Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 22-ц/781/1216/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Ковальчук С. Я.
Доповідач Черниш Т. В.
УХВАЛА
Іменем України
30.04.2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого Черниш Т.В.,
суддів Карпенка О.Л., Голованя А.М.,
при секретарі Дімановій Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кіровограді цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача на рішення Гайворонського районного суду Кіровоградаської області від 04 березня 2014 року,
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості в сумі 11116 грн. 59 коп., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору від 12 вересня 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 24% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
На порушення вимог ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язань за вказаним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 14 листопада 2013 року становить 11116 грн.59 коп., в тому числі: 2925 грн.01 коп..- заборгованість за кредитом; 4088 грн.94 коп.. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3097 грн.09 коп. комісії, 500 грн. - штраф (фіксована частина); 505грн.55 коп.. - штраф (процентна складова).
Рішенням Гайворонського районного суду Кіровоградаської області від 04 березня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення як незаконного і ухвалення нового рішення про задоволення позову, посилаючись на необгрунтованність висновків суду, невідповідність їх нормам матеріального права та умов договору. Зазначає, зокрема, що суд не врахував, що відповідно до п. 9.12 Умов надання послуг та у зв'язку з тим, що жодна із сторін не заявила про припинення договору, строк його дії щорічно продовжується на наступні дванадцять місяців і він є діючим, чим спростовується висновок суду про пред'явлення позову за межами позовної давності.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ПАТ КБ «ПриватБанк» повністю підтримав доводи апеляційної скарги.
Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, в судове засідання апеляційного суду не прибув, надіслав письмове заперечення проти апеляційної скарги з заявою про розгляд справи в його відсутності.
Перевіривши за матеріалами справи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, заслухавши пояснення представника ПАТ КБ «ПроватБанк», колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 12 вересня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № б/н, згідно з яким останній отримав в кредит 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, за умови сплати 24% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві від 12 вересня 2007 року, якою, зокрема визначено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії карти; порядок погашення заборгованості- щомісячними платежами. (а.с.7-11)
Відповідно до пункту 9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий самий термін.
Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 14 листопада 2013 року утворилась заборгованість у сумі 11116 грн.59 коп., яка складається з: 2925 грн.01 коп. - заборгованість за кредитом; 4088 грн. 94 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 3097 грн.09 коп. заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 умов і правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 505 грн.55 коп. коп. - штраф (відсоткова складова). Зазначена сума заборгованості визначена відповідним розрахунком, проведеним позивачем (а.с.4-6)
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що позов було пред'явлено позивачем після спливу строку позовної давності, встановленого ст.. 257 ЦК України..
Колегія суддів вважає , що покладений в основу рішення висновок ґрунтується на законі та доказах, відповідає обставинам справи.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Сплив позовної давності є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України). ЦК України не передбачає заборони пред'явлення окремих вимог у зв'язку з пропущенням позовної давності.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Позивачем не надано Пам'ятки клієнта у якій, відповідно до п. 5.3. Правил користування платіжною карткою, які є частиною укладеного між сторонами договору, сторони могли визначити мінімальний обов'язковий щомісячний платіж позичальника за договором.
Згідно пояснень представника позивача такий мінімальний обов'язковий платіж по картрахунку відповідача не встановлювався, а тому повернення кредиту регулюється п. 5.4. Правил користування платіжною карткою.
Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця, вказаного на картці (поле MONTH).
Кредитну картку відповідач не надав, однак згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» строк дії виданої 12 вересня 2007 року ОСОБА_2 кредитної картки НОМЕР_1 встановлений по жовтень 2009 року, а тому дія картки відповідно до п. 3.1.1. Правил користування платіжною картою закінчилася 31 жовтня 2009 року, і, оскільки договір є чинним у межах строку дії карти, до цієї дати відповідач мав повернути кредит та сплатити проценти за користування ним у повному обсязі,
Згідно розрахунку заборгованості, останній платіж по поверненню кредиту та по сплаті процентів відповідачем здійснено в квітні 2008 року, але не в повному обсязі його зобов'язання, що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.4-6)
Колегія суддів вважає, що з 1 листопада 2009 року почався перебіг позовної давності за вимогами позивача про повернення кредиту, який сплив 31 жовтня 2012 року. Однак позов пред'явлено позивачем лише 29 січня 2014 року, тобто після спливу встановленого законом строку.
Перебіг позовної давності за вимогами позивача про стягнення заборгованості по процентах, яка виникла з жовтня 2007 року і в подальшому змінювалася, почався після несплати чергового платежу і сплив разом із спливом трирічного строку з дня настання строку виконання зобов'язання у відповідний місяць.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у справі № 6- 14цс14 від 19 березня 2014 року, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів, а саме: «Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору».
Відповідно до ст. 266 ЦПК України зі спливом позовної давності за основною вимогою позивача спливла позовна давність і до додаткових вимог.
Укладений між сторонами договір не містить умов про збільшення встановленої ст. 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовної давності.
З урахуванням поданої відповідачем і підтриманої ним до винесення рішення заяви про застосування наслідків спливу позовної давності суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову позивача.
Питання щодо застосування строків позовної давності вирішено у відповідності до правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду України № 6-116 цс13 від 06 листопада 2013 року та № 6-14цс14 від 19 березня 2014 року.
Наведені в апеляційній скарзі твердження про те, що позовна давність не сплинула, оскільки у зв'язку з відсутністю письмової заяви про закриття карткового рахунку дія картки, за якою надавались відповідачу кредитні кошти, та строк дії кредитного договору пролонговувався з кожним роком і діяв до 2013 року, не ґрунтується на обставинах справи та умовах кредитного договору. Зокрема, п. 9.12 умов передбачає автоматичне пролонгування не терміну дії кредитного ліміту, який відповідає строку дії карти, визначеного у заяві, а лише дії умов щодо надання банківських послуг, які регулюють відносини між банком та клієнтом щодо відкриття та обслуговування карткового рахунку клієнта, а також інших банківських послуг.
Не спростовують покладеного в основу рішення суду першої інстанції і іншої доводи апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів відсутні. Відповідно до ч. 1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 4 березня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді