_5. Потерпілі дали послідовні показання щодо відомих їм обставин цих крадіжок.

З протоколів огляду місця події (а.с. 3-11, 80-88 т. 1), висновків судово-трасологічної експертизи (а.с. 56-59, 232-238 т. 1), інших матеріалів справи вбачаєть­ся, що характерні особливості вчинення цих злочинів (спосіб проникнення до житла потерпілих шляхом відгинання зовнішньої металевої планки замка вхідних дверей, затискання інструментом та зламу циліндрового механізму замка, обстановка в житлі після викрадення тощо) співпадають. Знаряддям зламу цих механізмів могли бути слюсарні пасатижі, можливість застосування для цього інших інструментів експертом не виключалася.

Спосіб вчинення цих злочинів співпадає і з тим, як були вчинені крадіжки 27.03.2003 р. та 27.01.2004 р. в м. Берегові, вину у чому ОСОБА_2 визнав та дав показання, зокрема, про те, що замки були зламані за допомогою розвідного ключа. За ці злочини його було засуджено чинним вироком від 29.06.2004 р. (а.с. 219-222 т. 1). При цьому, дві крадіжки в м. Мукачеві та одна в м. Берегові були вчинені протягом

06.01.-19.02.2004р.

Свідок ОСОБА_11 показав, що 19.02.2004 р.- близько 12⁰⁰ к.ч. бачив молодого хлопця, який вибіг з під'їзду буд. АДРЕСА_3, та нама­гався сховати від свідка своє обличчя, поводив себе дивно, не знав, куди йти, тому звернув на себе увагу, хлопця він добре запам'ятав і той мав у руках чорний поліети­леновий пакет (а.с. 114-115, 180-181 т. 1). Свідок упізнав ОСОБА_2 як вищеза­значеного хлопця і послідовно притримувався своїх показань під час провадження в справі, підтвердивши їх у присутності останнього і в суді (а.с. 462-463 т. з)-

Свідок ОСОБА_13 показав, що в середині лютого 2004 р. близько 12⁰⁰ к.ч. його таксі викликав ОСОБА_2 і сів у машину з поліетиленовим пакетом чорно­го кольору, який поклав на заднє сидіння. Коли вони під'їхали за адресою, ОСОБА_2, побачивши автомашину з працівниками міліції, вигукнув „мусора!" і став ті­кати, залишивши пакет в машині. Пакет згодом було вилучено працівниками міліції (а.с. 147-148 т. 1). З цими показаннями засуджений в цілому погодився (а.с. 475 т. 3), а щодо того, чому він став тікати, давав у справі суперечливі показання, зазначаючи, і що тікав, бо мав багато ворогів, і те, що впізнав автомобіль начальника карного роз­шуку.

Обставини подій 19.02.2004 р. стверджуються також показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16.

- 25.02.2004 р. У ОСОБА_13 був вилучений чорний поліетиленовий пакет з частиною речей, що були викрадені 19.02.2004 р. У потерпілої ОСОБА_5, а також пенал з інструментами (в т.ч. з розвідним ключем, викрутками, цвяхосмиком тощо)

 

 

(а.с. 138,149-154 т. 1). Щодо цих інструментів засуджений давав суперечливі показан­ня: і те, що вони належать ІНФОРМАЦІЯ_2, і те, що вони належать йому і він їх ко­лись дав у користування ІНФОРМАЦІЯ_2, і що він їх подарував ІНФОРМАЦІЯ_2 у 2003 р. та по них він „проходив" по крадіжці в м. Берегові (а.с. 161, 173 т. 1, а.с. 173, 470 Т.З)-

19.02.2004 р. у ОСОБА_17 серед іншого був вилучений газовий пістолет мар­ки „Спорт Ваффен МЕ-38 Компакт", що був викрадений 06.01.2004 р. у потерпілої ОСОБА_4 (а.с. 142,155-156 т. 1). Про те, що засуджений в січні 2004 р. йому пропонував продати за 50 дол. США газовий „пістолет барабанний - револьвер", показував суду в присутності ОСОБА_2 і свідок ОСОБА_12 (а.с. 453-456 т. 3)-

Свідок ОСОБА_17, будучи у близьких стосунках з ОСОБА_2, 24.02.2004 р. показала, що не знає, як у неї опинився пістолет, який у неї було вилу­чено працівниками міліції (а.с. 74 т.1), в той час, як сам засуджений пояснював, що пістолет їй передав він (а.с. 89 т. 1). При цьому, й сам ОСОБА_2, заперечуючи свою причетність до крадіжок та всупереч попередньому поясненню показав в якості підозрюваного, що зазначений пістолет сховав вдома у ОСОБА_17 і їй про це не го­ворив. В якості обвинуваченого ОСОБА_2 відмовився відповідати на запитан­ня, пов'язані з цими крадіжками (а.с. 160-164 т. 1, а.с. 58-61 т. 3).

