Справа № 22а/394б Головуюча в суді 1-ї інстанції Куліченко М.В.
Категорія 38 Доповідач Матюшенко І.В.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 200 6 року апеляційний суд Житомирської області в складі: головуючого Матюшенка І.В. суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В. при секретарі Кульчицькій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" на рішення Коростенського міськрайонного суду від 11 квітня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до АПБ „Аваль" та управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради про стягнення невиплачених коштів,
встановив :
У жовтні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути з АППБ „Аваль" на його користь 3738 грн. 60 коп. за період з 17 вересня 2002 року по 2 липня 2003 року щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та доплати особі, яка працює на території посиленого радіоактивного контролю. Також просив • зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради перерахувати вказану суму грошей на поточний рахунок АППБ „Аваль" для виплати йому. На обґрунтування позову зазначав, що такі виплати проводилися йому у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, що протирічить в частині розміру цих виплат положенням ст. ст. 37, 39 Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-Х11).
Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 11 квітня 2006 року позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі АППБ „Аваль" просить рішення суду скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позову та повернути на рахунок АППБ „Аваль" суму сплаченого державного мита.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції при визначенні розміру щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (ст. 37 Закону № 796-Х11) та доплат працюючим (ст. 39 Закону № 796-Х11) виходив з положень вказаних статей Закону.
Проте, такий висновок суду першої інстанції є помилковим.
Відповідно до ст. 63 Закону № 796-Х11 фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Статтею 62 Закону № 7 96-Х11 передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 7 96-Х11, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Саме в таких розмірах позивачу виплачувалася грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства та доплата особі, яка працює на території посиленого радіоактивного контролю. Отримання вказаних доплат у таких розмірах не заперечується позивачем.
За таких обставин, коли суд першої інстанції .повно та об'єктивно з'ясував обставини справи, проте неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати судове рішення в повному обсязі та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову.
Не підлягають до задоволення вимоги апелянта щодо повернення судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги, оскільки таке не передбачено положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, апеляційний суд,
постановив :
Апеляційну скаргу акціонерного поштово-пенсійного банку „Аваль" задовольнити частково.
Рішення Коростенського міськрайонного суду від 11 квітня 2006 року скасувати у повному обсязі та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.
Постанова набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.