Справа № 22ц/2259 Головуючий в суді 1-ї інстанції Брагін В.І.
Категорія 21 Доповідач Матюшенко І.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого Матюшенка І.В.
суддів: Жизневської А. В., Малахової Н.М.
при секретарі Кульчицькій І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду від 19 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" (далі - Підприємство) про збільшення розміру відшкодування шкоди,
встановив :
У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив збільшити розмір відшкодування шкоди та стягувати з відповідача на його користь щомісячно пожиттєво 1750 грн. втраченого заробітку та по 350 грн. на сторонній догляд.
У процесі розгляду справи неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив: стягнути одноразово за період з 1 листопада 2003 року по 1 січня 2006 року 4 920 грн. заборгованості за постійний сторонній і побутовий догляд та 57 6 грн. вартості транспортного обслуговування; 1330 грн. недоплати по відшкодуванню шкоди з 1992 року та 12456 грн. 45 коп. інфляційних коштів на цю суму; 20799 грн. вартості автомобіля „Таврія" 110270; 25000 грн. моральної шкоди; стягнути одноразово за період з 10 січня 2006 року 18687 грн. 50 коп. на відшкодування на постійний сторонній догляд, побутовий догляд та втрачений заробіток; а з 10 січня 2006 року просив стягувати з відповідача на його користь щомісячно пожиттєво 1875 грн. втраченого заробітку, 187 грн. 50 коп. на постійний сторонній догляд та 93 грн. 75 коп. на побутовий догляд. Також просив надати право відповідачу в разі збільшення мінімальної зарплати проводити перерахунок платежів на постійний сторонній, побутовий догляд та виплати по втраті заробітку.
Рішенням Андрушівського районного суду від 19 жовтня 2006 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1 222 грн. 35 коп. щомісячно на відшкодування шкоди по втраченому заробітку та 187 грн. 50 коп. витрат на постійний сторонній догляд. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про повне задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Представник відповідача заперечує проти задоволення
апеляційної скарги, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1, працюючи теслею 4 розряду в
будівельному управлінні Київських електричних станцій,
правонаступником якого є „Будівельно-монтажне управління Київської ТЕЦ-6", перебуваючи у відрядженні на ст. Фастів потрапив під поїзд внаслідок чого отримав травму лівої ноги.
Рішенням народного суду Дарницького району від 24 грудня 1962 року (а.с.9-10) з відповідача, як власника джерела підвищеної небезпеки, було присуджено стягувати, починаючи з 2 грудня року і пожиттєво, на користь ОСОБА_1 по 46 крб. 64 коп. щомісячно збитків завданих здоров'ю у зв'язку з втратою заробітку. У позові до Будівельного управління Київських електростанцій про відшкодування шкоди, завданої працівнику при виконанні ним трудових обов'язків відмовлено.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1208 ЦК України за заявою потерпілого у разі підвищення вартості життя розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, підлягає індексації на підставі рішення суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про збільшення з 48 грн. до 222 грн. 25 коп. розмір відшкодування шкоди внаслідок втрати заробітку, суд першої інстанції вірно проіндексував раніше присуджену суму з врахуванням коефіцієнтів підвищення заробітної плати теслі 4 розряду на підприємстві правонаступнику (а.с.128-129). Доводи апелянта про те, що суд мав виходити з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати без врахування розміру отримуваної ним пенсії, встановленої йому як інваліду 1-ї групи, є безпідставними, оскільки відшкодування шкоди позивачу проводиться на загальних підставах, а не в порядку відшкодування шкоди, завданої працівнику ушкодження здоров'я при виконанні ним трудових обов'язків.
Стягуючи з відповідача на користь ОСОБА_1 щомісячні витрати на постійний сторонній догляд у сумі 187 грн. 50 коп., суд безпідставно відмовив йому у стягненні 93 грн. 75 коп. щомісячних платежів на побутовий догляд, не врахувавши при цьому, що для інвалідів 1 групи, яким є апелянт, висновок МСЕК чи судово-медичної експертизи про потребу в звичайному сторонньому догляді або в побутовому обслуговуванні не вимагається і йому відшкодовуються витрати на кожен з них незалежно від того, ким вона здійснюється. А тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову. Також апеляційний суд вважає за необхідне доповнити рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову вказівкою про стягнення присуджених витрат з дня звернення позивача з позовом, тобто з 12 січня 2006 року.
