^УХВАЛА

Іменем України

27 грудня 2006 року                                                                                       м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                                         судді ЛІЗАНЦЯ П.М.

суддів                                                    КОНДОРА Р.Ю., СИМАЧЕНКО Л.І.

за участю прокурора                          ФРИЦЮК В.В.

цивільного позивача ОСОБА_1 та його представника      адвоката ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляційним по­данням помічника Ужгородського міжрайонного прокурора Костіва I.І. на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 3 жовтня 2006 p., яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, гр-на України, пенсі­онера, не судимого,

засуджено за ст. 286 ч. 1 КК України до штрафу в розмірі 1200,00 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.

Ухвалено: запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили зали­шити підписку про невиїзд; цивільний позов задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 40835,81 грн; речові докази: автомобіль „Мер-седес-Бенц", д/н НОМЕР_1, та автомобіль ВАЗ-2107, д/н НОМЕР_2, залишити влас­никам; судові витрати за проведення судових авто технічних експертиз в розмірі 938,12 грн. стягнути із засудженого на користь держави.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він 13.06.2006 р. близь­ко 12²⁵ к.ч., на перехресті доріг між селами Баранинці та Довге Поле Ужгородського району, керуючи автомобілем марки ВАЗ-2107, д/н НОМЕР_2, не врахував дорожню обстановку, виїхав на перехрестя з другорядної дороги на головну і допустив зіткнен­ня з автомобілем марки „Мерседес-Бенц", д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1, в результаті чого пасажир автомобіля ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.

Помічник Ужгородського міжрайонного прокурора Костів І.І. порушив у апе­ляції питання про скасування вироку в частині задоволення цивільного позову щодо відшкодування матеріальної шкоди та направлення справи на новий судовий розгляд в цій частині. Апелянт вважає, що ця сума стягнута із засудженого без урахування йо­го матеріального, сімейного становища та особи засудженого. Крім того, судом не вка­зано матеріальний закон, на підставі якого вирішено позов. У доповненні до апеляції прокурор поставив питання про скасування вироку в цілому та направлення справи на новий судовий розгляд через істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, оскільки не було вирішене клопотання засудженого про за­криття кримінальної справи, в справі немає мотивованої позовної заяви про відшко­дування моральної шкоди, в резолютивній частині вироку не розмежовано відшкоду­вання матеріальної та моральної шкоди, вирок у цій частині належно не мотивова­ний.

Справа № 11-786/2006 р. Категорія 11-А

Головуючий у 1-й інстанції БЕДЬО В.І. Доповідач КОНДОР Р.Ю.

У запереченнях представника цивільного позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 вказується на безпідставність подачі прокурором зазначеної апеляції, оскі­льки за змістом ст.ст. 29, 264 КПК України, він повинен підтримувати цивільний по­зов, пред'явлений до підсудного, а не навпаки, даних про зміну позиції прокурора щодо цього позову під час провадження в справі немає. Крім того, згідно із ст. 348 ч. 1 п. 8 КПК України, прокурор не мав повноважень на дану апеляцію, його посилання на обставини, що додатково характеризують засудженого, не підтверджуються матеріа­лами справи, а його тлумачення ст. 1193 ЦК України суперечить її дійсному змісту.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора Фрицюк В.В., яка підтримала змінене апеляційне подання та просить його задовольнити, промову цивільного по­зивача ОСОБА_1, який просить залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду -без зміни та водночас пояснив, що на час вчинення злочину він не був власником мі­кроавтобуса „Мерседес-Бенц", промову адвоката ОСОБА_2, який підтримав свої заперечення на апеляцію і просить її відхилити та залишити вирок суду без зміни, за­значивши водночас, що згідно із протоколом, в судовому засіданні клопотання засу­дженого про закриття кримінальної справи не розглядалося, обговоривши доводи сторін та перевіривши матеріали справи, суд приходить до наступного.

У справі постановлено обвинувальний вирок щодо ОСОБА_3.

Водночас ОСОБА_3 подав суду письмове клопотання про закриття кримінальної справи у зв'язку з примиренням підсудного з потерпілою, посилаючись на відповідну позицію сторін, що була висловлена і в судовому засіданні (а.с. 180), а на а.с. 58 справи знаходиться заява потерпілої ОСОБА_4 про те, що вона не має до засудженого матеріальних та моральних претензій.

Проте, з протоколу судового засідання (а.с. 181-183) вбачається, що, всупереч вимогам ст.ст. 260, 261, 296 КПК України, судом це клопотання не оголошувалося і не вирішувалося.

ОСОБА_3 обвинувачувався в „порушенні правил безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту" з відповідними наслідками (а.с. 143-144, 165-170).Суд визнав його винним одночасно в „порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту", проте, у вироку не зазначив нормативні акти, вимоги яких були порушені засудженим, а також не мотивував свій висновок про наявність в його діях цих обох кваліфікуючих ознак злочину, не зменшував обсяг обвинувачення, ви­знаного доведеним і виклав його у формулюванні, що істотно відрізняється від пред'явленого органом досудового слідства та допускає його альтернативне тлума­чення.

