УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2006 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді:                      Луніка С.В.

Суддів:                                            Данила Н.М.

Чистякової Т.І.

При секретарі:            Сафіної Ф.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду М.Сімферополя від 06 грудня 2005року,

встановила:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою. Позовні вимоги мотивовані тим, що він є власником 1\2 частки домоволодіння АДРЕСА_1, власником другої частки домоволодіння є відповідач. З 1981 року він користується земельною ділянкою яка прилягає до його частки домоволодіння. В даний час виникають спори з відповідачем з питання користування земельною ділянкою, відповідач не дає згоди на приватизацію земельної ділянки.

Рішенням Київського районного суду М.Сімферополя від 06 грудня 2005року позов задоволений. Виділено в користування ОСОБА_1 в домоволодінні АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1161 кв.м., позначену на схематичному плані в додатку №1 до висновку будівельно - технічної експертизи НОМЕР_1 червоним кольором. Виділено в користування ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 1161 кв.м., позначену на схематичному плані в додатку №1 до висновку будівельно - технічної експертизи НОМЕР_1 синім кольором.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, як ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права і направити справу на новий розгляд.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши представника апелянта, позивача та його представника, колегія суддів вважає апеляційну скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов і визначаючи порядок користування земельною ділянкою, суд виходив з того, що площа земельної ділянки складає 2322 кв.м., але такі висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування     в     межах  їх     повноважень,     визначених     цим     Кодексом.

Справа №22- 1591\ 2006р     Головуючий по першій інстанції: суддя - Козленко В.В.

Доповідач: суддя - Чистякова Т.І.

Із матеріалів справи вбачається, що сторони по справі є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, їм належить по 1\2 частки вказаного домоволодіння.

Згідно з даними технічного паспорта на вказане домоволодіння загальна площа земельної ділянки складає 2458 кв.м. ( а.с.5) В кадастровому плані площа земельної ділянки вказана 2349 кв.м. ( а.с.7) Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи від 01.10.2004року фактична площа земельної ділянки складає 2322кв.м. (а.с. 16-20).

Згідно з архівною довідкою від 20.06.2002року, згідно з похозяйською книгою НОМЕР_2 за 1958-1960роки в домоволодінні ОСОБА_2, рахується житловий будинок 1956 року будівництва, всього землі 0,15 га, в тому числі під жилим будинком -0,01 га. В похозяйській книзі НОМЕР_3 за 1974-1976 роки рахується всього землі 0,12 га, в тому числі під жилим будинком -0,01 га. В розділі «Додаткові відомості» є відмітка про те, що 1\2 будинку належить ОСОБА_1

В судовому засіданні сторони дали пояснення про те, що рішенням компетентних органів земельна ділянка під будівництво будинку була надана ОСОБА_2, будинок будувався на двох власників, ОСОБА_1 земельна ділянка не надавалась. Крім того, представник апелянта, пояснив, що позивачем було здійснене самовільне заняття земельної ділянки.

Таким чином, в 1976 році площа земельної ділянки складала 0,12 га, правомірність користування сторонами земельною ділянкою площею на 2004 рік 0,2322га не підтверджується матеріалами справи.

Виходячи зі змісту ст..ст. 13, 14, 41, 55 Конституції України, якими гарантовано державний захист майнових прав громадян і не обмежено можливість такого захисту землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства, сама по собі відсутність у особи документа, що посвідчує право на земельну ділянку, не може бути підставою для відмови особі у судовому захисті таких прав.

Між тим, Конституція України та Земельний Кодекс України не допускають самовільного заняття земельних ділянок, а доказів того, що сторонам у встановленому порядку надавалась земельна ділянка площею 0,2322 га, та були встановлені межі вказаної ділянки, сторони не надали.

Крім того, наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що фактична площа земельної ділянки не відповідає розмірам, вказаним в технічному паспорті.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним притягнути до розгляду справи власника земельної ділянки - відповідну раду, оскільки в разі самовільного заняття земельної ділянки сторонами порушуються права особи, яка не була залучена до розгляду справи.

Виходячи з наведеного та керуючись ст..303, п.4 ст.311, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 06 грудня 2005року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.