З врахуванням викладеного, одноразово на користь позивача підлягає стягненню за період з 12 січня 2006 року до 1 жовтня 2006 року 1620 грн. 97 коп. на відшкодування за постійний сторонній догляд, 810 грн. 48 коп. - відшкодування вартості побутового догляду та 1922 грн. 25 коп. на відшкодування втраченого заробітку, а всього 4353 грн. 70 коп.
Доводи апелянта щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині відмови йому у стягненні з відповідача: одноразово за період з 1 листопада 2003 року по 1 січня 2006 року 4920 грн. заборгованості за постійний сторонній догляд та 576 грн. вартості транспортного обслуговування; 1330 грн. недоплати по відшкодуванню шкоди з 1992 року та 12456 грн. 45 коп. інфляційних коштів на цю суму; 20799 грн. вартості автомобіля „Таврія" 110270; 25000 грн. моральної шкоди та наданні права відповідачу в разі збільшення мінімальної зарплати проводити перерахунок платежів на постійний сторонній, побутовий догляд та виплати по втраті заробітку є безпідставними виходячи з наступного.
Оскільки попереднім судовим рішенням позивачу не були встановлені виплати у вигляді відшкодування за постійний сторонній догляд та побутовий догляд, він не має права на його відшкодування за попередній період (з 2003 до 2006 p.p.). Також позивачем не доведено, що відповідач, виплачуючи йому щомісячно по 48 грн. на відшкодування втраченого заробітку, занизив суму цих виплат (на думку ОСОБА_1 сума мала складати 58 грн.). При цьому відповідачем представлено суду аудиторський висновок (а.с.83) про правильність проведених виплат.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 року № 999 „Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями" . фінансування витрат, пов'язаних з отриманням автомобілів та підготовкою їх до експлуатації здійснюється Головним управлінням праці та соціального захисту населення облдержадміністрації за рахунок коштів, передбачених на цю мету у державному бюджеті. Органами соціального захисту населення проводиться і виплата інвалідам 1-ї групи компенсації за транспортне обслуговування (постанова КМ України від 17 березня 1998 року № 296).
Безпідставними є і вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача 25000 грн. моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що виплати проводилися відповідачем регулярно, у розмірах, визначених судовим рішенням, а збільшення розміру відшкодування можливе було лише на підставі судового рішення. З цих же підстав не підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 в частині надання права відповідачу в разі збільшення мінімальної зарплати проводити перерахунок платежів на постійний сторонній, побутовий догляд та виплати по втраті заробітку.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Андрушівського районного суду від 19 жовтня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення щомісячно з відповідача вартості побутового догляду в сумі 93 грн. грн. 75 коп. скасувати, ухваливши в цій частині нове, яким стягувати щомісячно, починаючи з 12 січня 2006 року, з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1 93 грн. 75 коп. вартості побутового догляду.
Рішення Андрушівського районного суду від 19 жовтня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" 18687 грн. 50 коп. одноразово у вигляді відшкодування за постійний сторонній догляд, побутовий догляд та втрачений заробіток за період з 10 січня 2006 року по 1 жовтня 2006 року скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" на користь ОСОБА_1 одноразово за період з 12 січня 2006 року до 1 жовтня 2006 року 1620 грн. 97 коп. на відшкодування за постійний сторонній догляд, 810 грн. 48 коп. -відшкодування вартості побутового догляду та 1922 грн. 25 коп. на відшкодування втраченого заробітку, а всього 4353 грн. 70 коп. У стягненні 14333 грн. 80 коп. відмовити за безпідставністю.
Рішення Андрушівського районного суду від 19 жовтня 2006 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" щомісячно по 222 грн. 35 коп. на відшкодування шкоди у вигляді втраченого заробітку та. 187 грн. 50 коп. витрат на постійний сторонній догляд щомісячно доповнити вказівкою про стягнення зазначених сум з 12 січня 2006 року.
У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.