Справа № 406/9971/13-к/54/14
Провадження № 11кп/782/539/14
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 травня 2014 року Апеляційний суд Луганської області у складі:
головуючого - Рубльової О.Г.
суддів - Буханько В.П., Кранга Л.С.
при секретарі - Пундор А.О.
за участю: прокурора - Мазепіної М.В.
захисника - ОСОБА_1
потерпілого - ОСОБА_2
обвинуваченого - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську матеріали кримінального провадження № 12013030170003807 за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м. Алчевська Луганської області
на вирок Алчевського міського суду Луганської області від 25 лютого 2014 року, яким:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Стаханов Луганської області, громадянин України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, працюючий вантажником ВАТ «Золотий врожай Луганськ», не маючий судимості відповідно до ст. 89 КК України, -
визнаний винним та засуджений за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням із іспитовим строком 2 (два) роки 6 (шість) місяців, на нього покладено наступні обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в інспекцію.
Речові докази по справі - кухонний ніж, що знаходиться в Алчевському МВ ГУМВСУ у Луганській області, знищено, як не маючий матеріальної вартості.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави витрати за проведення експертизи в сумі 305,90 грн.; на користь ОСОБА_2 не отриманий заробіток в сумі 5882,00 грн., моральний збиток - 6000,00 грн.
В С Т А Н О В И В:
За вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що 18 жовтня 2013 року приблизно о 20 годині, знаходився в приміщенні квартири АДРЕСА_1, де разом з потерпілим ОСОБА_2 вживав спиртні напої.
В процесі вживання спиртних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 виникла сварка, під час якої у ОСОБА_3, що знаходився в стані алкогольного сп'яніння, на грунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, виник умисел на спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння. Реалізуючи який, ОСОБА_3 взяв зі стола кухонний ніж, яким завдав удару в задню поверхню грудної клітини ліворуч, спричинивши проникаюче у плевральну порожнину колото-різане поранення задньої поверхні грудної клітини ліворуч, підшкірну емфізему, що відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент спричинення.
На вирок суду подана апеляційна скарга прокурором прокуратури м. Алчевська Луганської області, в якій просить вирок Алчевського міського суду Луганської області від 25 лютого 2014 року щодо ОСОБА_3 скасувати з причини невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 років позбавлення волі, в іншій частині вирок Алчевського міського суду Луганської області від 25 лютого 2014 року залишити без змін. Зазначає, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_3 не враховано, що ним спричинено колото-різане поранення, яке могло спричинити смерть ОСОБА_2 Під час вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 усвідомлював, що на утриманні ОСОБА_2 перебуває малолітня донька, яка може залишитись без батька. Як наслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_2 вимушений зупинити свою трудову діяльність і залишився без засобів для існування. Судом також не враховано той факт, що він вчинив тяжкий злочин перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Таким чином, призначене ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання не враховує ступінь тяжкості скоєного ним умисного кримінального правопорушення, не є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, за своїм видом та розміром є явно несправедливим через м'якість.
На апеляційну скаргу прокурора подано заперечення захисником ОСОБА_1 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, в якому просить вирок Алчевського міського суду Луганської області від 25 лютого 2014 року залишити без змін. Вказує, що доводи апеляційної скарги прокурора про неврахування судом першої інстанції обставин, що спричинене ОСОБА_3 колото-різаного поранення, могло спричинити смерть потерпілого та в наслідок протиправних дій ОСОБА_3 потерпілий залишився без засобів для існування внаслідок вимушеного зупинення ним своєї трудової діяльності, є безпідставними, оскільки можливість спричинення смерті потерпілого не є кваліфікуючою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України. Судом встановлено, що у ОСОБА_3 не було мети спричинити смерть потерпілого, під час досудового слідства ОСОБА_3 добровільно відшкодував потерпілому майнову шкоду у сумі 3000 грн., що підтверджується розпискою потерпілого. Вважає, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових злочинів, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_2, який заперечував проти апеляції прокурора та просив на залишенні вироку суду без змін, захисника ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_3, які заперечували проти апеляції прокурора та просили вирок Алчевського міського суду Луганської області від 25 лютого 2014 року залишити без змін, провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого ОСОБА_3, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга прокурора прокуратури м. Алчевська Луганської області задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України визнав повністю, крім цього його вина підтверджується сукупністю доказів, викладених у вироку суду.
Фактичні обставини справи та кваліфікацію вчиненого ОСОБА_3 кримінального правопорушення учасники справи в апеляційній інстанції не оскаржують, у зв'язку з чим апеляційний суд в ухвалі не зазначає докази вини обвинуваченого та доводи щодо кваліфікації вчиненого ним кримінального правопорушення.
Призначаючи ОСОБА_3 покарання, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, яке згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який відповідно до ст. 89 КК України не має судимості, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, обставини, що пом'якшують покарання - повне визнання вини, часткове відшкодування завданої матеріальної шкоди; обставини, що обтяжують покарання - вчинення ОСОБА_3 злочину у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України покарання має бути належним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Рішення суду про звільнення обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням судом першої інстанції належним чином мотивоване і не суперечить Постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».
Апеляційний суд вважає, що обставини, вказані судом першої інстанції щодо особи ОСОБА_3, який не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на його утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей, які суд вказав у вироку з метою застосування ст. 75 КК України щодо обвинуваченого є належними підставами для звільнення його від відбування покарання з випробуванням і доходить висновку, що призначення покарання з випробуванням буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Апеляційний суд, незважаючи на те, що ОСОБА_3 скоїв тяжкий злочин щодо ОСОБА_2 враховує фактичні обставини справи, а саме те, що потерпілий прийшов сам до ОСОБА_3, з яким мешкає його колишня дружина та донька, де вони разом вживали алкогольні напої, що старша донька потерпілого знаходиться на утриманні ОСОБА_3, що колишня дружина ОСОБА_2 є цивільною дружиною ОСОБА_3 та мають спільну малолітню дитину, наполягання потерпілого про залишення обвинуваченого на волі, щире каяття обвинуваченого у скоєному, а також те, що метою покарання, насамперед, є перевиховання та виправлення обвинуваченого, вважає, що таку мету можливо достигнути без ізоляції ОСОБА_3 від суспільства.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно застосований закон України про кримінальну відповідальність, тобто правильно застосовані вимоги ст. 75 КК України, в наслідок чого обвинуваченому було призначено справедливе покарання.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції покарання ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог чинного законодавства України, підстав для призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання не знайдено, вирок суду є законним та обґрунтованим, апеляційна скарга прокурора прокуратури м. Алчевська Луганської області задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Алчевська Луганської області - залишити без задоволення.
Вирок Алчевського міського суду Луганської області від 25 лютого 2014 року щодо ОСОБА_3 - залишити без змін
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий -
Судді: