Справа № 435/1096/13
Провадження № 11кп/782/158/14
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
29 квітня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого: Кожушка М.В.
суддів: Сахарілєнко О.Г., Борзаниці В.І.
при секретарі: Єфіменко В.В.
за участю прокурора: Мельникова Д.О.
адвоката: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2
на вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 грудня 2013 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий: - 22.07.2011 р. Жовтневим райсудом м. Луганська за ст. 185 ч. 1, 75 КК України до 2 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки;
- 28.05.2012 р. Ленінським райсудом м. Луганська за ст. 190 ч. 2 КК України до штрафу у розмірі 850 гривень, штраф за вироком суду сплачений;
- 17.06.2013 р. Артемівським районним судом м. Луганська за ст. 185 ч.2, 186 ч. 2, 263 ч. 1, 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі; не працюючий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1,-
засуджений за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі,
за ч.3 ст.187 КК України до 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, по сукупності злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначено 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
На підставі ч.4 ст.70 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Луганська від 22 липня 2011 року та вироком Артемівського районного суду м. Луганська від 17 червня 2013 року, приведених у відповідність ухвалою Жовтневого районного суду м. Луганська від 07 листопада 2013 року, і остаточно призначено покарання у вигляді 9 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особистого майна.
Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу - тримання під вартою, строк відбування покарання обчислювати з 03.01.2013 року.
Доля речових доказів вирішена згідно ст.100 КПК України.
В С Т А Н О В И Л А:
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що він повторно, 19 грудня 2012 року, приблизно о 12 годині, знаходячись у приміщенні флігеля, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, маючи намір на таємне заволодіння чужим майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з приміщення флігеля викрав кольоровий телевізор „CRT-CaTypH-ST-TV-21S2", що належить ОСОБА_3, вартість якого складає 600 гривень.
Після чого з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядився викраденим на свій розсуд як власним, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальний збиток на суму 600 гривень.
01 січня 2013 року, приблизно о 12 годині, ОСОБА_2, маючи злочинний намір на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насилля, небезпечного для життя та здоров'я особи, у відношенні якої скоєно напад, з проникненням у житло, підійшов до житлового будинку АДРЕСА_1. Після чого реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_2 почав вибивати вхідні двері до приміщення житлового будинку, в якому проживають потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Потерпілі, намагаючись перешкодити ОСОБА_2 потрапити до приміщення будинку, стали тримати вхідні двері. Однак ОСОБА_2, продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, під погрозою застосування ножа у відношенні ОСОБА_4 та ОСОБА_3, проник до приміщення вказаного будинку.
Знаходячись в приміщенні вказаного будинку, ОСОБА_2 під погрозою застосування насилля, небезпечного для життя та здоров'я ОСОБА_3 та ОСОБА_4, заволодів майном, яке знаходилось в спальній кімнаті житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3, а всього на загальну суму 1975 гривень 65 копійок.
Після чого, ОСОБА_2 з викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядився викраденим на свій розсуд як своїм власним, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 1975 гривень 65 копійок.
В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_2 ставиться питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий розгляд з тих підстав, що його дії невірно кваліфіковані за ч.3 ст.187 КК України, оскільки з його боку не було проникнення, він мешкає за цією адресою, має ключі, на ножі не було виявлено його відбитків, нанесення ударів підтверджують лише потерпілі, судом необґрунтовано було відмовлено у повторному виклику потерпілих.
Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Колегією суддів встановлено, що скарга подана без пропуску процесуального строку на оскарження, тому вона підлягає розгляду по суті.
Винуватість ОСОБА_2 в скоєнні інкримінованих діянь за обставин, викладених у вироку, судом першої інстанції доказана в повному обсязі та підтверджується показами ОСОБА_2 у судовому засіданні, поясненнями потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, та іншими доказами по справі, які об`єктивно підтверджують винуватість ОСОБА_2 в скоєнні даних злочинів.
Дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 185 КК України, оскільки він скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, і за ч.3 ст. 187 КК України, оскільки він скоїв напад з метою заволодіння чужим майном (розбій), поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, поєднане із проникненням у житло.
Доводи ОСОБА_2 щодо того, що судом першої інстанції були не в повному обсязі досліджені всі докази по справі та не була надана їм належна оцінка, є необґрунтованими, так як вони повністю спростовуються зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами та не визивають сумнівів у колегії суддів в своїй правдивості.
Доводи обвинуваченого щодо того, що суд не взяв до уваги те, що він прописаний за даною адресою та проживає там, має особисті речі та ключі від будинку, які були вилучені працівниками міліції, не погрожував потерпілим, є безпідставними, так як з протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину (а.с. 95-98) вбачається, що у ОСОБА_2 були вилучені два ключі, один з яких від флігеля, другий від хвіртки. Також потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що у її сина ОСОБА_2 ключів від будинку, де вона проживає разом із своїм чоловіком, не було і тому вільного доступу до будівлі він не мав. Крім цього цей факт підтверджено і сестрою обвинуваченого, свідком ОСОБА_5, яка пояснила, що з 2006 року її брат проживає у літньому будинку (флігелі) та вільного доступу до будівлі потерпілих не має. Обвинувачений, вриваючись в будинок, де проживали потерпілі, тримав ніж над головою, викрикував погрози. Потерпілі загрозу сприйняли реально. Сам обвинувачений пояснив в судовому засіданні, що, можливо, потерпілі злякалися.
Доводи обвинуваченого відносно того, що в заяві потерпіла ОСОБА_3 вказала на те, що сам обвинувачений проживає разом із нею, є необґрунтованими, так як з пояснень самої потерпілої (а.с. 11) видно, що господарство ведеться окремо і в будинку речей, які належать обвинуваченому, немає. Будинок належить матері її чоловіка і обвинувачений не має ніякого відношення до будинку. Також потерпіла пояснила, що флігель, де мешкав обвинувачений, обладнаний всіма побутовими зручностями.
Доводи ОСОБА_2 щодо відсутності його відбитків на ножі, з яким був здійснений напад, є безпідставними, так як згідно висновку експерта (а.с. 67- 68) вбачається, що на поверхні ножа, вилученого 01.01.2013 року, за фактом розбійного нападу, слідів пальців рук, придатних для ідентифікації не виявлено.
Доводи ОСОБА_2 про необхідність повторного виклику потерпілих по справі, є безпідставними, тому що вони були допитані в судовому засіданні в повному обсязі, у обвинуваченого була можливість задати питання потерпілим. Крім цього, в матеріалах справи існують протоколи їх допиту (а.с. 49-51, 150-152) та їх покази не суперечать одне одному та не викликають сумніву в своїй правдивості у колегії суддів.
Міра покарання, призначена обвинуваченому ОСОБА_2, відповідає вимогам ст. 65 КК України, так як суд врахував ступень тяжкості скоєних злочинів, особу винного та те, що він неодноразово був засуджений за корисні злочини.
Суд призначив покарання обвинуваченому в межах санкцій вище вказаних статей КК України. Призначене судом першої інстанції покарання є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів.
Таким чином, підстав для скасування вироку суду за апеляцією обвинуваченого ОСОБА_2 не вбачається.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК Украины, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Вирок Жовтневого районного суду м. Луганська від 19 грудня 2013 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.
Апеляцію обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Головуючий:
Судді: