АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Кварталової A.M., Плавич Н.Д.
при секретарі - Кодінцевої С.В.
за участі представника позивачки ОСОБА_1, представників відповідача Переверзева В.П., Севиної О.В., Чіхварія Х.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси(далі - Фонд) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Фонду про перерахунок страхових виплат, відшкодування вартості автомобіля і моральної шкоди
встановила:
У листопаді 2004 року позивачка звернулась до суду із позовом, в обгрунтування якого зазначила, що 07 березня 1953 року під час виконання трудових обов'язків робітника Одеської залізниці отримала травму, на підставі якої їй було встановлено 100% втрату працездатності і встановлено пенсію по інвалідності.
За висновком МСЕК від 28.04.01р. позивачка визнана придатною до керування автомобілем із ручним керуванням на дві руки, перебуває у черзі інвалідів, які мають право на забезпечення автомобілями, проте до цього часу автомобілем не забезпечена, відшкодування із транспортного обслуговування не отримує, бездіяльність відповідача спричиняє позивачці моральну шкоду.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просить зобов'язати відповідача провести перерахунок усіх належних сум і виплат із 2002р. по 2004р., стягнути із відповідача 21 267 грн. вартості автомобіля:, 768 грн. вартості транспортного обслуговування, поновити пропущений процесуальний строк і стягнути із відповідача 200 000 грн. грошової компенсації заподіяної моральної шкоди, завданої як внаслідок втрати працездатності, так і неправомірною бездіяльністю відповідача.(а.с.2-8,55-59)
Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень зазначив, що на час ушкодження здоров'я позивачки у 1953 році, чинне законодавство не передбачало можливості відшкодування моральної шкоди, позивачка не має посвідчення водія, перебуває у черзі інвалідів якім за раніше отриманими висновками МСЕК показано забезпечення автомобілем, останній має бути виданий за рахунок підприємства, за вини якого спричинено каліцтво.(а.с.35-36,86-89)
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року позовні вимоги задоволені частково стягнуто на користь позивачки із відповідача 21267 грн. вартості автомобіля, 200 000 грн. грошової компенсації заподіяної моральної шкоди, у задоволенні вимог щодо відшкодування 768 грн. транспортного обслуговування відмовлено.
Справа № 22ц-6442/06 Категорія ЦП:
Головуючий у першій інстанції Ільченко Н.А. Доповідач Левенець Б.Б.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, не притягнув до участі у справі підприємство з вини якого було завдано шкоди, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а справу повернути до того ж суду на новий розгляд.
В суді апеляційної інстанції представники відповідача, кожний окремо, підтримали доводи скарги, яку попросили задовольнити, представник позивачки заперечував проти скарги, яку попросив відхилити.
Позивачка була повідомлена належним чином про час та місце слухання справи про що у справі є докази(а.с. 120) до суду не прибула через стан здоров'я.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, прибувших учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати, з поверненням справи до суду першої інстанції на новий розгляд за таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з обов'язку Фонду відшкодувати шкоду, заподіяну позивачці.
Однак з таким висновком погодитися не можна, оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не звернув уваги на обставини та докази, що мали бути предметом дослідження і оцінки, не притягнув до участі у справі осіб, які мали приймати участь у справі.
З набуттям чинності з 1 квітня 2001 року Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 1999 року, відшкодування матеріальної шкоди, а за наявності факту заподіяння моральної шкоди, страхова виплата за моральну шкоду відповідно до ст. 21, ч. З ст. 28, ч. З ст. 34 Закону виплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків, в тому числі й у разі стійкої, часткової чи повної втрати професійної працездатності.
Зазначений висновок відповідає і Рішенню Конституційного Суду від 27.01.2004 N 1-рп/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування).
Разом з тим відповідно до абз. З п. З розділу XI "Прикінцеві положення" Закону на Фонд покладено виплату заборгованості потерпілим на виробництві, яким до набрання чинності цим Законом підприємствами, установами чи організаціями не відшкодована матеріальна і моральна (немайнова) шкода, заподіяна ушкодженням здоров'я лише за умови їх ліквідації без правонаступника, в іншому випадку така заборгованість виплачується самими підприємствами, установами та організаціями.
Такі ж роз'яснення містяться і у п.п. 1 - 1-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992р. № 6 „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"(із змінами).
Згідно з п. 25 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 p. N 999(в ред. на час виникнення спірних правовідносин), інваліди внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання за наявності у них медичного висновку на право забезпечення автомобілями одержують автомобілі після оплати їх вартості підприємствами, установами, організаціями, з вини яких заподіяно шкоду. Вказаний Порядок не передбачає можливості отримання інвалідом грошової компенсації у розмірі вартості автомобіля із ручним керуванням.
За вимог п. 28 цього Порядку, продаж автомобілів на пільгових умовах з оплатою 7 відсотків їх вартості провадиться інвалідам, зазначеним в пунктах 21, 22, 24, 25 цього Порядку за наявності відповідних медичних висновків на право забезпечення автомобілем і протипоказань до водіння автомобіля, якщо керування ним буде здійснювати член сім'ї інваліда. Продаж інвалідам автомобілів провадиться за рішеннями Міністерства праці та соціального захисту Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київської міської державної адміністрації і управління праці та соціального захисту населення Севастопольської міської державної адміністрації, погодженими з відповідними відділеннями Фонду. Клопотання про це порушуються відповідними управліннями праці та соціального захисту населення.
Як видно із матеріалів справи, 07 березня 1953 року під час виконання трудових обов'язків за місцем роботи на Одеській залізниці, позивачка отримала ушкодження здоров'я, їй встановлено 1 групу інвалідності і призначено пенсію, з 28.04.2001р. МСЕК встановила наявність медичних показань для забезпечення позивачці транспортним засобом з ручним керуванням і остання перебуває на обліку осіб для забезпечення автомобілем із ручним керуванням.(а.с. 16-21, 128-133)
Стверджуючи про наявність заборгованості з виплат на відшкодування шкоди від нещасного випадку на виробництві, позивачка просить поновити пропущений строк на звернення до суду, вимога виплати грошової компенсації за автомобіль із ручним керуванням заявлена останньою у зв'язку із необхідністю забезпечення ії таким автомобілем, (а.с. 7,9, 16-17, 136-140)
Даних щодо ліквідації Одеської залізниці без створення правонаступника в матеріалах справи не має, не встановлено таких колегією суддів і в судовому засіданні.
Тому, суд першої інстанції мав з'ясувати вищенаведені обставини і в порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України з урахуванням думки позивачки, вирішити питання про залучення до участі в справі як співвідповідачів підприємство(правонаступника) Одеської залізниці і відповідне обласне управління праці та соціального захисту населення, дослідженням відповідних доказів встановити наявність(відсутність) вини в скоєнні пригоди, заподіянні шкоди позивачці і обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду, правильність розрахунків за спірний період, наявність(відсутність) медичних протипоказань позивачки до особистого керування автомобілем і з урахуванням наведеного, про забезпечення позивачки автомобілем із ручним керуванням.
Проте, суд першої інстанції не розглянув позовних вимог позивачки щодо здійснення перерахунку виплат за 2002-2004рр., вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не притягнуті до участі в справі. За таких обставин, рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню в повному обсязі з підстав передбачених п.п. 4, 5 ч.1 ст. 311 ЦПК України з направленням справи на новий розгляд в іншому складі суду.
Керуючись ст. 303, п.5 ч. 1 ст. 307, п. 4, 5 ч. 1 ст. 311, п.5 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси задовольнити частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 липня 2006 року - скасувати, а справу повернути до суду першої інстанції на новий розгляд в іншому складі.
Ухвала набирає чинності негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.