УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 жовтня 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді: Любобратцевої Н.І.
Суддів: Даніла Н.М.
Чистякової Т.І.
При секретарях: Бахтагарєєвій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод у користуванні квартирою, стягнення моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_5 - представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2005 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення і усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, стягнення судових витрат у сумі 408 грн. 50 коп. і відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вони є власниками в рівних частках вищевказаної квартири. Рішенням Алуштинського міського суду від 09.02.2001 р. визначений порядок користування квартирою, відповідно до якого їм надано у користування кімнату, площею 17,7 кв.м., а відповідачу - кімнату, площею 10,6 кв.м.; кухня, санвузол, коридор, шафа, лоджія залишені в спільному користуванні. У 2003 році ОСОБА_2 виписалась з квартири у зв'язку із вибуттям до міста навчання. У листопаді 2003 р. ОСОБА_3 подарував свою частку квартири ОСОБА_4. Відповідачі чинять перешкоди у користуванні квартирою, у зв'язку із чим позивачі неодноразово звертались до органів міліції. Вважають, що діями відповідачів їм спричинена моральна шкода. Просять при вселені у квартиру зобов'язати відповідачів прибрати: із прихожої - холодильник, з кухні - м'який кутовий диван, з лоджії - усі меблі, окрім стола, з ванної - пральну машину.
Відповідачі позов не визнали, пояснивши, що перешкод у користуванні квартирою позивачам не чинять, містами спільного користування користуються згідно з рішенням суду.
Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2005 р. позовні вимоги частково задоволено. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вселені у квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 зобов'язані не чинити перешкод у користуванні квартирою. З відповідачів на користь позивачів стягнуто 300 грн. судових витрат і 8 грн. 50 коп. державного мита. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_5 - представник ОСОБА_1 і ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частиш відмови в задоволенні позову в частині здійснення певних дій при вселенні і в частині моральної шкоди. Вважає, що рішення в цій частині необгрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, заслухавши відповідачів, представника позивачів, колегія суддів вважає, що апеляційна
Справа №22ц-5681/2006 р. Головуючий в першій
інстанції, суддя - Куксов В.В.
Доповідач, суддя - Чистякова Т.І.
скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в частині здійснення певних дій при вселенні і в частині моральної шкоди, суд виходив з їх необґрунтованості. Судова колегія погоджується з висновками суду, оскільки вони відповідають матеріалам справи і фактичним обставинам.
Так, із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками вищевказаної квартири. Рішенням Алуштинського міського суду від 09.02.2001 р. визначений порядок користування квартирою, відповідно до якого їм надано у користування кімнату, площею 17,7 кв.м., а відповідачу - кімнату, площею 10,6 кв.м.; кухня, санвузол, коридор, шафа, лоджія залишені в спільному користуванні (а.с.7). У 2003 році ОСОБА_2 виписалась з квартири у зв'язку із вибуттям до міста навчання. У листопаді 2003 р. ОСОБА_3 подарував свою частку квартири ОСОБА_4.
Судом задоволені вимоги позивачів про їх вселення в квартиру, також суд зобов'язав ОСОБА_3, ОСОБА_4 не чинити перешкод позивачам у користуванні квартирою. Право позивачів на житло рішенням суду захищене.
Законодавством передбачено, що порядок користування місцями загального користування в квартирі вирішується за згодою сторін. Вимоги позивачів про те, щоб відповідачі прибрали холодильник з прихожої, м'які меблі з кухні, з лоджії всі меблі крім столу, із ванної кімнати пральну машину необхідно вирішувати в процесі виконання рішення суду про вселення і усунення перешкод в користуванні квартирою.
Відповідно до положень п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995року з наступними змінами „Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються коли право на її відшкодування передбачено законодавством.
Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди позивачі обґрунтовували посилаючись на ст. 1167 ЦК України , відповідно до положень якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Винних дій відповідачів в спричиненні позивачам моральної шкоди судом не встановлено і позивачами вони не доведені.
Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржуючи висновки суду, апелянт не надав допустимих доказів, які спростовують висновки суду. Підстави до скасування рішення суду за доводами апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ч.1 п.1 ст.307, ст.308, ч.1 п.1 ст.314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - представника ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 07.02.2005 р. залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.