УХВАЛА

Іменем України

21 грудня 20о6 року                                                                                    м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі

головуючого                                     судді КРЕГУЛА М.М.

суддів                                                 КОНДОРА Р.Ю., СИМАЧЕНКО Л.І.

за участю прокурора                        СЛИВИЧА П.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2006 p., якою відмовлено в задоволенні скарги

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, гр-на України, ІНФОРМАЦІЯ_2,

на бездіяльність прокуратури Воловецького району Закарпатської області.

Як зазначено в постанові суду, ОСОБА_1 01.02.2006 р. звернувся до суду із скар­гою на бездіяльність прокуратури Воловецького району Закарпатської обл. Зняв­ши вимоги скарги про надання йому копії постанови та скасування постанови Во-ловецької райпрор:уратури від 26.01.2006 p., просив визнати незаконною бездія­льність прокуратури, мотивуючи тим, що на його неодноразові звернення по фак­ту крадіжки 2-х сидінь, акустичної системи, магнітофона, домкрата та прикурюва-ча з автомашини ГАЗ-3102, прокуратура в порушення вимог ст. 97 КПК України не приймала рішень у вигляді постанови, а давала формальні листи-відповіді, що унеможливлювало оскарження цих рішень. Суд відмовив у задоволенні скарги, оскільки ст. 236 КПК України, на яку посилався ОСОБА_1, не передбачено оска­рження до суду бездіяльності прокурора, а на вирішення таких вимог поширюєть­ся компетенція адміністративного суду відповідно до ст. 17 ч. 1 п.1 КАС України.

В апеляції ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді, за­криття провадження в справі в порядку кримінального судочинства та повернення йому скарги з доданими матеріалами для звернення до адміністративного суду. Вказує, зокрема, що у зв'язку з його зверненнями щодо незаконних дій прокура­тури суди приймали суперечливі рішення, а дана постанова суду порушує його права, оскільки перешкоджає зверненню з відповідним позовом в порядку адміні­стративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора Сливича П.М., який вважає постанову законною та просить залишити її без зміни, а апеляцію - без задово­лення, обговоривши доводи сторін, перевіривши матеріали справи за скаргою та наглядове провадження НОМЕР_1, суд приходить до наступного.

Справа № 11-795/2006

Категорія 11-А

Головуючий в 1-й інстанції ГАЙДУР А.Ю.

Доповідач КОНДОР Р.Ю.

ОСОБА_1 о6.02.2006 р. на підставі ст.ст, 110, 236 КПК України звернувся до суду із скаргою про визнання незаконною бездіяльності прокуратури Волове-цького району і остаточно просив суд визнати незаконною бездіяльність прокура­тури щодо неприйняття процесуального рішення за його зверненням про факт крадіжки зазначеного майна з автомашини ГАЗ-3102.

Положення ст.ст. по, 236 КПК України регулюють порядок оскарження дій і рішень органів дізнання та прокурора під час провадження в кримінальній спра­ві, такі скарги можуть вирішуватися при попередньому розгляді судом криміналь­ної справи або при розгляді її по суті.

Проте, кримінальна справа за заявою про викрадення даного майна не по­рушувалася, тому посилання ОСОБА_1 на ці норми закону безпідставне.

Водночас з наявних матеріалів убачається, що до органу дізнання звертався не ОСОБА_1, а подала заяву ОСОБА_2 про викрадення майна, нале­жного ОСОБА_1. Чинною постановою Міжгірського районного су­ду від 19.10.2006 р. було задоволено скаргу ОСОБА_1 на постанову Воловецько-го РВ УМВС України в Закарпатській обл. від 05.06.2000 р. про відмову в пору­шенні кримінальної справи за цим зверненням, матеріали повернуто прокурору Воловецького району для організації додаткової перевірки.

Скаржником, який ставив питання про бездіяльність прокуратури, не були враховані і положення ст. 32 п. 6, ст. 100 КПК України про те, що відповідні пов­новаження по нагляду за законністю порушення кримінальної справи має саме прокурор, а не прокуратура.

За таких обставин, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення ска­рги.

Доводи апеляції про те, що суд, прийнявши це рішення, перешкоджає ска­ржнику звернутися з відповідним позовом в порядку адміністративного судочинс­тва та повинен скаргу з усіма доданими матеріалами йому повернути, а також про суперечливість рішень судів у справі - безпідставні. Розглянута справа має знахо­дитись в суді. Апелянт ставить і питання про закриття апеляційним судом прова­дження в справі в порядку кримінального судочинства, однак, у даній справі апе­ляційний суд таких повноважень не має.

З урахуванням викладеного, оцінивши докази у сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляції, які зводяться до необхідності припинення даного провадження в порядку, передбаченому КПК України, з ме­тою подальшої реалізації своїх прав скаржником, не дають підстав для скасування судового рішення. Тому апеляцію слід залишити без задоволення, а постанову су­ду першої інстанції - без зміни.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, -

ухвалив:

Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 24 жовтня 2006 р. про від­ мову в задоволенні його скарги на бездіяльність прокуратури Воловецького райо­ну Закарпатської обл. -без  зміни.