Особа на прізвисько ІНФОРМАЦІЯ_2, на яку в своє виправдання у зв'язку з ні­бито лише придбанням викраденого посилається засуджений, не встановлена, що ви­пливає як з матеріалів даної справи, так і з вироку Берегівського районного суду від 29.06.2004 р.

В судових засіданнях ОСОБА_2 вже стверджував, що пістолет купив у 2003 або 2004 році, свідками чого назвав невстановленого ІНФОРМАЦІЯ_2, помер­лого ОСОБА_18 та подругу ОСОБА_17, а можливість його впізнання свідком ОСОБА_11 вже не заперечував (а.с. 173^-174 т. 3). Потім стверджував, що купив пістолет при­близно 7-8 січня 2004 р. у ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 469^_470 т. 3).

Фактичні обставини справи в цій частині стверджуються й іншими її матеріа­лами та доказами, які узгоджуються між собою і ніким не спростовані.

ОСОБА_2 засуджено також за вчинення злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, свідки ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_19 показували на досудовому слідстві, що в кафе „Корона" ввечері 15.10.2004 р. пе­ребував знайомий ОСОБА_2 „молодий чоловік в джинсовій курточці" (а.с. 53^_ 56, 60-62, 69-71 т. 2, а.с. 34-43 т. 3). При цьому, свідки по-різному показували щодо часу і місця перебування цієї особи в кафе до і на момент виявлення потерпілого ОСОБА_6 з пораненнями, а свідок ОСОБА_8 стверджував, що чоловік сказав засу­дженому, щоб той сховав „перо" і не „світив" ним.

Разом з тим, ОСОБА_2 про цю особу під час досудового слідства пока­зань не давав. Клопотання про допит свідка ОСОБА_9 було заявлене лише під час повторного судового розгляду справи.

Свідок ОСОБА_10 показала на досудовому слідстві, що ОСОБА_2 зали­шився винен закладу 17 гривень за спожите і разом з потерпілим вийшов з кафе. Че­рез 10 хв. після цього вона винесла замовлене двом чоловікам на вулицю і побачила, що у 2-х метрах від кафе лежить військовослужбовець, про що вона й повідомила (а.с. 83-85 т. 2).

Незважаючи на такі показання, ці особи встановлені та допитані не були.

Свідки дали суперечливі показання і щодо стану та дій потерпілого, вказуючи як на те, що той перебував у стані сильного сп'яніння та конфліктував із засудженим, так і те, що він був у нормальному стані і до людей не чіплявся.

 

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що в той день вони з ОСОБА_2 зайшли в це кафе, „п'яний ОСОБА_6 почав їх обзивати нецензурними сло­вами та приставати до всіх людей", коли ОСОБА_2 вийшов з кафе, то приблиз­но через 5-7 хв. свідок теж вийшов і бачив ОСОБА_6 на вулиці, який розмовляв з двома хлопцями в цивільному одязі, у засудженого він зброї ніякої не бачив (а.с. 465-468 т. 3). Цим показанням суд у вироку ніякої оцінки не дав.

16.10.2004 р. у ОСОБА_2 були вилучені пара кросівок, светр, ніж та джи-, нси (а.с. 97,10З т. 2). Проте, шкіряна куртка, в кишені якої було виявлено цей ніж, ви­лучена, оглянута та приєднана до справи в якості речового доказу не була. Відповідно, незважаючи на характер і обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, судово-імунологічна експертиза на предмет виявлення слідів крові людини на повер­хні та в кишені куртки не призначалася.

Відтворення обстановки і обставин події проводилося із застосуванням відеоз-йомки, відповідний запис було продемонстровано (а.с. 130-145 т. 3). Проте, відеокасе­та із цим записом в матеріалах справи відсутня (а.с. 94, 96 т. З).

За змістом ст. 22 КПК України, провадження в кримінальній справі здійсню­ється у точній відповідності із законом, що передбачає всебічне і повне дослідження її обставин. Відповідно до ст.ст. 323-324, 334 КПК України, суд, забезпечивши належ­ний розгляд кримінальної справи, постановляє законний вирок і повинен мотивувати те, чому він бере до уваги чи відкидає ті чи інші докази. Підстави для зміни вироку, а також для його скасування із поверненням справи на додаткове розслідування перед­бачені ст. 367 ч. 1 п.п. 1, 3, ст. 370 ч. 1, ст. 373 ч. 1 п. 4, ст. 374 ч.1 п.п.1, 4, ч.ч. 2, 4 КПК України.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість апеляції засудженого.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та ква­ліфікував дії засудженого за ст. 185 ч. 3 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло. Винність за­судженого у даному злочині доведена і стверджується, а доводи на його захист - спро­стовуються сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, яким да­на належна оцінка. Суд обгрунтовано не взяв до уваги заперечення вини засудженим і дав правильну оцінку як його суперечливим показанням, так і показанням інших осіб, відхиливши ті, що не відповідають фактичним обставинам справи, взявши також до уваги і особу засудженого.

За обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, досудове слідство у справі не є правильним, всебічним і повним, ви­моги ст. 22 КПК України органом досудового слідства не дотримані.

У справі не вжито належних заходів для встановлення свідків злочину та пере­вірки їхніх показань. Зокрема, не було встановлено особу чоловіка в джинсовій курт­ці, про присутність якого в кафе разом із засудженим одразу показували свідки. Вна­слідок цього не перевірено версію про те, що „молодий чоловік в джинсовій курточці , що був разом із засудженим, це саме ОСОБА_9, який останнім бачив живим потер­пілого ОСОБА_6. Не проведено впізнання цієї особи, відтворення обстановки і обста­вин події з нею, не встановлено та не перевірено дії цієї особи, її показання та не усу­нуті суперечності, що мають місце тощо. Не перевірено належним чином і показання свідка ОСОБА_10 про наявність на терасі кафе безпосередньо перед вбивством двох чоловіків, а додаткова необхідність такої перевірки викликається і у зв'язку з пока­заннями ОСОБА_9 Не проведено впізнання свідками речового доказу - ножа. Не пе­ревірено належно й ряд інших доводів засудженого, якими він обґрунтовує свою не­винуватість у цьому злочині, зокрема - твердження щодо наявності або відсутності крові потерпілого на знарядді злочину та одязі засудженого. Отже, в цілому не пере­вірена всебічно версія про непричетність ОСОБА_2 до вбивства ОСОБА_6, а істотні суперечності - не усунуті. Ретельної перевірки та підтвердження належними доказами потребують як доводи обвинувачення, так і захисту.

 

Не дав оцінки істотним недолікам досудового слідства та не вмотивував нале­жно свій вирок і суд.

Таким чином, у справі не з'ясовані та не перевірені обставини і показання, що відповідно до ст. 64 КПК України мають значення для предмету доказування, можливості одержання доказів не вичерпані.                                                                                                                               

За таких обставин, апеляцію засудженого слід задовольнити частково.

Вирок в частині засудження ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаче­ного ст. 115 ч. 1 КК України, та задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 слід скасувати, цю кримінальну справу виділити та для встановлення і перевірки її фактичних обставин у сукупності повернути на додаткове розслідування з мотивів не­повноти та неправильності досудового слідства. Недоліки досудового слідства не мо­жуть бути усунуті в судовому засіданні. На даний час питання кваліфікації цих дій за­судженого, доведеності вини та призначення покарання вирішуватися не можуть.

З урахуванням цього, а також самостійного виконання даного вироку та вироку Берегівського районного суду Закарпатської області від 29.06.2004 р., з оскаржувано­го вироку слід виключити і посилання на ст.ст. 70, 71 КК України при призначенні за­судженому покарання, які за цих обставин не підлягають застосуванню. З вироку та­кож слід виключити посилання на підсудного ОСОБА_20, а з резолютивної час­тини вироку - виключити посилання на вирок Берегівського районного суду Закар­патської обл. від 21.06.2004 р. У строк відбуття покарання засудженим слід зарахува­ти попереднє ув'язнення з 29.06.2004 р. по 12.07.2004 р. включно. Мотивувальну час­тину вироку щодо вартості газового пістолета слід викласти у редакції: „газовий піс­толет марки „Спорт Ваффен МЕ-38 Компакт" вартістю 530,00 грн.".

В решті апеляцію засудженого слід залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -

ухвалив:

Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити  частково.

Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 200б р. в частині засудження ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ст. 115 ч.1 КК України, та часткового задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_3 -скасувати. Виділити в окреме провадження кримінальну справу про обви­нувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 ч. 1 КК України, та направити її прокурору м. Мукачева для організації додаткового розслідування. Суду першої інстанції направити прокурору справу з оригіналами усіх матеріалів, що стосуються даного обвинувачення, залишивши в первісній кримінальній справі пере­лік виділених матеріалів та засвідчені копії усіх виділених матеріалів, що стосуються решти обвинувачення та особи засудженого.

Виключити з вироку посилання на ст.ст. 70, 71 КК України при призначенні за­судженому покарання, а також посилання на підсудного ОСОБА_20 З резолютив­ної частини вироку виключити посилання на вирок Берегівського районного суду За­карпатської обл. від 21.06.2004 р.

Мотивувальну частину вироку щодо вартості газового пістолета викласти у ре­дакції: „газовий пістолет марки „Спорт Ваффен МЕ-38 Компакт" вартістю 530,00 грн.".

Зарахувати у строк відбуття засудженим покарання попереднє ув'язнення з 29.06.2004 р. по 12.07.2004 р. включно.

В решті апеляцію засудженого залишити без задоволення , а вирок суду першої інстанції -без  зміни.