Справа № 22ц/1902 Головуючий в 1-ій інстанції Колупаєв В.В.
Категорія 44 Доповідач Матюшенко І.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Матюшенка І.В.
суддів: Жизневської А.В. , Малахової Н.М.
при секретарі Кульчицькій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 2 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації „Житомиргаз" про скасування дозволу на встановлення автономного опалення та відключення його від газопостачання,
встановив :
У лютому 2006 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом в якому просила визнати незаконним дозвіл ВАТ „Житомиргаз" на встановлення газового котла в квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язати ВАТ „Житомиргаз" перекрити газопостачання на газовий котел у вказаній квартирі. На обґрунтування позову зазначала, що відповідачкою ОСОБА_1, квартира якої знаходиться на п'ятому поверсі під її квартирою, у липні 2005 року виконані роботи по відключенню від центральної системи опалення та встановлено індивідуальне опалення без дозволу санітарно-епідеміологічної служби міста. Встановлення відповідачкою опалення призвело до того, що продукти згорання газу попадають через вікно її квартири на кухні в квартиру, що створює загрозу її здоров'ю.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 2 серпня 2006 року позов задоволено.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність рішення суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права. Зокрема апелянт зазначає, що суд дійшов невірного висновку про те, що продукти згоряння газу при роботі котла, попадаючи до квартири ОСОБА_2, є небезпечними для здоров'я останньої і навколишнього середовища. Не взяв суд до уваги, на думку апелянта, і положення ДБН В.2.5-20-2001, які передбачають можливість встановлення газових котлів індивідуального опалення в багатоповерхових будинках з відведенням продуктів згоряння в зовнішню стіну будинку.
ОСОБА_2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Представник ВАТ „Житомиргаз" підтримав доводи апеляційної скарги.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд дійшов висновку про незаконність дозволу, виданого ВАТ „Житомиргаз" ОСОБА_1 28 грудня 2003 року та 20 жовтня 2005 року (а.с. 22-26) на встановлення в квартирі відповідачки газового котла індивідуального опалення з тих підстав, що такий дозвіл не було узгоджено з санітарно-епідеміологічною службою міста і відведення через зовнішню стіну будинку продуктів згоряння при роботі котла є небезпечним для життя позивачки.
Апеляційний суд вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, оскільки чинне на час отримання дозволу законодавство не передбачало погодження робочих проектів по відключенню квартир в багатоповерхових будинках від системи централізованого опалення з органами санітарно-епідеміологічної служби, а позивачкою, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не представлено жодного доказу на обґрунтування позовних вимог щодо проникнення продуктів згоряння до її квартири та наявної небезпеки для її здоров'я від цього. Приписи Житомирської міської СЕС (жодних вимірів якою проведено не було) від 9 вересня 2005 року (а.с. 4, 27) не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому судом в якості доказу не приймаються.
ОСОБА_1, в свою чергу, представлено суду письмові докази про безпечність встановленого нею двоконтурного газового котла „Вайланд" а саме: дозвіл Держнаглядохоронпраці України від 11 червня 2003 року (а.с.28); сертифікат відповідності (а.с.29); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (а.с.ЗО-32) та звіт про здійснення фактичних вимірів викидів забруднюючих речовин в атмосферу від встановленого нею котла.
За таких обставин, коли висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 311, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Корольовського райсуду м. Житомира від 2 серпня 2006 року скасувати, ухваливши нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.