Суд визнав доведеним, що потерпілій ОСОБА_4 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були завдані тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Однак, суд одночасно і не зазначив, якими були ці ушкодження, і не послався на від­повідний експертний висновок щодо них.

Отже, ці висновки суду неконкретні та належно не мотивовані.

Визнано доведеним і те, що внаслідок злочину було пошкоджено належний цивільному позивачеві ОСОБА_1 автомобіль марки „Мерседес-Бенц", д/н НОМЕР_1. Суд, не пославшись на матеріальний закон та не обґрунтувавши належно свої ви­сновки, задовольнив частково відповідний цивільний позов і стягнув із засудженого на користь ОСОБА_1 40835З1 грн., причому лише з мотивувальної частини вироку випливає, що стягнуто 39335,81 грн. у відшкодування матеріальної шкоди та 1500,00 грн. (із заявлених усно в судовому засіданні вимог у 5000,00 грн.) - у відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи цивільний позов, суд не дав оцінки матеріалам справи про те, що власником даного мікроавтобуса є приватний підприємець ОСОБА_5, а ОСОБА_1 має лише право керування ним (а.с. 15-19). Даних про те, що

ОСОБА_1 має повноваження власника даного мікроавтобуса або представника та­кого, а також про те, чи завдана ця шкода власнику під час здійснення ним підприєм­ницької діяльності, в справі немає. Отже, питання про належного цивільного позива­ча не з'ясоване. Всупереч вимогам ст.ст. 28, 50 КПК України, відсутня в справі і позо­вна заява ОСОБА_1, оскільки заява на а.с. 156 такою не є і, крім того, вона стосується лише матеріального збитку в розмірі 41027,00 грн. Позовна заява у встановленому ст. 297 КПК України порядку не оголошувалася, відповідно - позиція учасників процесу щодо цивільного позову не з'ясовувалася, а цивільний позивач тільки при допиті за­явив, що „підтримує цивільний позов на суму 41027 грн., моральної шкоди 5000 грн., простій автомобіля 10000 грн." (а.с. 182). Проте, і після цього думка інших учасників процесу щодо позову не була з'ясована.

Незважаючи на вищенаведене, суд, не переконавшись у тому, що учасники процесу правильно розуміють відповідні обставини та немає сумнівів у істинності і добровільності їх позиції, не роз'яснивши відповідні процесуальні наслідки, розгля­нув справу із застосуванням положень ст. 299 КПК України щодо „спрощеного", як зазначено в постанові головуючого, порядку дослідження доказів у ній.

Попередній розгляд справи проведено суддею всупереч вимогам ст. 240 КПК України без ведення протоколу судового засідання.

Відповідно до ст.ст. 323-324,328 КПК України, суд, забезпечивши належний розгляд кримінальної справи, постановляє законний і обґрунтований вирок та розв'язує цивільний позов залежно від доведеності його підстав і розміру. Визнання в порядку ст. 299 КПК України недоцільним дослідження певних доказів в судовому за­сіданні допустиме лише у випадку, якщо права учасників процесу не будуть порушені, а належне з'ясування обставин справи є можливим. Підставами для скасування виро­ку є такі істотні порушення судом першої інстанції кримінально-процесуального за­кону, які виключали можливість його постановления (ст. 367 ч. 1 п.п. 1, 3, ст. 368 ч. 1, ст. 370 ч. 1, ч. 2 п. 1, ст. 374 ч. 2 КПК України).

З урахуванням викладеного, оцінивши докази у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість зміненого апеляційного подання.

Судом першої інстанції допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону. Зокрема, клопотання засудженого про закриття кримінальної справи не було вирішене, обсяг доказів, що підлягали дослідженню, визначено з по­рушенням вимог ст. 299 КПК України, що унеможливлює їх дослідження і апеляцій­ним судом. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не відповідає вимогам закону. За встановлених обставин, незаконним є вирок суду і в частині вирі­шення цивільного позову, відповідні докази судом не досліджувалися, а вирок не вмотивовано.

Таким чином, змінене апеляційне подання прокурора слід задовольнити, ви­рок - скасувати та направити справу до того ж суду на новий судовий розгляд в іншо­му складі суду.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -

ухвалив:

Змінене апеляційне подання помічника Ужгородського міжрайонного проку­рора Костіва І.І. задовольнити, вирок Ужгородського міськрайонного суду За­карпатської області від 3 жовтня 2006 р. щодо ОСОБА_3 скасувати, кримінальну справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суддів.

Запобіжний захід ОСОБА_3 залишити попереднім - підписку про не­виїзд з місця постійного проживання.