УХВАЛА

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року                                    м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - Вотьканиче Ф.А.

суддів - Дорчинець С.Г., Симаченко Л.І.

з участю прокурора - Сирохман Л.І.

розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 2006 року, яким засуджений

ОСОБА_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, гр-н України, українець, з освітою 9 класів,     неодружений,     непрацюючий,                                                                                 раніше судимий:

7.05.1997 року Ужгородським міськрайонним судом за ст. 140 ч.2 КК України (1960р.) на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на рік;

3.06. 1998 року Ужгородським міським судом за ст. 140 ч.2 КК України (1960р) на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 1 рік;

2000                      року Ужгородським міським судом за ст. 296  ч. 1КК України (1960р.) на 1 рік позбавлення волі;

2001                      року Ужгородським міськрайонним судом за ст. 222 ч. 1 КК України та звільнений 28.07. 2003 р. по відбуттю покарання.,

за ст. 122 ч.1 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України постановлено звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом 2 років іспитового строку не вчинить нового злочину.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 постановлено залишити попередній-підписку про невиїзд.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 500 грн. матеріальної шкоди.

Справа:  №765/2006р

Категорія:   11

Головуючий  у  першій  інстанції:  Ціцака  О.В

Доповідач:   Дорчинець  С.Г.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 10.05.2006 року приблизно в 20 год. 30 хвл., будичи в стані алкогольного сп'яніння АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_2 на грунті неприязних відносин, умисно наніс останньому руками удари в обличчя та груди, причинивши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляції прокурор порушує питання про скасування вироку з-за м'якості  призначеного ОСОБА_1 покарання. При цьому посилається на те, що суд не врахував те, що він вчинив злочин середньої тяжкості, що раніше притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про його небажання перевиховатися та виправитися. Крім того вказує, що під час судового розгляду судом порушено право ОСОБА_1 на захист, оскільки відповідно до вимог п.2 ч. 1 ст. 45 КПК України участь захисника є обов'язковою у справах про злочини осіб, які через свої психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист. ОСОБА_1 виявляє ознаки розумової відсталості у вигляді олігофренії в степені легкої дебільності, тому суд немав права прийняти відмову його від захисника.Суд всупереч вимогам ст.319 КПК України не надав ОСОБА_1 останнього слова. З протоколу судового засідання видно, що показання в судовому засіданні давав не ОСОБА_1, а ОСОБА_3, який взагалі не являється учасником процесу. А також ОСОБА_1 вину свою визнав частково. а тому за таких обставинах суд не вправі був визнавати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються, як це передбачено ст. 299 КПК України. Просить вирок скасувати з-за м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання та в зв'язку з істотним порушенням норм кримінально-процесуального законодавства, а справу направити на новий судовий розгляд.

Засуджений та потерпілий вирок не оскаржили.

Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляції, заслухавши міркування прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши справу в межах апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція прокурора є обгрунтована і підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно ст. 45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції є обов'язковою у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади не можуть самі реалізувати своє право на захист.

З матеріалів справи, зокрема з висновку амбулаторної судово-психічної експертизи №127 (а. с. 78-81) ОСОБА_1 в період часу до якого відноситься вчинене ним діяння психічним захворюванням не страждав і не страждає ним в теперішній час, однак виявляє ознаки розумової відсталості у вигляді олігофренії в ступені легкої дебільності, про що свідчать дані аналізу про відставання в розвитку, облік у психіатра, а також клінічні ознаки-низький рівень знань, конкретне мислення, зниження інтелекту.

Тобто з такою психічною вадою засуджений ОСОБА_1 здійснювати свій захист сам не взмозі, тому прийняття судом його відмови від захисника є незаконним, бо порушені судом його права на захист.

Крім того у відповідності з вимогами ст. 299 КПК України суд, вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову.- які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумніві у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи та розміри цивільного позову в апеляційному порядку.

Судом ці вимоги закону не дотримані.

Як вбачається з постанови про визнання цивільним позивачем від 25.05.2006 р. (а.с. 23), потерпілий ОСОБА_2 визнаний цивільним позивачем на 500 гривень.

Однак як вбачається з протоколу судового засідання (а.с. 103 на звороті) ці вимоги закону судом не дотримані, зокрема суд не встановлював обставини щодо цивільного позову та його розміру, чим також порушив права засудженого ОСОБА_1

Суд всупереч вимогам ст. 319 КПК України також не надав ОСОБА_1 останнього слова, а як вбачається з протоколу судового засідання підсудний ОСОБА_1 взагалі не допитувався судом. Замість підсудного ОСОБА_1 в судовому засіданні показання давав ОСОБА_3, який не являється учасником судового розгляду.

Призначаючи ОСОБА_1 суд першої інстанції дав неналежну оцінку його особі, не врахував, що він неодноразово судимий, пиячить, не працює. А тому безпідставно прийшов до висновку, що ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.

При таких обставинах доводи апелянта є безпідставними, підлягають до задоволення, а вирок скасуванню.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляцію прокурора задовольнити.

Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 серпня 26 2006 року стосовно ОСОБА_1 скасувати, а справу направити в той же суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.